Радя́нська окупа́ція Руму́нії — термін на позначення періоду з 1944 по серпень 1958 р., протягом якого СРСР зберігав значну військову присутність у Соціалістичній Республіці Румунія. Доля територій, утримуваних Румунією після 1918 р., що були включені до складу Радянського Союзу в 1940 р., окремо розглядається у статті про радянську окупацію Бессарабії та Північної Буковини.
Під час наступу на Східному фронті 1944 року Червона Армія окупувала те, що до військової окупації називалося Румунським королівством. Північно-західна частина Молдови була окупована внаслідок збройних боїв, що відбувались у квітні — серпні того ж року, коли Румунія все ще була союзником нацистської Німеччини. Решта території була окупована після того, як Румунія змінила сторону у Другій світовій війні в результаті королівського перевороту, розпочатого королем Міхайом I 23 серпня 1944 року. Тією датою король оголосив, що Румунія в односторонньому порядку припинила всі військові дії проти союзників, прийняла пропозицію перемир'я союзників і долучилася до війни проти держав Осі. Оскільки пропонованого перемир'я фактично підписано не було, Червона Армія окупувала більшу частину Румунії як ворожу територію до підписання Московського перемир'я 12 вересня 1944 року.
Конвенція про перемир'я і, врешті-решт, Паризькі мирні договори 1947 року дали юридичну основу для радянської військової присутности в Румунії, яка тривала до 1958 року,«Background Note: Romania», United States Department of State, Bureau of European and Eurasian Affairs, October 2007. The text of the treaty states: «The treaty also required massive war reparations by Romania to the Soviet Union, whose occupying forces left in 1958.» досягнувши піку близько 615 000 осіб у 1946 році.Verona, pp. 49–51
Ради та румунські комуністи в конституції Румунії 1952 року називали події 1944 року «визволенням Румунії славною радянською армією». З іншого боку, більшість західних та румунських антикомуністичних джерел використовують термін «радянська окупація Румунії», деякі застосовують його до всього періоду з 1944 по 1958 рік.
Передумови та початок окупації Вививши свої війська з Бессарабії та Північної Буковини у відповідь на радянський ультиматум у червні 1940 року, Румунія уклала союз з нацистською Німеччиною та оголосила війну Радянському Союзу. Румунські війська вступили в Другу світову війну в червні 1941 року в рамках операції «Барбаросса» під командуванням Верховного командування Німеччини. Після відвоювання території, анексованої СРСР у червні 1940 року, румунські війська окупували Південну Україну аж до Південного Бугу. Однак східна кампанія Румунії закінчилася катастрофою, зокрема під час Сталінградської битви.
До кінця 1943 р. Червона Армія відновила контроль над більшою частиною радянської території і просувалася на захід за межі СРСР, щоб перемогти нацистську Німеччину та її союзників. Саме в цьому контексті радянські війська перейшли до Румунії та окупували Північну та Східну Молдову.
23 серпня 1944 р. король Міхай здійснив державний переворот, скинувши тим самим пронацистський уряд Іона Антонеску і поставивши армію Румунії на боці союзників. В результаті король Міхай був останнім монархом за залізною завісою, який втратив свій трон, 30 грудня 1947 року.
