Кути́ще — село в Україні, у Підкамінській селищній територіальній громаді Золочівського району Львівської області. Колишній орган місцевого самоврядування — Паликоровівська сільська рада, якій були підпорядковані села Паликорови, Кутище, Яснище, нині орган місцевого самоврядування — Підкамінська селищна рада. Населення становить 213 осіб.
Населення 1857 року населення села Кутище становило 332 особи, 1870 року — 401 особа. За даними, поданими у «географічному словнику Королівства Польського», 1880 року в селі мешкало 366 осіб та 42 особи мешкало на панському дворі. Станом на 1885 рік населення становило 408 осіб, з них — 60 поляків, 340 українців, 8 юдеївSokalski M. Kutyszcze… — S. 263..
В селі, відповідно до перепису 31 грудня 1900 року було 69 житлових будинків, де мешкало 437 осіб (219 чоловіків, 218 жінок), у тому числі 50 осіб вважали себе римо-католиками, 387 осіб — греко-католиками. На панському дворі мешкало 73 особи (41 чоловік, 32 жінки), з них: 62 українців, 6 поляків та 5 юдеївSkorowidz gminny dla królestw i krajów w radzie państwa reprezentowanych: opracowany na podstawie wyników spisu ludności z dnia 31 grudnia 1900. — T. 12: Galicya. — Wiedeń: Centralna Komisja Statystyczna, 1907. .
1904 року в Кутищах мешкало 510 осіб, напередодні першої світової війни — 552 особи, у серпні 1918 року — 430 осіб.
У 1914-1918 роках Кутище перебувало в зоні бойових дій. У серпні 1918 року в селі залишилося лише 4 вцілілих житлових будинки, 40 будинків були знищені частково, 60 — знищені повністю. Селяни жили в землянках, шалашах, по кілька родин в одному будинку. Запаси збіжжя на зиму 1918/1919 років мали лише у 5 господарствOrobkiewicz Władysław Z dziejów walk i cierpień na Kresach. Z 12 ilustracyami. — Lwów-Warszawa, 1919. — S. 74. .
Станом на 30 вересня 1921 року в селі Кутище було 112 будинків, де мешкало 489 осіб (239 чоловіків, 250 жінок), з них 420 українців, 69 поляківSkorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15: Województwo Tarnopolskie. — Warszawa: Główny Urząd Statystyczny, 1923. — S. 3. .
1931 року в селі було 117 будинків, де мешкало 569 осіб.
На початку січня 1939 року в селі Кутище мешкало 610 осіб, з них 540 — українці, 70 — поляки. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 213 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. КутищеМоваКількість осібВідсоток українська 213 100,00+
Назва За легендою колись поблизу сучасного села Кутище існувало старіше поселення Троянівка, що було спалене під час одного з численних татарських нападів. Вцілілі мешканці Троянівки втекли до лісу та повернулися після погрому до спаленого поселення. Власні оселі вже на тому згарищі не відбудовували. Почали будуватися тоді в куті під лісом, даючи тим самим початок новому поселенню, яке назвали — КутищемSokalski M. Kutyszcze… — S. 262..
Історія Від першої згадки й до 1939 року Село засноване 1544 року подільським воєводою Яном Олеським , . Село згадане під час уточнення на місцевості кордону між Польським королівством і Великим князівством Литовським. Належало до сіл Олеського замку Львівської землі Руського воєводства.
У 1552 році власниками декількох поселень Золочівського ключа, у тому числі і Яснища була родина ГурківБ. В. Смерека Золочівський комплекс у Львівській землі Руського воєводства: власники, територія і населення у XVI ст. (за даними фіскальних джерел) // Наукові праці історичного факультету: збірка наукових праць / Запорізького національного університету. — 2016. — вип. 45. — том 1. — С. 18..
Село мало укріплений замок. За легендою з його бійниць під час одного з численних нападів татар був вбитий татарський хан. Порохівниця замку проіснувала до 1856 року та була розібрана за наказом власника села Владислава Кунашевського.
1648 року села Кутище та Яснище разом мали площу близько двох ланів або 24 га, а населення становило лише 36 осіб. Під час національно-визвольної війни через село проходило козацьке військо під проводом полковників Данила Нечая, яке близько трьох місяців тримало в облозі Бродівський замок. Козацько-татарське військо, що поверталося після перемоги над військом Речі Посполитої у битві під Пилявцями 1648 року, увійшло на територію Львівської землі з боку Збаража і Тернополя. Тоді села Кутище та Яснище сплатило 21 злотих 27 грошів податку. У 1648—1649 роках збирали подвійний податок для покриття недоїмки минулих років. Цю суму сплатили не селяни, а власниця села — Анна Гурська. Про спустошення сіл Кутище та Яснище у 1649 році присягу перед польською владою складали Іван Вовків з Кутища та Петро Сидорович з Яснища. Із сплаченого селами Кутище та Яснище податку можна зробити висновок, що в обох селах, на той час, мешкало близько 210 осіб (10 грошів від особи). Наступного, 1650 року, села мали сплатити 15 злотих 2 грошів податку, але через спустошення села Анни Гурської сплатили лише 9 злотих податку. Відповідно до сплаченої суми, в обох селах залишалося приблизно 90 платоспроможних осіб.
