Андре Шастель (; 15 листопада 1912, Париж — 18 липня 1990, Неї-сюр-Сен) — французький мистецтвознавець, історик італійського Відродження. У Франції його називають «однією з найвпливовіших фігур в історії мистецтва у другій половині XX сторіччя».
Біографія Закінчив Еколь Нормаль (1933, агреже 1937), паралельно слухав лекції Анрі Фосійона в Сорбонні. Під впливом від Ервіна Панофскі. Викладав в ліцеї в Гаврі .
Був мобілізований 1939 року, потрапив в полон, був в'язнем концтабору в Люббені. Звільнився 1942 року, продовжив викладацьку діяльність в ліцеях Шартра і Парижа.
Співробітник Інституту мистецтва та археології Сорбонни (1945—1948). Захистив докторську дисертацію по флорентійському мистецтву і гуманізму при Лоренцо Медічі (1950, наук. кер. Оґюстен Реноде). Керівник дослідницького напрямку в Практичній школі вищих досліджень (1951—1978), професор Інституту мистецтва та археології Сорбонни, де працював в 1955—1970 рр., професор Колеж де Франс (1970—1984). Член Академії написів і красного письменства (з 1975). Членкор Британської академії (1976).
Вніс великий внесок в опис і систематизацію культурної спадщини Франції. Постійний співробітник газети Le Monde, засновник кількох журналів з мистецтва: Мистецтво Франції (з 1961), Художній огляд (з 1968). Член численних наукових товариств і академій Франції та Італії. Дружив з багатьма сучасними художниками (Андре Массон, Етьєнн Айду, Нікола де Сталь), писав про них. Серед його учнів — Даніель Аррас, Жан Клер.
Публікації Vuillard, Paris, Floury, 1946. Vuillard: peintures, 1890—1930, Paris, Éd. du Chêne, 1948. Léonard de Vinci par lui-même, Édit. Nagel, 1952. Marsile Ficin et l'art, Droz, Genève, 1954. L'Art italien, Paris, Larousse, 1956, 2 vol. (перевид. : 1982, 1989, 1995; ит. пер .: 1957—1958, англ. пер. 1963) Боттічеллі Botticelli, Silvana, Milan, 1957. Art et humanisme à Florence au temps de Laurent le Magnifique, PUF, 1959 (перевид.. 1961 1982) L'Âge de l'humanisme, Éditions de la connaissance, Bruxelles, 1963 (у співавторстві з Робером Кляйном) Les Arts de l'Italie, Paris, PUF, 1963, 2 vol. Le Grand Atelier d'Italie, 1460—1500, Gallimard, 1965. Renaissance méridionale, 1460—1500, Gallimard, 1965. Nicolas de Staël, Paris, Le Temps, 1968. Le Mythe de la Renaissance, 1420—1520, Genève, Skira, 1969. La Crise de la Renaissance, 1520—1600, Genève, Skira, 1969. Staël, l'artiste et l'oeuvre, Saint-Paul-de-Vence, Fondation Maeght, 1972. Fables, formes, figures, Paris, Flammarion, 1978, 2 vol. L'Image dans le miroir, Paris, Gallimard, 1980. Grotesque, l'Arpenteur, 1980. Chronique de la peinture italienne à la Renaissance, 1250—1580, Fribourg, Office du Livre, 1983. The Sack of Rome, 1527, Princeton, Princeton UP, 1983 (фр. вид .: Le Sac de Rome, тисяча п'ятсот двадцять сім: du premier maniérisme à la Contre-réforme, Paris, Gallimard, 1984) Léon Gischia: rétrospective, 1917—1985 / Ante Glibota (dir.), Textes d'André Chastel, Paris, Paris Art Center, 1985. L'Illustre incomprise, Mona Lisa, Paris, Gallimard, 1988.
Посмертні видання Introduction à l'histoire de l'art français, Paris, Flammarion, 1993. L'Art français, Paris, Flammarion, 1993—1996, 4 vol. La Pala ou le retable italien des origines à 1500, avec le concours de Christiane Lorgues-Lapouge, préface d'Enrico Castelnuovo, Paris, Liana Levi, 1993 (перевид. 2005, ит. пер.) Palladiana, Paris, Gallimard, 1995 La Gloire de Raphaël ou le triomphe d''' Éros, Paris, Réunion des musées nationaux, 1995. L'Italie et Byzance'' / Ed. établie par Christiane Lorgues-Lapouge, Paris, Éditions de Fallois, 1999..
Примітки
Посилання Стаття в Словнику істориків мистецтва Біографія, бібліографія на сайті Центру Андре Шастеля