Аньго (; д/н — 94) — шаньюй хунну в 93—94 роках.
Життєпис Син шаньюя Їфаюлюді. При народженні отримав ім'я Аньго. Брав участь у військових походах проти північних хунну. 89 року звитяжив у битві в Алтайських горах проти Північного шаньюя.
93 року після смерті стриєчного брата Сюлань-Шічжухоуді став новим шаньюєм. Обрав політику єднання усіх хунну. Ймовірно, мав на меті здобути самостійність від Східної Хань. Йому протистояла частина знаті на чолі зі східним гулі-ваном Шицзі. Аньго спробував убити того, але невдало. Шицзі перебрався до фортеці Уюань, де дістав підтримку ханьських військ.
Водночас шаньюй погиркався з дуляо-гянгюнєм (урядником над південними хунну) Ду Чуном, який доповів імператорові Лю Чжао про намір Аньго відокремитися. У відповідь до ставки шаньюя в Ордосі відправили військо. З частиною війська Аньго відступив на північ, де планував здобути підтримку місцевих хунну, настроєних антикитайські. Разом з тим шаньюй вів постійні перемовини з ханьськими урядовцями. Зрештою 94 року внаслідок змови його вбили. Новим володарем став стриєчний брат попереднього Тінду-Шічжухоуді.
Джерела Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill