Святослав Сулима-Стравинський (23 вересня 1910 — 28 листопада 1994) — швейцарсько-американський піаніст українського походження.
Життєпис Походив з українського волинського шляхетського роду Стравинських. Син відомого композитора Ігорія Стравинського і його стриєчної сестри Катерини Носенко. Народився 1910 року у Лозанні (Швейцарія). Отримав від батька подвійне прізвище на честь своїх предків роду Сулім. Але у Франції стали вважати це подвійним ім'ям Святослав-Сулима.
Освіту здобув у Парижі. Брав приватні заняття композиції та теорії музики в відомої французької композиторки Надії Буланже, грі на фортепіано його навчав Ісидор Філіпп. В 1928—1929 роках Святослав вже виступав разом з батьком, виконував твори для фортепіано з оркестром під його керуванням.
У 1934 році дав перший сольний концерт в Парижі, де грав твори свого батька — «Концерт для фортепіано та духових», «Капричіо для фортепіано з оркестром». У листопаді 1935 року в залі Gaveau виконав написаний для нього Ігорем Стравінським «Концерт для двох фортепіано». Він грав у Лондоні в сезоні 1937 року на міжнародному музичному фестивалі «Бі-Бі-Сі Промс». 1938 року він з батьком записав на платівки твори «Концерт для фортепіано та духових», «Капричіо для фортепіано з оркестром» і «Концерт для двох фортепіано».
1939 року з початком Другої світової війни був призваний у французьку армію, воював у її складі протягом кампанії 1940 року. Потім перебрався до Великої Британії, залишившись військовим.
З 1946 року продовжив концертну діяльність, в 1947—1948 роках виступав як автор та виконавець своїх творів. 1948 року перебирається до США, де того ж року дебютував на фестивалі Red Rocks у Колорадо. Невдовзі виступає у Нью-Йорку з Симфонічним оркестром «Коламбія».
1950 року стає викладачем фортепіаного факультету Університету Іллінойсу. Він продовжив сольну кар'єру з концертом, вважався «перекладачем» творів батька, також займався складанням наукових доробок з музики. Окрім багатьох музичних композицій, він написав книги з оркестрування та оркестру. В 1974 році був нагороджений французьким «Орденом Мистецтв і літератури». 1978 року завершив викладання, перебравшись до Флориди.
Помер у Сарасоті (штат Флорида) у 1994 році.
Родина Дружиина — Франсуаза Блондлат
Діти: Джон (нар. 1945)
Твори «Етюди Пітторески» для фортепіано «Мистецтво рівноваг» для фортепіано «Мистецтво перебирати пальцями» для фортепіано «6 сонатин для молодих піаністів» для фортепіано або клавесина «Фортепіанна сюїта для правої руки» «Музична абетка» для фортепіано «Фортепіанна музика для дітей» том 1 «Сюїта для віоли соло» «Соната для віолончелі та фортепіано» «Ламенто, віолончель та фортепіано» Три струнні квартети Кадензи та введення до фортепіанних концертів Вольфганга Моцарта
Примітки
Джерела Friedrich Blume: Die Musik in Geschichte und Gegenwart. Bärenreiter, Kassel 1949—1986. Klaus Wolters: Handbuch der Klavierliteratur zu zwei Händen. 4. Aufl. Atlantis Musikbuch, Zürich 1994. ISBN 3-254-00188-5