Вибрані́вка — село в Україні, у Ходорівській міській громаді Стрийського району Львівської області. Населення становило 588 осіб у 2016 році. Орган місцевого самоврядування — Ходорівська міська рада. Найближча залізнична станція — Вибранівка.
Географія Село розташоване в північній частині району, серед пагорбів Львівського Опілля. Через село проходить залізниця Львів — Івано-Франківськ, також з півночі на південь протікає річка — Давидівка, яка бере свій початок неподалік від південної околиці Львова. У селі вона тече повз залізничну станцію і церкву. Станція Вибранівка помітно вирізняється з-поміж зупинок сусідніх населених пунктів своїми архітектурними особливостями.
Історія села
Річ Посполита Виникло село пізніше від інших поселень у цих околицях. Перші письмові згадки про Вибранівку походять з 1631 року, коли вона згадувалась вже як містечко. В 1648 році в ньому мали володіння Скотніцькі, Каліцинські, Маліцькі, Карчевські, Камінські та інші. За часів Австрійської імперії містечко отримало статус села. У XVIII—XIX ст. було в посіданні та Фредрів.
В давньому містечку був замок. 1760 року власник міста Лось надав місцевому парохові привілей на користування лісом та млином. Церква стояла біля панського двору, мабуть на місці колишнього замку.Пшик В. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII — XVIII ст. (Каталог-інформатор). Товариство прихильників фортець та палаців. Карпатська фундація. — Львів, 2008. — С. 57.
Немає згадок, коли та як виникло тут поселення, але сама назва Вибранівка за легендами, походить від того, що ці землі колись були надані селянам-вибранцям (як вибранецькі лани), які замість відробітку панщини мали накладений обов'язок виконання військової служби у випадку війни. Але також можливо, що містечко своїм походженням має щось спільного з сусідніми селами — Бринці-Загірні та Бринці-Церковні. Польською мовою Бринці завжди писались Бранці (Brance). Тому Вибранівку могли заснувати вихідці з Бринців або навіть військовополонені ще в період XII—XIII ст.
Також існує повір'я, що першими поселенцями Вибранівки були лісоруби-вуглярі, які випалювали тут деревне вугілля та вапно. Ще в XVIII ст. містечко було оточене буковими лісами, а в документах 1764 року згадано ліс Вапнярки та долину Вуглярка.
Містечко мало свій герб — зображення білої каплички на блакитному полі геральдичного щита. На жаль, згадок за яких обставин він виник, не збереглося.
У 1648 році містечком володіли пани Скотніцькі. Восени того року його повністю спустошили кримські татари, про що свідчив під присягою місцевий житель Березовський (або Дорозовський). Під час зимового постою 1667 року міщанам наробили шкоди хоругви польського війська. Ось уривок зі скарги міщан у львівському міському суді: «У Карпа взяли вгодованого вепра вартістю 18 зол., 8 курей, 3 маци вівса та на пиво і горілку для жовнірів дав 1,5 зол. У Поповича вбили робочого вола і забрали м'ясо, а також 3 свиней, 8 кіп вівса та 8 качок. Бачичові взяли 2 копи жита та 8 курей. Іваникові взяли свиню та пів колоди гречки. У його брата — 4 колоди вівса. Юркові забрали 3 копи жита. Шклярові з хати забрали скляне вікно. У Павла забрали сокиру та мацу вівса, також на пиво дав 16 грошей. Також розшарпали двірське гумно». Зі скарги видно, що коронне військо вело себе в українському місті не краще від орди. Власником його був тоді Ян Коритко.
Король Михайло Вишневецький на прохання саноцького підчашого Якуба Каліцинського та його дружини Софії Скотніцької визначив для Вибранівки дату проведення ярмарку. Ярмарки мали збільшувати прибутки власників Вибранівки.
У 1711 році містечко належало Мартину Маліцькому. Але вже в 1716 році король Август II підтверджував право на проведення ярмарків у місті його новому власникові — Стефану Карчевському.
У 1763 році Вибранівка належала пані Камінській, яка відступила її в посесію пані Шеліговській. Військового податку з міста було зібрано тільки 6 зол., що було менше, ніж з деяких сіл (з Жабокрук — 10 зол. 22 гр., з Чорториї — 17 зол. 11 гр., з Дев'ятник — 19 зол. 4 гр.).
