Юдхіштхіра (*д/н — бл. 670) — останній володар держави ефталітів і алхон-гуннів в Ганджхарі, Кашмір і Пенджабі у 630/633—670 роках. З санскриту ім'я перекладається як «Стійкий у битві».
Життєпис Походив з династії ефталітів (алхон-гуннів) Праварасени, праонуком якого був. Син володаря Нарендри (відомого як Хінґіла II). Посів трон близько 630 року. У хроніці «Раджатарангіні» значиться як Юдхіштхіра II, оскільки його діда Гокарну розглядають як Юдхіштхіра I.
На той час держава значно ослабла внаслідок важких війн проти магараджахірадж Прабхакаравардхани і Харши й фактично розпалася на окремі князівства (раджанати), де панували напівнезалежні раджи з правлячої династії. Основою Юдхіштхіри став східний Пенджаб й Кашмір. На початку панування остаточно втратив Кабулистан, а 666 року рештки Гандхари, які захопив тохара-ябгу Ишбара Ашина.
Втім найбільшим суперником став Дурлабхавардхана, володар Каркоту, що ще у 625 році повалив стриєчного брата Юдхіштхіри — Баладітью, захопивши князівство Гонанд. Ця війна остаточно послабила державу, внаслідок чого було втрачено Пенджаб, де запанувалися місцеві династії.
Тривала війна з державою Каркота завершилася близько 670 року поразкою Юдхіштхіри від Пратападітьї, що зайняв столицю Праварапуру. Втім ще декілька десятиліть існували дрібні ефталітські князівства.
Джерела Biswas, Atreyi (1973). The Political History of Hunas in India. Delhi: Munshiram Manoharla. Dani, Ahmad Hasan; Litvinsky, B. A. (1996). History of Civilizations of Central Asia: The crossroads of civilizations, A.D. 250 to 750. UNESCO. ISBN 9789231032110.