Пе́тричі — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Красненська селищна рада.
Населення становить 750 осіб.
В селі є дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1882 р.).
Біля села є залізнична зупинка Петричі, розташована на лінії Львів-Здолбунів, на якій зупиняються приміські поїзди.
Назва Село Петричі спочатку називалося Підріччя, оскільки розташоване було під ріками Західний Буг і Золочівка. Згодом стало називатися Пітричі. Так село називалося до 1966 р., а пізніше в офіційних документах стало зватись «Петричі».
Історія
Перша згадка про Петричі (лат. Pyethrcze, Pyetrcze) міститься у документі 1502 рокуКупчинська З.О. Стратиграфія архаїчної ойконімії України : монографія / Зоряна Олегівна Купчинська. – Львів : НТШ, 2016. – с. 687–688Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. T. XVII – с. 485, у якому тодішній власник села Михайло П'ясецький зобов'язувався віддати іншому шляхтичу Якову Белзецькому 12 флоринів до свята Різдва Христового, під чим підписалися четверо кметів з Петрич: Бенько (Byenko), Вашко (Vaszko), син Пилипців (filium Pylypczowey) і Янико (Ianyko).
У 1649 році селяни з Петрич Грицько та Іван Худоба заприсяглися, що «через спустошення села, спалення корчми, люди вимерли і в неволю забрані, не змогли податку більше заплатити, лише 30 злотих». Власником села у той час був Максиміліан П'ясецький, суддя Буської землі.
Село Петричі (Pitricze) зображене на карті України Гійома де Боплана 1650 року, при дорозі з Глинян до Олеська.
У 1708 році Петричі мали власну парафію, яка належала до Білокам'янського намісництва (пізніше деканату), тут була церква Різдва Пресвятої БогородиціСкочиляс, Ігор. Недатований реєстр духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії за владицтва Йосифа Шумлянського // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXL. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 2000. — с. 551.
Село позначене на мапах фон Міґа 1779–1783 рр.
Август Бельовський записав у своєму «Подорожньому журналі» з 1838 року наступний уривок про Петричі:
Станом на 1880 рік у Петричах було 1227 мешканці (63 належали до фільварку), з них 544 римо-католики, 635 греко-католиків та 48 юдеїв; 125 селян вміли читати. Римо-католицька парафія знаходилась в Бужку, греко-католицька — в самому селі, до якої також відносився сусідній Острівчик, належала до Олеського деканату. Тоді у Петричах згадується також щойно збудована церква Різдва Пресвятої Богородиці та однокласова етатова школа (діяла з 1859 р.) з польською та руською (українською) мовами викладання. Мешканці займалися переважно землеробством, а деякі також шевством, ткацтвом, стельмаством, боднарством і ковальством. Також тут існувала гуральня та млин на три камені. На західній околиці села посеред полів знаходились дві могили, і повідомлялося, що у більшій поховані полеглі воїни, а у меншій — сім старійшин (сенаторів). Вважалося, що ці могили походять з часів міжусобних війн руських князів Давида та Святополка.
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська77699.87%російська10.13%Усього777100%
Примітки
Джерела
Посилання Інформаційно-довідковий сайт Буського району «ПЕРСПЕКТИВА» Офіційний портал Верховної Ради України