У 1768 році на вишенському сеймику шляхти було ухвалено брати з міста такий же податок як і з міста Соколівки — 6 зол. 27 гр. чопового (за продаж горілки) та 10 зол. 10 гр. шележного податку (військового).
Австрійський період
У 1773 році тут було 28 єврейських хат, у яких проживали 137 осіб. Вони мали 12 коней та 34 корови. Християнських хат було 45 і проживали у них 219 осіб, які мали 16 коней, 14 волів, 43 корови та 24 свині. Статус наймитів мали тільки 8 осіб. У місті було 4 шевці, 3 ткачі, коваль, мельник, пекар, столяр, кравець, візник, 2 службовці, гончар, лісник, пастух та пасічник. Всі інші були землеробами (крім жидів). Від важкого життя та грабежів до березня 1773 року з міста втекли 7 сімей. У податковому документі Вибранівки 1773 року зазначено, що тут було 22 єврейських будинки. В них проживали 30 чоловіків, 32 жінки, 35 хлопців та 30 дівчат. Місцевий фільварок засівав озиминою 90 корців, яриною 150 корців та облогом залишав лежати землі на 50 корців висіву. В фільварку було 6 коней, 17 волів, 27 корів, 19 телят, 28 свиней. Став приносив 1500 зр. прибутку, а оренда корчми — 3300 зр. прибутку в рік.
У 1775 році власник містечка отримав з Вибранівки разом із селами Борусів, Бринці-Загірні та Бринці-Церковні 6745 золотих ринських прибутку. Міські євреї дали 171 зол. р. чиншу, християни 107 зол. Найбільші прибутки приходили з оренди «демлі» (6000 зол. р.) та «плавів» (6000 зол. р.). Очевидно мова йде про домницю для виплавляння заліза із збагаченої болотяної руди, бо в реєстрі витрат вказано, що на купівлю руди до «демлі» витрачали 1000 зол. р.
У 1782 році дідич Лейба Бачелес переніс з містечка до Львова горільню (фабрику з виробництва горілки)Zofia Krzemicka. Baczewski Józef Adam (1829—1911) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 S. 202.
В Йозефинській земельній метриці 1787 року зазначено, що за містечком рахувалось 1488 моргів земель. З них 1128 моргів становили переважно букові ліси, 337 моргів — луки та поля і 23 морги ставок. Пан вів судову справу за ліс зі своїм сусідом і виплатив за ведення справи 1000 зр. своєму представникові в суді. Ліс охороняли 4 лісники. В іншому документі з 1787 року серед переліку місцевих назв згадана «дорога до демні». Отже, у містечку було залізоробне виробництво.
Межі міських володінь по периметру були позначені 82 земляними копцями. Саме містечко мало 76 номерів, з яких 20 хат належали жидам. Жиди мали тут свою школу, тримали 3 гуральні. Четверта гуральня належала дворові. Теж був у місті млин на 2 камені. Біля нього був великий став площею 23 морги. Міщани часто їздили на торги до Роздола. На той час містечко вже мало новий цвинтар.
Документ 1789 року говорить про Вибранівку вже як про село графа Мавриція Лося, яке мало 77 номерів. Серед його жителів виділялось 27 ґрунтових господарів, 9 загородників та 12 євреїв-загородників. Інші, напевне, були вільними купцями та ремісниками. Ґрунтові господарі робили протягом року по 32 дні панщини, загородники — по 16 днів, а євреї платили тільки грошовий чинш. Два мельники відробляли тільки «сокиркову» панщину — по 2 дні щотижня виконували різні теслярські роботи у дворі. Кожен господар повинен був раз на місяць відробити шарварок — колективну роботу при ремонті доріг, гребель та мостів.
Згідно з цісарським патентом від 9 вересня 1784 року селянам дозволялось мати власні жорна, за які вони сплачували по 15 кр. податку. Документ не вказує, скільки таких було у Вибранівці, але зазначає, що такі були.