Від 1661 року села Кутища та Яснища перебували у власності Бжуховських. У 1661—1668 роках — у власності Томаша Бжуховського, а від 1668 року — у власності Станіслава Бжуховського. Станіслав Бжуховський у червні 1668 року пожертвував на будівництво лікарні у Підкамені, а також зобов'язався утримувати цей будинок. Після його смерті це мали робити його спадкоємці. Також Станіслав дав розпорядження забезпечувати продуктами всіх убогих, які перебуватимуть у лікарні. За це знедолені повинні були молитися на Славу Божу 2 рази на день.
1734 року помер власник сіл Кутище та Яснище Ян Бжуховський і село Кутище на правах оренди перейшло до підкамінського монастиря отців домініканів. Проти оренди монастирем села Кутище виступив Антоній Чосновський, який був одружений з Розалією з родини Бжуховських. Ченці погодилися владнати справу мирно, але за умови, аби Чосновський виплатив належні монастирю відсотки. Чосновський відмовився сплачувати і навіть покалічив судових виконавців, які за позовом монастиря вирішували цю проблему в селі КутищеBarącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu. — Tarnopol: Drukiem Józefa Pawłowskiego, 1870. — S. 233—234. .
У 1830—1845 роках власником села був граф , у 1845—1850 — Еразм Коритовський та Франциск Бялецький, від 1851 року — Владислав Кунашевський.
1887 року в селі існувала кредитна спілка з капіталом 139 злотих, також працював млинSokalski Michał Bronisław Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki). — Złoczów: nakł. Towarzystwa Pedagogicznego, 1885. — S. 262—263. .
У 1901 році власниками земель в селі Кутище були родини Олійник (Павло, Микола, Софія та Анна з родини Кужель), Ясній (Іван, Федько, Максим), Диня (Катерина, Роман), Станіславчук (Кароль, Марія), Щепчук (Прокіп, Анастасія), Ясінський ДомнікObwiszczenie // Gazeta Lwowska. — R. 91. — nr. — 76. — 3 kwietnia 1901. — S. 10. .
З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Підкамінь.
Друга Світова війна (1939—1945) У складі радянської армії на фронтах Другої світової війни воював 71 житель села Кутище, з них 14 — загинули, а 28 — за бойові заслуги нагороджені орденами та медалями.
Радянські репресії та діяльність УПА (1944—1953) Протягом 1947—1954 років через допомогу УПА, а найчастіше за сфабрикованими обвинуваченнями, окупаційною радянською владою було незаконно засуджено та відправлено на спецпоселення до Сибіру близько 20 осіб, серед них, родини Кравчуків, Кургутів, Тиловатих, Українець. Реабілітовані Львівською обласною прокуратурою у 1991—1992 роках.
Радянський період (1944—1991) За радянських часів на території села діяв виробничий підрозділ колгоспу імені 17 Вересня, до складу якого входили тракторна бригада відгодівельного комплексу, току. На початку 1990-х років було збудовано пекарню, столярний цех та пилораму.
Незалежна Україна 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Підкамінської селищної територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бродівського району, село увійшло до складу новоствореного Золочівського району.
Церква Святого Миколая та парафія В селі була дерев'яна церква Святого Миколая, споруджена ще у XVII столітті. За легендою, церкву збудували 1621 року для села Троянівка, яке згодом було знищене татарами. Пізніше утворилось село Кутище, куди перенесли цю церкву. Церкву освятили у 1789 році, тоді вона належала до Луцької єпархії.
У 1836 році в селі Кутище адміністратором парафії був отець Стефан Левицький. Парафія належала до Залозецького деканату греко-католицької церкви та налічувала 479 вірного (разом з дочірньою парафією в Яснищі). В Кутищі діяла парафіяльна школаSchematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1836. — Leopoli: Impressum in typographia Petri Piller, 1836. — S. 239. , . У 1839—1840 роках парохом (адміністратором капеланії) був отець Костянтин Дебельський. На той час він опікувався парафією, що належала до Залозецького деканату греко-католицької церкви та налічувала 497 вірних, з них 246 — у материнській парафії в Кутищі та 251 — у дочірній парафії в Яснищі. В Кутищі діяла парафіяльна школаSchematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1840. — Leopoli: іn typographia Caes, Regii Aerarii, 1840. — S. 179. , . 1839 року у адміністратора капеланії отця Костянтина Дебельського виник конфлікт з парафіянами та сільською управою. Селяни звинувачували пароха у невиконанні покладених на нього обов'язків та здирництві. Справу розслідувала Львівська консисторія. Архівні документи також містять свідчення селян на захист пароха.
У 1843 році в селі Кутище адміністратором парафії був отець Антоній Моравецький з Панасівки. Парафія належала до Залозецького деканату греко-католицької церкви та налічувала 501 вірного, з них 242 — у материнській парафії в Кутищі та 259 — у дочірній парафії в Яснищі. При парафії діяла школаSchematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1843. — Leopoli: іn typographia Caes, Regii Aerarii, 1843. — S. 145—146. . У 1845—1858 роках парафією опікувався отець Даніель Зарицький із Загірців, яка налічувала у різні роки від 529Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1845. — Leopoli: іn typographia Caes, Regii Aerarii, 1845. — S. 144. до 553 вірнихSchematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1857. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1857. — S. 105. .