Критика Лінь Бяо і Конфуція ( — політична кампанія, розгорнута Компартією Китаю в 1973 — 1974 роках.
В кінці шістдесятих років Лінь Бяо вважався наступником Мао Цзедуна і користувався найбільшим авторитетом в його оточенні, в сімдесяті роки почалася масована атака на Лінь Бяо з боку інших партійних лідерів. Лінь Бяо загинув в авіакатастрофі в +1971 при нез'ясованих обставинах, за твердженнями його опонентів, він намагався втекти в СРСР. Кампанія була розгорнута вже після смерті Лінь Бяо, метою кампанії була також дискредитація прем'єр-міністра Китаю Чжоу Еньлая.
Історик Ян Юнго і інші «вчені» стали проводити аналогію між діяльністю Лінь Бяо і інших партійних лідерів з конфуціанської політикою і традицією, при цьому лідери партії звинувачувалися в сповідуванні конфуціанської філософії. Лінь Бяо звинувачувався в тому, що він хоче повернути назад рабовласницький лад епохи Західного Чжоу і моральні принципи того часу, потенційно принижуючи тим самим значення Культурної революції.
Ця кампанія проводилася вже на пізній стадії культурної революції, вже після її офіційного закінчення.
Після викриття Банди Чотирьох і хвилі реабілітацій Лінь Бяо так і не був реабілітований, а обставини його загибелі не були розкриті.
У 1971 році з усіх займаних посад був зміщений наступник Мао Цзедуна — Лінь Бяо, Перший віце-прем'єр Державної Ради Китайської Народної Республіки, другої після Голови людина в КНР. Причини різкого повороту в політичній долі Лінь Бяо не з'ясовані дотепер. Деякі російські та американські фахівці, аналізуючи наявні в їхньому розпорядженні матеріали, приходять до висновку, що Лінь Бяо і його прихильники, звинувачені в підготовці державного перевороту і спробі повалення Мао Цзедуна, стали жертвами політичних інтриг в КПКУсов В. Н. История КНР. — М., 2005. — Т. 2. — С. 189. Втім, як би там не було, смерть цього політичного діяча не викликало широкий суспільний резонанс, поки правляча угруповання КПК не стала використовувати її в політичних цілях. Особливого напруження події навколо загибелі Лінь Бяо придбали після того, як з'ясувалося, що колишній «наступник Мао Цзедуна», в роки " культурної революції " заявляв, що кожен боєць повинен разом зі зброєю володіти цитатником Мао Цзедуна, на ділі виявився не таким послідовним прихильником ідей голови. Так, під час обшуку на його квартирі, були виявлені численні вирізки і виписки з класичних конфуціанських текстів, якими Лінь Бяо нібито обмінювався зі своїми однодумцями.
Прихильники Мао Цзедуна не могли не використувати настільки вагомий доказ для «викриття» реакційності не тільки Лінь Бяо, а й самого Вчителя Куна. Тим більше, що для боротьби з культурною спадщиною останнього була вагома причина. Мао Цзедуном давно було необхідно викорінити зі свідомості народу ті конфуціанські уявлення, які були несумісні з його ідеалом правителя і кадрового комуністичного працівника. Його давно хвилювала традиційна міцність сімейних зв'язків, що визначає роль сім'ї, старшого покоління у багатьох питаннях. Шанобливість до батьків, повага старших за віком завжди була однією з відмінних рис китайської нації, в чому була чимала роль Конфуція, одним з основних постулатів вчення якого була ідея сяо — «синівської шанобливості». В умовах маоістського режиму, який прагнув підпорядкувати особистість і порвати традиційні сімейні зв'язки, національні стереотипи стали заважати вихованню нового покоління. І якщо раніше похвальним діянням оголошувався донос на батьків, то тепер повної трансформації підлягали всі «зайві» моральні підвалини китайського суспільства.
Хід подій Загальнодержавний «похід» проти Конфуція був задуманий в кілька етапів: на першому повинні були попрацювати фахівці — філософи та історики; на другому — відповідно підготовлені теоретики «з народу», на третьому намічалося підключити широкий загал, які повинні були завершити ретельно сплановану операціюПереломов Л. С. Конфуций и конфуцианство с древности по настоящее время. — М., 2009. — С. 489.