Переворот сприяв прискореному просуванню Червоної армії до Румунії і дав змогу об'єднаним румунським та радянським арміям звільнити країну від німецької окупації. За відсутности фактичного підписаного перемир'я радянські війська продовжували поводитися з румунами як з ворожою силою. Перемир'я було підписано через три тижні, 12 вересня 1944 р., «на умовах, фактично продиктованих Москвою».Country Studies: Romania. Chap. 23. US Library of Congress Переворот фактично становив «капітуляцію»«Hitler Resorts To 'Puppets' In Romania» , The Washington Post, August 25, 1944, «безумовну»«King Proclaims Nation's Surrender and Wish to Help Allies», The New York Times, August 24, 1944 «капітуляцію»"Bulgaria — Bulgarian resistance to the Axis alliance, " Encyclopædia Britannica совєтам та решті союзників. Після розпорядження короля Міхая про припинення вогню між 114 000 і 160 000 румунських солдатів совєти взяли військовополонених, які не чинили опору, і вони були змушені пройти маршем до віддалених таборів затримання, розташованих у СРСР; за даними тих, хто вижив, опитаних у документальному фільмі 2004 року, близько третини в'язнів загинули в дорозі.Vartan Arachelian "Pamfil Șeicaru despre 23 August: 'Mai multă rușine, mai puține victime' " , Ziua, August 16, 2004
До 12 вересня Червона Армія вже отримала контроль над більшою частиною території Румунії. Згідно з Угодою про перемир'я з союзниками, Румунія стала підпорядкованою Комісії з контролю союзників, до складу якої входили представники Савєтскава Саюза, США та Великої Британії, тоді як савєтське військове командування здійснювало переважну, фактичну владу. Бессарабія та Північна Буковина знову були включені до складу Савєтскава Саюза.
Засновницькі документи
Угода про перемир'я Стаття 3 Угоди про перемир'я з Румунією (підписана в Москві 12 вересня 1944 р.) Передбачала, щоУряд і Верховне командування Румунії забезпечать радянським та іншим силам Об'єднаних сил об'єкти для вільного пересування по румунській території в будь-якому напрямку, якщо це вимагається воєнною обстановкою. засоби зв'язку та своїм коштом на суші, на воді та в повітрі.Стаття 18 цієї ж угоди передбачала це
У Додатку до статті 18 було чітко зазначено, щоУряд Румунії та їх органи повинні виконувати всі вказівки Комісії з контролю над союзниками, що випливають із Угоди про перемир'яі що Контрольна комісія союзників матиме місце в Бухаресті.
Відповідно до статті 14 Угоди про перемир'я, два народні трибунали були створені для судового розгляду підозрюваних у воєнних злочинах, один у Бухаресті, а другий у Клужі.
Повноваження союзників: " представник Верховного командування союзників (Радянського Союзу), маршал Радянського Союзу Р. Й. Малиновський, уповноважений на це урядами Сполучених Штатів Америки; Радянського Союзу та Великої Британії " Румунія: " Державний міністр і міністр юстиції Л. Патраскану, заступник міністра внутрішніх справ, ад'ютант Його Величности король Румунії генерал Д. Дамачану, принц Штірбей і . "
Паризькі мирні договори, 1947 рік Дія Угоди про перемир'я припинилася 15 вересня 1947 р., Коли набув чинности Паризький мирний договір з Румунією. Пункт 1 статті 21 нового договору створив правову основу для постійної та необмеженої військової присутности СРСР у Румунії:Після набуття чинности цим Договором усі сили Об'єднаних сил протягом 90 днів будуть виведені з Румунії, з урахуванням права Радянського Союзу тримати на румунській території такі збройні сили, які можуть знадобитися для утримання ліній зв'язку Радянської Армії з радянською зоною окупації в Австрії.Делегацію Румунії на Паризькій конференції очолив міністр закордонних справ Георге Татареску. Мирний договір з Румунією був підписаний 10 лютого 1947 р. В Салоні правління Міністерства у справах етранжерів. З румунської сторони чотирма сторонами, які підписали Конвенцію, були Георге Татареску, Лукречіу Петрескану, Штефан Войтек та Думітру Дамачану. Підписантами держав-членів Альянсу були державний секретар США Джеймс Ф. Бірнс, радянський міністр закордонних справ В'ячеслав Молотов та державний секретар Великої Британії у справах закордонних справ та співдружности Ернест Бевін.
