Мотокі Токіеда (, Токіеда Мотокі, 6 грудня 1900 — 27 жовтня 1967) — японський лінгвіст, професор Токійського університету.
Критикував теорії свого вчителя , що ґрунтуються на поєднанні японської традиції і структуралізму, а також сам європейський структуралізм (іноземними мовами не володів, основна мішень критики — праці Соссюра і Баллі, наявні в японському перекладі). Орієнтувався на традиції японського мовознавства (філологічного «тлумачення») до їх європеїзації в XIX столітті. Вважав, що мова як структура не є мовою, оскільки відірвана від діяльності (дослідники відзначають перекличку у формулюваннях з В. Гумбольдтом, а з сучасників — з Бахтіним і його колом 1920-х). Мова, за Токіедою «суб'єктивна діяльність», що об'єднує психологічну, фізіологічну і фізичну реальність. Поза людиною, яка намагається її описати, мова не існує.
Засновник школи мовного існування , що стимулювала вивчення мови в повсякденному житті, масштабні проєкти з фіксації мовних вживань через спостереження за сім'ями інформантів-добровольців тощо.
Праці Історія японського мовознавства 1940 Принципи японського мовознавства 1941, перевидавалася неодноразово (1973 року вийшло двадцять восьме видання)
Див. також Школа мовного існування
Примітки