Початок першого етапу поклало виступу філософа Ян Юнго з його різкою критикою Конфуція і його «шанувальника» Лінь Бяо зі сторінок " Женьмінь жибао "Усов В. Н. История КНР. — М., 2005. — Т. 2. — С. 212.
Однак організаторам кампанії здавалося, що для більшого ефекту з критикою Конфуція повинен виступити фахівець у вивченні конфуціанства, прихильник ідей Конфуція, що володіє визнанням світового масштабу. Вибір припав на професора Фен Юланя, який був відомий своїми працями про конфуціанстві не тільки в конфуціанської культурному регіоні, а й в усьому світі. Умовити старого професора відмовитися від своїх звичних оцінок було під силу лише опоненту, що володіє не тільки верховною владою, а й таким же авторитетом. Після кількох нічних бесід з Мао Цзедуном Фен Юлань публічно, на сторінках «Женьмінь жибао», переглянув свої погляди. Покаяння вченого мали приголомшливий резонанс: у Японії виступ Фена порівняли з вибухом атомної бомбиПереломов Л. С., Кулик Г. А. Японский синолог о кампании «критики Линь Бяо и Конфуция» // Проблемы Дальнего Востока. — 1976. — № 3. — С. 71.
З самого початку кампанії активну участь в критиці Конфуція і вихвалянні легістів прийняв новий журнал «сюесі юй піпань» («Освіта і критика»), який відображав погляди висуванців «культурної революції», що став виходити з жовтня 1973 р в ШанхаїУсов В. Н. Указ. соч. — С. 212.
Крім того, активну роль в розпалюванні кампанії грав «Вісник Пекінського університету», а також автори Пекінського університету, Університету Цінхуа і інших освітніх установ, які виступали під псевдонімами.
Трохи пізніше, на початку 1974 р в активну «полемічну» роботу включився і «Журнал літератури, філософії та історії» (文史哲), автори якого з лютою критикою обрушувалися на "буржуазного кар'єриста, змовника, дворушника, зрадника і зрадника Лінь Бяо «把批林批孔的斗争进行到底 (Проводить до конца критику Линь Бяо и Конфуция) // 文史哲 (Журнал литературы, истории и философии). — 1974. — № 1. — С. 4—6 і його духовного вчителя Конфуція, який свого часу» проявив показову реакційність, виступивши за збереження рабовласницького ладу, який розкладався «批»克己复礼——林彪妄图复辟资本主义的反动纲领 (Линь Бяо и реакционная попытка восстановить капитализм) // 文史哲 (Журнал литературы, истории и философии). — 1974. — № 1. — С. 7-8.
В кінці 1973 — початку 1974 р починається другий етап кампанії, коли основними критиками Конфуція виступали широкі народні маси. У вищих навчальних закладах були організовані спеціальні курси, які готували програми критики окремих положень Конфуція, використаних Лінь Бяо. Десятки тисяч робітників і селян проходили навчання на цих курсах, поповнюючи ряди «теоретиків-марксистів». Залучення нижчих шарів стимулювалося відвертим заграванням з широкими масами: в китайській пресі все частіше стали цитувати вислів Мао, що "нижчі і малі — найрозумніші. Вищі і шановані — найдурніші "Цит по: Переломов Л. С. Конфуцианство и легизм в политической истории Китая. — М., 1981 — С. 263. Були випущені десятки брошур, які критикують ті вислови Конфуція, які використовувалися Лінь Бяо. Мільйонними тиражами з ціною в один фень поширювалися лубочні видання, що представляють собою спрощений критичний коментар до висловів Конфуція. Про рівень «народної критики» можна судити за статтею «Що за людина цей Конфуцій», написаної студентами Пекінського і Ціньхуанского університетів (так званої «групою великого викриття») і вміщеній в журналі «Хунци» під рубрикою "Критика Лінь Бяо, критика Конфуція. Проти ревізіонізму, перешкодити ревізіонізму ". Стаття свідчила: "Старикан Кун, цей тип, по-перше, не розумів революційної теорії, по-друге: він не вмів займатися продуктивною працею, був начисто позбавлений будь-яких талантів і являв собою великий мішок, наповнений трухою … Його знання виробництва дорівнювали нулю … Трудовий народ дивився на старигана Куна як на щура, який перебігає вулицю, якого всі женуть і б'ють "Переломов Л. С. Конфуцианство и легизм в политической истории Китая. — М., 1981 — С. 264.
