Сергій Ішханович Газаров (; 13 січня 1958, Баку, Азербайджанська РСР, СРСР) — радянський і російський актор і режисер театру і кіно, сценарист, продюсер, художній керівник Московського драматичного театру під керівництвом Армена Джигарханяна (з 2020 року).

Біографія Сергій Газаров народився 13 січня 1958 року в місті Баку (Азербайджанська РСР). За національністю — вірменин .

Батько Сергія був директором цукеркової фабрики, а потім — директором винного заводу в Баку. Мати працювала бухгалтером, але за професією майже не працювалаАвтор и ведущая: Татьяна Устинова. ВИДЕО. Программа «Мой герой» (эфир от 8 апреля 2016 года; 00:39:14). — Актёр и режиссёр Сергей Газаров пришёл в гости к Татьяне Устиновой в программу «Мой герой». Каким образом он стал звездой чилийского кино и попал на одну страницу газеты с Пиночетом? Телеканал «ТВ Центр» // tvc.ru.

На вступних іспитах до ГІТІС, на курс Олега Павловича Табакова, Сергій Газаров читав уривок з повісті «Ніс» Миколи Гоголя . Актор згадує:«Тільки приїхав з Баку, і в мене був яскраво виражений акцент. Педагоги попадали з крісел. Благали Табакова мене не брати, а він вчинив інакше».

У 1980 році Газаров закінчив акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського (ГІТІСу).

Після закінчення інституту працював в московському театрі «Современник».

З 1986 по 1991 роки входив до трупи в Московському театрі-студії під керівництвом Олега Табакова, де в 1991 році поставив спектакль «Ревізор», за що цього ж року був удостоєний премії Спілки театральних діячів Росії за найкращий спектакль року.

У 1991 році організував приватну кінокомпанію «Микита і Петро».

З 1998 по 2001 рік — головний режисер Московського драматичного театру під керівництвом Армена Джигарханяна.

У кіно дебютував у 1980 році, знімаючись в епізодичних ролях. Перша головна роль — латиноамериканець Рауль Санчес у радянській соціально-сатиричної драмі «Виграш самотнього комерсанта» (1984) чилійського кінорежисера Себастьяна Аларкона.

У 1989 році дебютував як режисер кіно, знявши трагікомічну мелодраму «Крейзі». Тоді ж поставив спільно з Олегом Павловичем Табаковим спектакль «Дах».

У 2019 році поставив нову версію вистави «Ревізор» у Театрі Олега Табакова.

Після смерті Армена Джигарханяна в листопаді 2020 року, колектив театру вирішив звернутися з проханням до департаменту культури Москви про призначення Газарова художнім керівником театру .

8 грудня 2020 року призначений художнім керівником Московського драматичного театру під керівництвом Армена ДжигарханянаВ Театре Армена Джигарханяна назначен художественный руководитель // 8 декабря 2020 .

Родина Сергій Газаров був одружений з популярною акторкою театру і кіно Іриною Метлицькою. У них народилося двоє синів — Микита і Петро.

5 червня 1997 року Ірина Метлицька померла від лейкемії. Сергій взяв відповідальність за виховання дітей на себе.

4 жовтня 2011 роки Тетяна Павлівна Метлицька, мати Ірини, в своєму інтерв'ю газеті «Комсомольская правда» розповіла про своїх онуків: «…старший Микита закінчив Вищу школу економіки і працює фінансистом, а Петя в Америці пробує себе саксофоністом». Вона повідомила також, що Сергій Газаров зараз одружений з жінкою з іменем Олена і у подружжя росте п'ятирічний синНаталия Маргиева. Мать актрисы Ирины Метлицкой: «Сыновья Иры не смотрят её фильмы. Не хотят, чтобы кто-то увидел их эмоции…» — Одной из самых красивых женщин российского кино исполнилось бы 50 лет. Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (4 октября 2011 года). 19 травня 2018 року Сергій Газаров разом з сином Степаном з'явився в ефірі ток-шоу «Привіт, Андрію!».

