Мігаль Балінтович Іва́нчо (5 березня 1942, Дешковиця - 15 квітня 2024, Ужгород) — український майстер різьблення по дереву; член Спілки художників України з 1988 року. Лауреат Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая — Адальберта Ерделі за 2002 рік. Чоловік різьбярки Марії Іванчо.
Біографія Народився 5 березня 1942 року в селі Дешковиці (тепер Хустський район Закарпатської області, Україна). У 1961 році закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва. Навчався у Миколи Медвецького, Івана Гарапко, Віталія Звенигородського, Василя Свиди, Шандора Петкі.
З 1962 року, разом з дружиною, працював на фабриці «Художпром» в Ужгороді. У 1967 році вони організували цех для виробництва сувенірів у місті Пензі в РРФСР. З 1970 року працював в Ужгороді у Закарпатському художньому фонді. До дня смерті 15 квітня 2024 року жив в Ужгороді в будинку на вулиці Добролюбова № 39.
Творчість Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва. У співавторстві з дружиною автор робіт:
пластична композиція «Свято врожаю» (1977); декоративна решітка (1980); декоративна композиція «Свято» (1982—1983); декоративний годинник «Знаки зодіаку» (1984); декоративно-просторова композиція «Ритми Карпат» (1988); декоративна пластика «Тріо» (1971); «Сонце» (1971); «Олень» (1972); «Натюрморт» (1973); «Воля» (1975); «Коник» (1976); «Птахи» (1976); «Щастя» (1976); «Верховинка» (1981); «Хор» (1981); композиція «Капітелі» для олімпійської спортивної бази в Києві (1987). </div> Подружжя бере участь в обласних з 1970 року, всеукраїнських з 1988 року мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1987, 1993 і 2002 роках.
Деякі твори зберігаються у Закарпатському художньому музеї, Закарпатському українському музично-драматичному театрі.
Примітки
Література Художники Закарпаття: Альбом. Ужгород, 2000; Марія та Михайло Іванчо: Каталог. Ужгород, 2002; Сирохман М. В. Дерев'яна скульптура родини Іванчів // Образотворче мистецтво. 2007. № 1; Юрченко-Микита О. В. Іванчо //