Для форсування кампанії в початку 1974 р пролунав заклик до скликання так званих мобілізаційних мітингів по всій країні. Однак ця ініціатива була зустрінута на місцях досить прохолодно. Проте, в 1974-р протягом декількох днів по Шанхаю слідували колони автомашин та пішої молоді, які проголошували гасла: "Вогонь проти всіх, не боятися нікого! ". Знову з'явилися дацзибао на стінах міст, деякі з них були передруковані в «Женьмінь жибао»Усов В. Н. История КНР. — М., 2005. — Т. 2. — С. 215.
Згідно розгорнулася пропаганді, все селянські повстання — від Чень Шена і У Гуана до повстання тайпінів і іхетуаней — були спрямовані на досягнення єдиної мети — знищити Конфуція. Журнал «Хунци», визнаючи, що раби і селяни в силу своєї класової обмеженості не могли повністю розпізнати реакційну сутність «паразита Конфуція», стверджував, що це історичне завдання зміг виконати пролетаріат, який завдав смертельного удару по конфуціанствіДелюсин Л. П. Кампания «критики Линь Бяо и Конфуция» в КНР (1973—1975 годы)… — М., 2004. — С.157.
Під час кампанії критиці піддавалася теорія гуманізму, доброчесного правління і конфуціанське вчення про те, що «людина за своєю природою добра». На противагу цьому наполегливо пропагувалася думка про прогресивне значення насильства, про початкову злу природу людини. Оспівування насильства повинно було нанести удар по тим, хто обурювався грубими, жорстокими методами, які застосовувалися під час «культурної революції». Прихильники Цзян Цин і її соратників були серйозно стурбовані тим, що після X з'їзду КПК, коли позначилися тенденції до нормалізації і стабілізації в країні, стали все голосніше заговорили, що засуджують грубі насильницькі методи, жорстокість і нелюдяність, з якими проводилась «культурна революція». Вони продовжували гоніння на неугодних партійних, державних і господарських працівників, вся вина яких іноді полягала лише в тому, що ті дозволяли собі засумніватися в мудрості тих кампаній, хибність яких доводила саме життя.
Проповідуючи філософію боротьби і вихваляючи роль насильства, пропаганда з особливою злістю обрушилася на конфуціанські принципи милосердя та гуманності, які нібито поділяв Лінь Бяо. Оголошуючи їх контрреволюційними і фашистськими, китайська преса таврувала як реакційний вислів давньокитайського філософа Мен-цзи про те, що «кожна людина за своєю природою добра».
Китайська друк без кінця твердила про те, що той, хто не визнає філософію боротьби, той ідеаліст і метафізик, і більш того, грає на руку зовнішнім і внутрішнім ворогам. Боротьба, запевняла «Женьмінь жибао», носить абсолютний характер. Конфуцій і Лінь Бяо, які нібито заперечували це положення, «порушували основну закономірність розвитку суспільства».
Конфуціанський принцип людинолюбства був названий одним з джерел «загасання класової боротьби» і теорії «класового примирення».
В ході кампанії спостерігалося прагнення підірвати і зруйнувати основи школи і сім'ї, яка до певної міри служила протиотрутою проти офіційних установок. Багато китайців страждали від того, що влада постійно вторгалися в їх особисте життя.
У роки кампанії «критики Лінь Бяо і Конфуція» був перерваний розпочатий в 1970—1971 роках навчальний процес в школах і вузах країни. Навчальні програми знову засуджувалися за недостатнє використання «правильних ідей». Конфуція засуджували за те, що він змусив китайських школярів читати книги, а не працювати в полі, що він пропагував ідею «вирощування талантів», замість того, щоб вчити, як вирощувати овочі. Звідси випливало, що ідеї Конфуція, які поділяв Лінь Бяо, заважали злиттю школярів з робітничо-селянськими масамиДелюсин Л. П. Кампания «критики Линь Бяо и Конфуция» в КНР (1973—1975 годы)… — М., 2004. — С. 163. Конфуцій засуджувався за те, що він нібито намагався прищеплювати учням дух поваги до минулого, намагався виховати духовну аристократію. Репутація Вчителя як «вічного просвітителя», як «вічного зразка для всіх вчителів» була оголошена штучноюДелюсин Л. П. Кампания «критики Линь Бяо и Конфуция» в КНР (1973—1975 годы)… — М., 2004. — С.164.