Фільмографія

Актор

1980 — Названий друг — завідуючий лабораторією 1981 — Рідня — гість на проводах Кирила 1981 — Очікуються похолодання і сніг (короткометражний) 1983 — Ромео і Джульєтта — Петро 1984 — Виграш самотнього комерсанта — Рауль Санчес, латиноамериканець (головна роль) 1985 — Танцмайданчик — Митя 1986 — Ми веселі, щасливі, талановиті! 1986 — Ягуар — лейтенант Гамбоа 1986 — Подорож мсьє Перрішона — Службовець мсьє Перрішона 1987 — Везуча — Борис 1987 — Час літати — Аркадій, авіапасажир, адміністратор ансамблю 1987 — Крісло / Kreslo  — Мансуров, слідчий 1988 — Біла кістка — Гамлет Карапетович 1988 — Історія однієї більярдної команди — Пачо Пальма 1989 — Життя по ліміту — Спіноза 1989 — Катала — Шота, картяр 1989 — Вхід до лабіринту — Умар Рамазанов 1990 — Кат — Ігор Іванович Погодін, метрдотель ресторану 1990 — День кохання — Вадим Іванович Безуглов ("Мисливець "), кримінальний авторитет 1990 — Санітарна зона — Михайло Семенович («Дисидент») 1990 — Таксі блюз — адміністратор 1990 — Іспанська акторка для російського міністра — Михайло Альбертович 1990 — Микола Вавилов — Презент Ісаак Ізраїльович, радянський вчений і педагог 1991 — Геніальна ідея 1991 — Тисяча доларів в одну сторону — Тельман 1991 — Агенти КДБ теж закохуються — Мишко, він же агент Анатолій Пухов 1992 — Контрабандист — Миша 1992 — Аліса і Букиніст — Крохін 1992 — Мелодрама із замахом на вбивство 1992 — Щурячий кут — іноземець, «фірмач» 1992 — Російська піца / Russian Pizza Blues — Газаров 1993 — Макаров — бармен 1993 — Гладіатор за наймом — Стас Костильов 1993 — Італійський контракт 1994 — Мсьє Робіна 1994 — Ліміта — продюсер 2001 — Паризький антиквар — Бортновський 2002 — Дронго — Рафаель Багіров 2002 — Next 2 — Андрій Матвійович Семірядін, партнер «Імператора» 2003 — Радості і печалі маленького лорда — Гоббс 2003 — Темна конячка — Коневский, генерал-майор ФСБ 2004 — Мій зведений брат Франкенштейн — Едик 2004 — Слова і музика — Льова Канель, продюсер 2005 — Турецький гамбіт — Юсуф-паша, відінський губернатор 2005 — Доктор Живаго — Алавердов, працівник секретних служб 2006 — Заєць над безоднею — циганський барон 2007 — 12 — присяжний засідатель № 7, вірменин, хірург, власник приватної клініки, що втратив брата через пристрасть того до наркотиків 2007 — Капкан — Цезар Германович Копітов, адвокат 2007 — Код апокаліпсису — олігарх 2008 — Золотий ключик — Яків Соломонович 2008 — Природний відбір 2008 — Зграя — Гіві 2009 — Слід Саламандри — Файзулла-хан 2009 — Какраки — сусід 2009 — Журов — Степан Суренович Кароян, бізнесмен (фільм № 1 «Теорема Лобачевського», серії № 1-2) 2010 — На грі: Новий рівень — Шимич, контрабандист 2010 — Вчитель у законі. Продовження — «Філін», злодій в законі 2010 — Рита — Валера 2010 — Дочка якудзи — Саха 2010 — Доктор Тирса — Федір Августович Граубе, 56 років, завідувач лабораторією клінічних аналізів, доктор наук 2010 — Хто я? — Петро Андрійович Трофимов, психіатр 2011 — У кожного своя війна — Неделькін 2011 — Поцілунок крізь стіну — Віктор Павлович Пілсудський, головний редактор газети «Нічні відомості» 2011 — Без чоловіків — Семенов, масажист, інститутський приятель Олександри Миколаївни 2011 — Повернення додому — Дронов 2011 — Татусі — Інокентій Бочкін 2011 — Контргра — Роберт Лей, рейхсляйтер 2011 — Ворогайт 2011 — Моя друга половинка — Олег 2012 — Шпигун — Лаврентій Берія, нарком 2012 — Наречена мого друга — Хромов 2012 — Серпень. Восьмого — Кирило Іванович, радник президента 2012 — Мами (новела «Я — не Коля») — # 2012 — Під прикриттям — Барік Саркисович Кубанян («Куба»), глава банди «майкопських» 2012 — Хокейні гри — Анатолій Тарасов, головний тренер збірної СРСР з хокею 2012 — Золото Глорії — капітан Роджер, пірат Прайт на прізвисько «Бик» 2013 — Легенди про Круга — Арчіл Батумський, авторитет 2013 — Син батька народів — Лаврентій Берія 2013 — Пастка — В'ячеслав Олегович Лебедєв, кримінальний авторитет «Художник» 2013 — Марафон — Жорик 2014 — Департамент — Альберт Доромян, полковник, головний аналітик ДСБ 2014 — Море. Гори. Керамзит — АБіК 2014 — Веселі хлопці;) — Віктор Купцов 2014 — Любить не любить — Михайло, батько Олени 2015 — Непідсудні — Валерій Михайлович, начальник управління КДБ / ФСБ 2016 — Екіпаж — Шестаков, директор авіакомпанії «Пегас Авіа» 2016 — Любов і Сакс — Парон-Джан 2017 — Після тебе — Сергій, лікар-нейрохірург з Москви 2017 — Невловимі — Яків Кобзар, злодій в законі 2018 — Кримський міст. Зроблено з любов'ю! — Ашот 2018 — Годунов — Єремія II, патріарх Константинопольський 2020 — Калашников — начальник депо Кротов

Режисер

1989 — Крейзі 1990 — Дах 1996 — Ревізор 2000 — Імперія під ударом 2001 — П'ятий кут 2003 — Темна конячка 2007 — Сищик Путілін 2018 — Чужа дочка

Сценарист

1996 — Ревізор

Продюсер

1996 — Ревізор 2010 — Рита

Нагороди

1991 — лауреат премії Спілки театральних діячів Росії за найкращий спектакль року — за постановку вистави «Ревізор» на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова. 2007 — лауреат премії «Золотий орел» в номінації «Найкраща чоловіча роль в кіно» — за виконання ролі присяжного засідателя № 7 в художньому фільмі «12» режисера Микити Михалкова.

Примітки

Посилання

Сергій Газаров. Біографія, фільмографія, фотографії. // ruskino.ru Сергій Газаров, актор, режисер. Біографія. «Енциклопедія вітчизняного кіно» // 2011.russiancinema.ru Статті про Сергія Газарова на сайті журналу «Сеанс». // seance.ru Сергій Газаров. Огляд фільмів і театральних робіт за участю актора і режисера. // afisha.ru Сергій Газаров. Біографія, фільмографія. Державний інтернет-канал " Росія " // russia.tv Сергій Газаров. Біографія, фільмографія, новини, відео. Сайт «Навколо ТБ» // vokrug.tv Сергій Газаров. Біографія. Сайт «Актори радянського і російського кіно» // rusactors.ru