Дніпрóвський троле́йбус — тролейбусна система Дніпра, яка налічує 21 маршрут та два депо. Довжина контактної мережі станом на 2017 рік — 187,8 км.
Історія У 1947 році при управлінні дніпровського трамвая створено тролейбусне управління. На території трамвайного депо № 1 виділили приміщення для ремонту і огляду тролейбусів. До Харкова направлено групу працівників для оволодіння професіями, пов'язаними з ремонтом і експлуатацією тролейбусів.
7 листопада 1947 року в місті урочисто відкритий тролейбусний рух. Чотири машини виробництва MAN, які надійшли з Чернівців та Києва, курсували від хлібозаводу біля головного залізничного вокзалу до вулиці Барикадної.
1948 — побудована нова тролейбусна лінія від міськвиконкому до парку імені Тараса Шевченка. Тролейбуси почали курсувати від залізничного вокзалу Дніпро-Головний до парку за маршрутом № 2. Надійшли перші 8 машин виробництва МТБ-82.
1949 — збудовано нову тролейбусну лінію від вулиці Центральної до виконкому Амур-Нижньодніпровського району через річку Дніпро по дерев'яному на той час мосту.
З 1 вересня 1949 року — Управління трамвая перейменоване на Дніпропетровське трамвайно-тролейбусне управління.
Станом на 1952 рік перевезено тролейбусами 11 млн 779 тис. пасажирів.
1954 — на балансі підприємства перебувало 37 тролейбусів. По Новомосковському шосе розпочаті роботи з будівництва тролейбусної лінії.
1955 — протяжність тролейбусних ліній складала 18 км. Тривало будівництво майбутньої тролейбусної лінії маршруту № 3.
1956 — відкрито тролейбусний маршрут № 3 через залізничний міст до заводу ім. Карла Лібкнехта.
1957 — нова тролейбусна лінія (маршрут № 4) завдожки 16 км сполучила робітничий район по проспекту Калініна з парком імені Тараса Шевченка.
Тролейбусне депо поповнилось дев'ятьма машинами, які працювали на маршруті № 2 «Вокзал — Парк імені Тараса Шевченка».
1958 — на балансі підприємства перебувало 60 тролейбусів.
У листопаді 1959 року відкритий новий маршрут № 5, який пролягав від вулиці Сєрова (нині — вулиця Андрія Фабра) до вул. Паркової (нині — вул. Незалежності).
1960 — відкриті тролейбусні маршрути № 6 «Вокзал — просп. Карла Маркса — Підстанція» та № 7 «Вокзал — вул. Холодильна». До міста надійшли два нових тролейбуса ЗіУ-5. Ухвалено рішення про переведення міськелектротранспорту на роботу без кондуктора. По тролейбусному маршруту № 1 курсував тролейбус МТБ-82Д (№ 39), з якого почалося безкондукторне обслуговування пасажирів.
1961 — введено в експлуатацію тролейбусне депо в селищі Нове Клочко на 100 машин, до цього базувалися на території трамвайного депо № 1. Введено в експлуатацію нові кільцеві маршрути «А» і «Б» загальною протяжністю 32,7 км. У новому тролейбусному депо зведено тягову підстанцію.
1962 — до міста надійшли 15 тролейбусів, з них 10 ЗіУ-5 та 5 Škoda 9Tr. Стали до ладу діючі тягові підстанції № 7 та № 8.
1963 — відкрито маршрут № 8. Тролейбусний парк поповнився 32 новими машинами ЗіУ-5 і Київ-2. У 1963 році 11 тролейбусів Škoda 8Tr та Škoda 9Tr були відправлені до Сімферополя в обмін на ЗіУ-5 та Київ-2.
1964 — чергове поповнення парку, надійшли нові 24 тролейбусні машини ЗіУ-5 та Київ-2. На балансі підприємства — 130 машин.
1967 — надійшло 34 тролейбуси. Відкрито рух тролейбусів по Центральному мосту. Тролейбусному депо присвоєно звання: «Підприємство високої культури виробництва».
1968 — надійшло 42 тролейбуса.
1969 — протяжність тролейбусних маршрутів збільшилась на 15,2 км. Відкрито маршрут № 9 «пл. Жовтнева — завод «Полімермаш». Отримано 23 тролейбусні машини.
1971 — здано в експлуатацію тролейбусний маршрут № 10, протяжністю 9 км «площа Жовтнева — ж/м «Перемога».
1972 — відкрито тролейбусний маршрут № 11. У тому ж році починається епоха тролейбусів Škoda 9Tr. До цього надходили лише тролейбуси ЗіУ-5, а ось від нової моделі ЗіУ-682 дніпропетровці відмовлялися і до 1978 року купували лише чеські тролейбуси Škoda 9Tr.
