Елсі (Еліза) Мод Інгліс (; 16 серпня 1864, Найнітал — 26 листопада 1917, Ньюкасл-апон-Тайн) — шотландська лікарка, хірургиня-піонерка, педагогиня, суфражистка, засновниця Шотландських жіночих лікарень () і перша жінка, яка очолила Сербський орден Білого орла.
Біографія
Елсі (Еліза) Мод Інгліс народилася 16 серпня 1864 року в містечку Найнітал, Індія. У неї було вісім братів і сестер. Її батьками були Гаррієт Лоус Томпсон і Джон Форбс Девід Інгліс (1820—1894), магістрат, який працював в Індійській цивільній службі () головним комісаром Ауда через Британську Ост-Індську компанію, як і її дід по материнській лінії. Елсі Інгліс пощастило мати освічених батьків того часу, які вважали, що освіта дочки так само важлива, як і освіта сина, і, що незвично, вони також навчалися в Індії. У Елсі та її сестри Єви було 40 ляльок, яких вона використовувала для лікування «плям» (кору), які вона намалювала.
Батько був релігійний і використовував своє становище в Індії для «заохочення економічного розвитку корінних народів, виступав проти дітовбивства і заохочував жіночу освіту». Дідом Інгліс по материнській лінії був Генрі Сімсон з Гаріоха в Абердинширі. Вона була двоюрідною сестрою відомого гінеколога сера Генрі Сімсона, а також студентки Грейс Каделл.
Батько пішов у відставку (у віці 56 років) з Ост-Індської компанії, щоб повернутися в Единбург через Тасманію, де оселилися її старші брати і сестри. Інгліс продовжила приватну освіту в Единбурзі (де призвела до успішної вимоги школярок використовувати приватні сади на площі Шарлотти) і закінчила школу в Парижі. Рішення Інгліс вивчати медицину було відкладено через догляд за матір'ю під час її останньої хвороби (скарлатина) і її смерті в 1885 році, коли вона вирішила залишитися в Единбурзі зі своїм батьком.
У 1887 році Единбурзька школа медицини для жінок () була відкрита Софією Джекс-Блейк. Елсі Інгліс почала там навчання. У відповідь на безкомпромісні вчинки Джекс-Блейк і після того, як двох однокурсниць Грейс і Джорджину Каделл виключили, Інгліс і її батько заснували Единбурзький жіночий медичний коледж (), під егідою Шотландської асоціації медичної освіти жінок, до спонсорів якої входив сер Вільям Мьюїр, друг її батька з Індії, в даний час директор Единбурзького університету. Спонсори Інгліс також організували клінічну підготовку для студенток під керівництвом сера Вільяма Макевена в Королівській лікарні Глазго ().
У 1892 році Елсі Інгліс отримала Потрійну кваліфікацію (), ставши ліцензіаткою Королівського коледжу лікарів Единбурга (), Королівського коледжу хірургів Единбурга () та Факультету лікарів і хірургів Глазго (). Вона була вражена рівнем догляду та відсутністю спеціалізації на потребах жінок-пацієнток і отримала посаду в Новій жіночій лікарні у Елізабет Гарретт Андерсон в Лондоні, а потім у Ротонді в Дубліні, провідній пологовій лікарні. Інгліс отримала диплом магістра медицини в 1899 році в Единбурзькому університеті після відкриття медичних курсів для жінок. Її повернення до Единбурга, щоб почати цей курс, співпало з доглядом за батьком під час його останньої хвороби, перш ніж він помер 4 березня 1894 року у віці 73 років. Інгліс в той час зазначала, що «він не вірив, що смерть — це місце зупинки, але що людина продовжуватиме рости і вчитися всю вічність».
Особисте життя За рядом даних, Елсі Інгліс була лесбійкою.https://spartacus-educational.com/Winglis.htm Вона тривалий час жила і була у стосунках з Флорою Мюррей, також лікаркою та суфражисткою.
Примітки
Бібліографія
The archives of the Scottish Women's Hospitals for Foreign Service are held at The Women's Library at the Library of the London School of Economics, ref 2SWH
</div>
Посилання
Short biography Bruntsfield Hospital and Elsie Inglis Memorial Maternity Hospital (Lothian Health Services Archive) The Scotsman archives Medical doctor and history , Documentary film — EAI Russian medical missions in Serbia during WW1 , RTS Documentary