Маєток Лося у 1812 році отримував з містечка та села Бринці-Церковні 120 корців вівса, 50 каплунів та курей, 160 ліктів прядива, 2 пні бджоляної десятини, 467 золотих ринських грошових чиншів, 5600 золотих р. від продажу пива та горілки, а також 6364 дні панщини. Про демню вже згадки немає і вона до того часу мабуть припинила своє існування. Вся сума річного прибутку становила 9302 золотих р.
У 1820 році в містечку було 90 номерів, 63 господарства. З них 32 господарства були крихітними, з наділами землі до 10 арів. Другу половину становили господарства, що мали від 4 до 10 моргів землі. Двірська гуральня та млин на три камені були заваленими і не працювали.
У 1832 році в містечку проживали 452 греко-католики, шематизм 1866 року подав тут ще й 162 римо-католиків.
У 1854 — 1918 рр. у складі Бібрського повіту (Австро-Угорщина).
У 1865 році громада Вибранівки зібрала 10 зол. р. у фонд львівської вчительської семінарії, а єврейська громада дала 6 зол. р.
1 вересня 1866 року через Вибранівку проїхав перший потяг із декількома сотнями галичан зі Львова до Чернівців.
Відомо, що в 1876 році місцевий священик Григорій Туркевич вступив до москвофільського «Общества им. Михайла Качковского» і платив щорічні членські внески по 1 зол. р. У цьому році він теж дав 1,5 зр. на учнів Народного Дому у Львові. Цей факт свідчить, що в містечку формувалась москвофільська атмосфера.
25 червня 1885 року в околицях Вибранівки була величезна буря, що супроводжувалась градобоєм. Найменші градинки були завбільшки як ліщиновий горіх. Під водою опинилась залізнична колія між Старим Селом та Вибранівкою.
У 1886 році тут було 292 греко-католики. Згідно зі статистичними даними, в 1890 році містечко нараховувало 100 будинків з населенням 669 осіб. В 6 хатах у панському дворі проживали 29 осіб. За релігійною ознакою міське населення поділялось на 260 греко-католиків, 220 римо-католиків та 218 юдеїв. Школа вже була двокласною.
У лютому 1891 року тут відбулись передвиборчі збори, зорганізовані москвофілами о. Заяцем з Ходорова та о. Білинським з Нових Стрілищ. На них був висунутий кандидатом у депутати до австрійського парламенту Денис Кулачковський. Перед тим народовці у Бібрці висунули кандидатом Юліана Романчука. На виборах переміг Романчук.
Весною 1892 року о. Туркевич зібрав у своїй парафії 24 підписи проти введення фонетичного правопису замість церковнослов'янського письма. Такі протести москвофіли збирали у багатьох місцях Галичини, але галицький сейм до них не прислухався.
10 червня 1894 року вчитель Іван Бжозовський та начальник залізничної станції Людвік Кнобльох організували у школі музично-декламаторський вечір. Весь прибуток від нього (30 зр.) був відданий на прикрашення церкви.
Власницею маєтку наприкінці XIX ст. була графиня Феліція Фредрівна. Її чоловік граф Фредро любив мисливство та часто влаштовував у лісах великі полювання, особливо на кабанів. Їх тут розвелось так багато, що вони чинили великі шкоди на полях. Доводилось їх відстрілювати і влітку. Під час одного з таких полювань у серпні 1896 року був випадково застрелений лісник Лаврентій Панек.
У 1896 році у Вибранівці було 698 жителів, а в 1900 році — 818. Кількість греко-католиків у 1903 році сягала 342 осіб.
У серпні 1906 року поліція, за поданням війта Яна Солтиса, арештувала його заступника Якима Максим'яка і кілька днів протримала в Бібрці з кайданами на руках. Це була помста йому за те, що він, як українець, робив довірочні збори в справі реформи виборчої системи та мав радикальні погляди. Крім того, з його хати були забрані подушки за те, що він нібито не хотів йти на шарваркову роботу. Місцеві поляки говорили, що таку профілактику треба було ще зробити громадському касирові Колодієві.
У 1913 році в містечку проживали 428 греко-католиків, 300 римо-католиків та 300 юдеїв. Отже, його конфесіональний склад був дуже строкатим. У 4-класній школі дітей навчали 4 вчителів. При церкві діяло велике «Братство тверезості». Воно в усій парафії мало 570 членів.
Польський період