1973 — відкрито тролейбусний маршрут № 12. Він зв'язав центр міста з ж/м «Перемога», а також маршрут № 13 від річкового вокзалу до житлового масиву «Червоний Камінь».
1974 — почалось впровадження передового досвіду киян. На вулицях Дніпра з'явились тролейбусні поїздиВ. І. Крат. Спогади про визначного науковця Володимира Пилиповича Веклича // Вперше у світі (Збірник спогадів про Веклича В. П.) / під. ред. К. А. Брамського Київ: 2013 — С. 21-28 із двох тролейбусів Škoda 9TrВ. І. Крат. Володимир Пилипович Веклич // Коммунальное хозяйство городов. Київ: Техніка — 1998. — № 17. — С. 3-9. — ISSN 0869-1231 з'єднаних за системоюК. А. Брамський. Тролейбусний потяг Володимира Веклича // газета «Всеукраїнська технічна газета». 11 грудня 2003 р. Володимира ВекличаЕнциклопедія сучасної України: в 25 т. / Під ред. І. М. Дзюба та ін. — Київ : 2005. — Т. 4. — С. 187 — ISBN 966-02-3354.
У 1974—1976 роках надійшло 85 тролейбусів моделі Škoda 9Tr (№ 501—585, списані у 1988—1994 роках). Тролейбус № 526 списаний ще 1980 року, який згорів, будучи другим вагоном поїзда 525+526), ам також згорів № 528. Всього налічувалося тролейбусних поїздів з Škoda 9Tr 22 одиниці, до 1986 року усі були розчеплені.
Відкрито тролейбусні маршрути № 14 «ЦУМ — вул. Осіння» та № 15 «Площа Островського) — Вулиця Осіння». Зведені нові тягові підстанції. Протяжність тролейбусних ліній збільшилась на 12 км. До міста надійшли 45 тролейбусів Škoda 9Tr.
1975 — відкрито маршрут № 16 від Жовтневої площі до житлового масиву «Тополя». Протяжність — 17,4 км
1976 — відкрито новий маршрут від заводу «Полімермаш» до житлового масиву «Тополя». Розпочато будівництво тролейбусного депо № 2.
1977 — продовжується будівництво тролейбусного депо № 2.
1978 — отримано 25 тролейбусів ЗіУ-682, 2 технічних тролейбуса КТГ-1.
1979 — подовжені тролейбусні маршрути № 11, 16. З квітня водії звільнені від продажу абонементних талонів.
1980 — 20 липня відкрито тролейбусне депо № 2 на проспекті Героїв Сталінграда. Отримано 70 тролейбусів ЗіУ-682. Відкрито тролейбусне сполучення від площі Жовтневої до цеху КГШ заводу Дніпрошина. На балансі підприємства налічується 310 тролейбусних машин. Протяжність тролейбусних ліній становить 166,2 км.
1981 — відкрито тролейбусний маршрут № 14А, протяжністю 3,6 км від цеху «Ш» заводу Карла Лібкнехта до просп. ім. Газети «Правда».
Тролейбусний маршрут № 17 сполучив центр міста з житловим масивом «Клочко-6», протяжність маршруту — 17,9 км.
Встановлений прямий транзитний зв'язок між центральним диспетчером і шістьма диспетчерськими пунктами по тролейбусу.
1984 — у тролейбусному депо № 1 відкрито їдальню. За рік отримано 17 тролейбусів ЗіУ-682.
1985 — споруджений диспетчерський пункт в тролейбусному депо № 2 та приміщення станції № 16. Відкрито Євпаторійський шляхопровід. За рік отримано 20 тролейбусів ЗіУ-682.
Цікавим фактом є те, що до бортових номерів Škoda 9Tr не приписували спереду цифру 1, оскільки вони всі були на балансі депо № 1. У 1985 році до тризначних бортових номерів тролейбусів додано відповідно цифри 1 або 2 (відповідно до належності тролейбусних депо), до Škoda 9Tr спочатку теж приписували одиниці, але потім при наступних перефарбуваннях залишали лише тризначний бортовий номер.
1987 — виведено з пасажирської експлуатації тролейбуси ЗіУ-5.
1988 — у тролейбусному депо № 2 обладнаний центр «Здоров'я».
1990 — відкрито маршрут № 18 з центру до ж/м «Березинський» та ж/м «Лівобережний-1».
1991 — відкрито тролейбусний маршрут № 19.
1992 — відкрито маршрути № 20 з центру до ж/м «Лівобережний-3» та № 21 «ДІІТ — ж/м «Тополя-3».31 січня на випробування вийшли перші тролейбуси Південмашу. За рік отримано 16 тролейбусів ЗіУ-682, 6 тролейбусів ЗіУ-683 та 20 ЮМЗ Т1.