Радянські війська в Румунії, 1944—1956
+Орієнтовна чисельність радянських сил у Румунії Verona, pp. 47–51 Дата Сила 8 травня 1945 року 80 000 1 листопада 1945 року 500 000 4 січня 1946 року 420 000 1 березня 1946 року 615 000 1 червня 1946 року 400 000 1 листопада 1946 року 240 000 1947 рік 60 000—130 000 1 травня — 1 липня 1948 року 35000 1 жовтня 1948 року 32000 1 липня 1949 року 28000 1 жовтня 1949 року 19000 1 січня 1950 року 32000 1 квітня 1950 року 33000 1 вересня 1950 р. –вересень 1952 року 32000 Після укладення Угоди про перемир'я в 1944 році радянські війська окупували всю територію Румунії. За оцінками чисельність військ коливається від 750 000 до 1 мільйона (за оцінками британських військових чиновників), до між 1 та 1,5 мільйонами (за оцінками румунського Генерального штабу); багато західних дипломатів та експертів посилаються на понад 1 мільйон радянських військ.Verona, pp. 46–47
8 листопада 1945 року, в день іменин короля Міхая, антикомуністична демонстрація перед Королівським палацом у Бухаресті була зустрінута з силою, в результаті чого загинули десятки людей. Радянські офіцери стримували румунських солдатів та поліцію від стрільби по цивільному населенню, а радянські війська відновлювали порядок.David R. Stone, «The 1945 Ethridge Mission to Bulgaria and Romania and the Origins of the Cold War in the Balkans», Diplomacy & Statecraft, Volume 17, no. 1, March 2006, pp. 93-112.
Орієнтовна чисельність радянських військ, дислокованих у Румунії (включаючи повітряні, морські, наземні та військовослужбовці безпеки), з Дня ВЕ до 1952 року, наведена в таблиці праворуч.
Протягом другої половини 1946 р. Більше половини боєздатности радянських ВПС проживало за межами СРСР, причому найбільша частка була в Польщі та Румунії (по 2500 літаків у кожній країні).Verona, p. 49 У березні 1946 р. Чисельність військ зросла до 615 000, але їх було зменшено після укладення Мирного договору в 1947 р. До кінця 1946 р. Радянські підрозділи в Румунії були зосереджені в п'яти районах: Крайова — Слатіна, Сібіу — Альба-Юлія, Констанца і Браїла — Фокшані. Рівень військ досяг відносно стабільного рівня з травня 1948 року по жовтень 1956 року: дві повні дивізії, плюс допоміжні підрозділи, що складають приблизно третій дивізіон.Verona, pp. 58–59
Хоча з підписанням Австрійського державного договору в 1955 році причина присутности радянських військ, як зазначено в Паризьких мирних договорах, перестала існувати, прем'єр-міністр Георгій Георгіу-Деж оголосив, що ці війська залишатимуться до тих пір, поки будуть перебувати іноземні солдати у Західній Німеччині.Gravitational Pull — TIME September 05, 1955
Радянські війська, розташовані в Румунії, брали участь у придушенні Угорської революції в листопаді 1956 року. Радянські військові споруди всередині Румунії були заборонені для всіх румунів на той час.Verona, p. 104
Реорганізація румунської армії +Договір обмежив румунські силиAssembly of Captive European Nations, First Session, pp. 65-67Тип Сила Сухопутні війська 120 000 офіцерів та військовослужбовців Зенітні сили 5000 офіцерів та військовослужбовців Військово-морські сили 5000 офіцерів та військовослужбовців Повітряні сили 8000 офіцерів та військовослужбовців Всього 138 000 офіцерів та військовослужбовців Радянська окупація Румунії призвела до повної реорганізації Румунської народної армії під наглядом представників Радянської Армії. Робоча сила румунської армії була обмежена Паризьким мирним договором загалом 138 000 (офіцери та війська); однак за радянської окупації він виріс далеко за межі, накладені договором, через посилення мілітаризації населення Румунії. До 1953 р. Регулярні армійські сили зросли приблизно до 300 000; сили резервної армії приблизно до 135 000; та «внутрішні» сили (прикордонники, бригади безпеки та ін.), що перебувають під юрисдикцією Міністерства внутрішніх справ, до понад 325 000.