Іван Дмитрович Воронов ( 1915, Новий Мілет, Балашихинського району Московської області — 6 серпня 2004, Москва) — радянський актор театру і кіно. Лауреат двох Сталінських премій (1946, 1950) і Державної премії РРФСР ім. К. С. Станіславського (1985). Народний артист РРФСР (1962).

Біографія Іван Воронов народився в селі Новий Мілет (нині — Московської області). Навчався в Театральному училищі ім. Вс. Мейєрхольда. Після другого курсу був переведений в трупу Театру ім. Вс. Мейєрхольда. Після розформування театру Мейєрхольда грав в Госцентюзе, в 1942—1944 роках-артист комсомольсько-молодіжного Фронтового театру при Всеросійській театральній спілці, з 1944 року — служив в Центральному Дитячому театріРусский драматический театр: Энциклопедия / Под общ. ред. М. И. Андреева, Н. Э. Звенигородской, А. В. Мартыновой и др. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2001. — 568 с.: ил. ISBN 5-85270-167-X (стр. 94).

Іван Воронов помер 6 серпня 2004 року. Похований в Москві на Ваганьковському кладовищі.

Син — Микита Іванович Воронов (1950—2015), сценарист, режисер-документаліст. Зняв фільм про життя своєї родини під назвою «Годинник і роки».

Фільмографія

: Небезпечні стежки — Майборода : У квадраті 45 — Диверсант : Перші радості — Полотєнцев : Хазяйка готелю — граф Альбафьоріта : Незвичайне літо — Полотєнцев : Розповіді про Леніна — Григорій Михайлович Бєлов : Сампо — коваль Ільмарінен : На початку століття — Жандармський полковник : Понеділок — день важкий — Юрій Андрійович Христофоров : Острів Колдун — Капітан іноземного бота : Митя (телеспектакль) — Дударов : Три дні Віктора Чернишова — епізод : Лицар мрії — Реджо : Вільний час (телеспектакль) — батько Валерія Потєхіна : Пушкінські казки (фільм-спектакль) — Цар : Версія полковника Зоріна — Федір Пилипович Баранько : Стратегія ризику — Журавльов : Екіпаж — Сергій Миколайович : Ідеальний чоловік — Месон : Призначення — Юрій Петрович Лямін : Небезпечний вік — Міністр : Від зими до зими — учасник наради : Слідство ведуть ЗнаТоКі. Він десь тут — Дмитро Савелійович : Михайло Ломоносов — Герард Фрідріх Міллер

Театральні роботи «Ревізор» Миколи Гоголя — Ляпкин-Тяпкін. " Лихо з розуму " Олександра С. Грибоєдова — Павло Опанасович засланні " Мертві душі " Миколи Гоголя — Ноздрьов «Місто майстрів» Т. Г. Габбе — Караколь " Бідність не порок " Олександра Островського — Митя « Не було ні гроша, та раптом алтин» Олександра Островського — Епішкін «Два капітани» Веніаміна Каверіна — Микола Антонович «Я хочу додому» Сергія Михалкова — Умпаніс «Нерівний бій» Віктора Розова — Роман «Вороги» Максима Горького — Захар Бардін «Казка про втрачений час» Євгена Шварца — Василь Прокопович «Слідство» Н. І. Воронова — Директор школи «Знедолені» Віктора Гюго — Жан Вальжан « Маленький лорд Фаунтлерой» Френсіса Бернетт — Старий лорд

«Король Матіуш Перший». Януш Корчак. — Військовий міністр. «Том Сойєр». М. Твен. — індіанець Джо. «Борис Годунов». А. С. Пушкін — цар Борис. «Чінчрака». Г. Нахуцрішвілі. — Бах-Бах дев. «Карусель» — Лентяй «Рамаяна». Індійський епос (п'єса Наталії Гусєвої) — Равван. «Одруження». Микола Гоголь. — Кочкарев. «Дубровський». Олександр Пушкін. — Троєкуров. «Недоросль». Денис Фонвізін. — Простаков.

Нагороди та звання Народний артист РРФСР (1962). Заслужений артист РРФСР (1952). Орден «Знак Пошани» (1967). Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (14 січня 2002 року) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва, великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами. Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (30 травня 1997 року) — за заслуги перед державою, вагомий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами, багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва . Сталінська премія другого ступеня (1946) — за виконання ролі Каракол в спектаклі «Місто майстрів» Тамара Габбе . Сталінська премія третього ступеня (1950) — за виконання ролі Умпаніса в спектаклі «Я хочу додому» Сергія Михалкова. Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського (1985) — за виконання ролі Жана Вальжана у виставі «Знедолені» за В. Гюго.

Примітки