Ко́стенів — село в Україні, у Перемишлянській міській територіальній громаді Львівського району Львівської області. Населення становить 286 осіб. У селі є церква, школа, річка. озеро.
Географія Через село тече річка Домброва, ліва притока Гнилої Липи.
Історія В околицях села було знайдено скарб римських монет. Перша писемна згадка про село відноситься до 1600 року.
Відомо, що в 1600 р. село платило податок з одного лану землі (лан-близько 20 га). Костенів належав до маєтків дрібної шляхти.
У 1628 р. на військовому огляді шляхти у Львові був Іван Каліцький з Костенева в супроводі слуг. На черговому огляді в квітні 1630 р. його місце зайняв Станіслав Струлович. Є скарга у Львівському міському суді з 1667 р. двох селян з Костенева — Тимка Берези та Гриця Гвоздика. Від імені громади села, вони жалілися на утиски орендаря Йосипа Білінча, що відбирав у них землю, змушував до понаднормової панщини. У тому році село грабували загони польського війська, що 4 рази проходило через село. Солдати розбивали комори, брали все, що їм подобалось. Рятуючись від побоїв та насильства селяни тікали в навколишні ліси. Загальна вартість одних лиш забраних речей становила близько 700 золотих (для порівняння вгодована свиня коштувала 18 злотих). На початку XVIII ст. село перебувало у володінні Войцеха Лося. В 1740 р. в селі нараховувалось 30 господарств, була церква Івана Богослова.
Відомо, що весною 1772 р. дідич Костенева, Білки та Плетенич Юзеф Лось повідомляв митрополита Льва Шептинського, що Костенівський священик є надто старим і просив прислати йому помічника о. Василя Стуницького.
В 1773 р. в селі було 42 хати. Селяни мали 72 коней, 30 волів, 51 корову, 48 телят, 49 свиней, у середньому одно господарство висіло 1.5 корця озимини та 3 корці ярини. Сіна з своїми сінокосів селяни збирали на 2 вози. Дідич повинен був отримати із сула 4012 днів панщини, 194 курки, 4.5 горця меду та 199 золотих грошового податку.
В 1775 р. весь прибуток з села становив 1594 золотих на рік, у тому числі 800 золотих з корчми. Кури тоді коштували 3 гроші, вулик з бджолами та медом — 6 золотих.
В 1820 р. в Костеневі був фільварок, корчма, виннища, млин, церква. Всього було 52 жилих будинків, сільські поля займали 1983 морги, луки 564 морги, пасовища 57 морги, ліси 20 моргів.
В 1861 р. громада с. Костенева та Білки писали митрополиту Григорію Якимовичу лист із 140 підписами, якими доручали йому представляти і відстоювати перед цісарем свої інтереси. У цьому же році громада села пожертвувала 3 золотих для політичної організації «Народний дім» у Львові.
28 серпня 1861 р. в селі була заснована привільна школа. Церковна консисторія визначила вчителів. Платили 105 римських на рік, 24 зерна, 8 сагів дров, 8 арів городу.
У 1867 р. до школи ходило 18 дівчаток та 17 хлопців.
8 липня 1897 р. газета «Діло» писала, що багато людей із Костенева поїхали на заробітки до Бразилії.
В 1904 році в селі проживали 454 особи. Власником земель в селі був Руський народний дім зі Львова.
Перед початком 1-світової війни в 1913 р. в селі проживало 573 чоловіків, існувало товариство «Просвіта», «Пожежна дружина», громадська крамниця. У школі навчалось 90 учнів.
У 1926 році Михайло Качеровський поновлює діяльність читальні, до якої надходило три періодичні видання. Через 10 років читальна нараховувала 42 члени, а в бібліотеці було 300 книг.
З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Янчин у Перемишлянському повіті.
В 1938 р. в селі нараховувалось 90 господарств.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Перемишлянської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Перемишлянського району, село увійшло до складу новоствореного Львівського району.
Церква Дерев'яна церква св. Йоана Богослова (1830 р.), котру почергово використовують громади ПЦУ (Перемишлянський деканат, Львівська єпархія ПЦУ) і УГКЦ (Перемишлянський деканат, Стрийська єпархія УГКЦ). Храм внесено до реєстру пам'яток місцевого значення за охоронним номером 485/1-М. 1902 року церкву відвідав глава УГКЦ Андрей Шептицький, підтвердженням цього є його власноручний підпис в «Апостолі»
У 2025 році СЗРУ повернула історичний стародрук з автографом митрополита Шептицького.
Співробітники Служби віднайшли і повернули в Україну рідкісний стародрук – молитовну книгу «Требник» 1844 року з маргіналією (автографом) митрополита Андрія Шептицького – видатного релігійного та громадського діяча ХХ століття, провідника Української Греко-Католицької Церкви.
На одному з маргінесів книги збережено напис: «Предложено вь время каноничной визитаціи 1902 года, дня 10 мая месяца в селі Костенів». Підпис: Андрей Шептицький. Напис засвідчує, що книга використовувалась під час канонічної візитації у селі Костенів на Львівщині, яку очолював сам митрополит.
Згідно з переказами місцевої громади, «Требник» був втрачений під час Другої світової війни, коли храм пограбували, а частина церковного архіву була знищена або розпорошена. Доля стародруку з маргіналією А. Шептицького тривалий час залишалась невідомою.
Силами та засобами Служби зовнішньої розвідки України було проведено довготривалу багатоходову операцію для повернення виняткової історико-релігійної цінності до нашої держави. Наразі стародрук передано до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.
Повернення примірника з маргіналією митрополита Шептицького відновлює один із фрагментів втраченого духовного спадку країни. «Требник» – не лише пам’ятка друкарського та богослужбового мистецтва, але й свідчення особистої присутності Шептицького в житті конкретної парафії.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельністьВідсотокукраїнська286100%
Відомі люди Ігнатій (Телішевський) — парох села, батько українського правника, громадського діяча Телішевського КостянтинаІ. Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — C. 185П. Гуцал. Телішевський Костянтин Гнатович // — С. 612. Парасюк Іван Миколайович — вчений у галузі кібернетики, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор. навчався Костирко Андрій Іванович (1990—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
Джерела .— S. 475.
Посилання Погода в селі Костенів