1993 — рішенням сесії міської ради у вигляді експерименту 3 квітня встановлено безкоштовний проїзд в трамваях і тролейбусах. Отримано 25 пасажирських тролейбусів (10 ЗіУ-682 та 15 ЮМЗ Т1).
1994 — у грудні рішенням сесії міської ради в трамваях і тролейбусах знову встановлений платний проїзд. Для обілечування пасажирів на роботу прийнято понад 600 кондукторів. Вартість проїзду спочатку становила 1000 крб, проте згодом неодноразово підвищувалася. На балансі підприємства налічувалося 318 тролейбусів. На лінію кожен день в середньому виходило 185 машин. Вони курсували на 24 тролейбусних маршрутах. Протяжність маршрутів становила 193 км. За рік отримано 16 тролейбусів (10 ЮМЗ Т1 і 6 ЮМЗ Т2). З пасажирської експлуатації були виведені тролейбуси Škoda 9Tr.
1995 — у тролейбусному депо № 1 розпочато роботи зі спорудження комплексу щоденного обслуговування машин. Зведені стіни, дах, зроблені оглядові канави, підлогу.
1996 — на початку року вартість проїзду підвищилася до 20000 крб. У липні з'явилися нові тролейбусні маршрути, які працювали в режимі маршрутного таксі. Вони були введені для підвищення рівня фінансового забезпечення підприємства, тому що почалися перебої з виплатами з міського бюджету компенсацій за перевезення пасажирів пільгових категорій. Вартість проїзду в них становила 40000 крб., проти 20000 крб. в «звичайних» тролейбусах. В режим маршрутних таксі були переведені майже всі більш-менш нові тролейбуси. Однак цей експеримент був сприйнятий негативно, і вже у 1997 році всі тролейбуси знову повернулися в «звичайний» режим. Змінено кінцеву зупинку тролейбусних маршрутів № 7, 14, 17, 18, 20 в центрі. Машини розвертаються на вулиці Коцюбинського, а не на вулиці Плеханова, як було раніше. Став до ладу комплекс щоденного обслуговування машин в тролейбусному депо № 1.
1997 — у лютому вартість проїзду в електротранспорті підвищилася з 20 до 30 коп.У поточному році в Дніпропетровську проводився конкурс майстерності водіїв тролейбусів. Наприкінці року отримано один подарунковий тролейбус ЮМЗ Т2 (№ 2524), на бортах якого красувалися привітання з 50-річним ювілеєм тролейбусного руху від співробітників Південмашу.
1998 — у першому півріччі надійшло 5 нових тролейбусів ЮМЗ Т2. У серпні відбувається обвал в економіці, настає економічна криза, яка, природно, не могла не вплинути на роботу електротранспорту. Криза посилюється тим, що як раз в цьому році особливо активно починають вводитися в експлуатацію приватні маршрутні таксі. Були закуплені сотні мікроавтобусів і випущені на автобусні маршрути міста. Спочатку вони практично повністю витіснили з дніпропетровських вулиць автобуси великої місткості, а потім взялися за переманювання до себе пасажирів з електротранспорту. Тролейбуси і трамваї повільно перетворювалися в транспорт виключно для «пільговиків» та незаможних.
1999 — відкрито тролейбусний маршрут № 1 «Жовтнева площа — вул. Титова». Вперше за два десятиліття місто не отримало жодного нового тролейбуса, проте влітку почалася практика укорочення, тобто перероблення в поодинокі, зчленованих тролейбусів ЮМЗ Т1. Всього за поточний рік подібним чином було перероблено 11 на тролейбуси ЮМЗ Т1Р (Т2П).
2000 — місто знову не отримує жодного тролейбуса і трамвая. Триває укорочення тролейбусів ЮМЗ Т1 у модель ЮМЗ Т1Р (Т2П).
2001 — Дніпропетровськ відзначав своє 225-річчя. На честь цієї події надійшли 4 нові тролейбуси ЮМЗ Т2, яким присвоєні № 1530, 1531, 2532, 2533. Спеціально на замовлення тролейбуси пофарбовані в нестандартні кольори, а на їх бортах красувалися подарункові написи. Була зроблена спроба організувати тролейбусний маршрут № 2 «Вокзал — Тополь-3», однак він не користувався популярністю через тривалі інтервали (рухомий склад спеціально для нього адже ніхто не купував). Маршрут проіснував близько півтора року, після чого був скасований. Вартість проїзду зросла спочатку з 30 до 40 копійок, а згодом — майже відразу ж до 50 копійок.