Ве́рхня Бі́лка (до 1946 року — Білка Шляхетська) — село в Україні, у Підберізцівській сільській територіальній громаді Львівського району Львівської області. До 2020 року адміністративний центр Верхньобілківської сільської ради, якій підпорядковувалися також села Нижня Білка та Сухоріччя, нині — адміністративний центр Верхньобілківського старостинського округа, до складу якого входять також села Нижня Білка та Сухоріччя. Населення становить 1302 особи.
Географія Село Верхня Білка розташоване за 23 км від обласного та районного центру — міста Львова та за 9 км від центру громади, що проходить автомобільними шляхами — міжнародного та місцевого значень. Відстань до найближчої залізничної станції Борщовичі становить 9 км. Через село раніше пролягав великий тракт зі Львова до містечка Глиняни.
Топоніми Урбаноніми Кількість елементів інфраструктури в селі — це 18 вулиць з 661 будинком.
Вулиці
Бандери Степана Героїв Крут Героїв УПА Грушевського Михайла Данила Галицького Івасюка Володимира Князя Романа Коновальця Євгена Мазепи Івана Отця Галінки Сагайдачного Петра Січових Стрільців Франка Івана Хмельницького Богдана Центральна Чорновола Вячеслава Шевченка Тараса Ярослава Мудрого
Населення За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 1508 осіб, у 2022 році — 1364 особи, у 2023 році — 1317 осіб, у 2024 році — 1302 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. Верхня БілкаМоваЧисло ос.Відсоток українська 1505 99,80 російська 3 0,20+
Історія
Село відоме з початку XV століття.Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Aleksandra hr. Stadnickiego / Wyd. staraniem Galicyjskiego Wydziału Krajowego. — Lwów: Księgarnia Seyfartha i Czajkowskiego, 1873. — Т. 4. — S. 20-21. Власниками були, зокрема, представники шляхетського роду Влодеків. Спитек Ярославський Влодек з Білки — львівський староста — мав конфлікт з Рафаїлом з Сеняви через наречену Аґнесу Цебровську.F. Sikora. Sieniawski Rafał h. Leliwa (zm. 1518) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 147—148.
У податковому реєстрі 1515 року в селі Білка документується млин, шинок і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної земліPolska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. / Jabłonowski Aleksander. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s. — S. 152. .
Білка Шляхетська раніше мала присілок «Калинівка» .
17 жителів села брали участь у німецько-радянській війні на боці Червоної Армії, з них двоє загинули на фронті. 10 учасників війни нагороджені орденами і медалями.
За радянських часів у Верхній Білці була центральна садиба колгоспу «Білківський», за яким було закріплено 5342 га земельних угідь, у тому числі 3296 га орної землі, 1133 га сінокосів та 913 га пасовищ. Колгосп мав овочево-молочне спрямування. Діяли також млин, ремонтна служба та пилорама.
За успіхи в розвитку сільського господарства вісім жителів села були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі бригадир П. Є. Гунько та телятниця К. В. Них — орденом Трудового Червоного Прапора.
На початку 1990-х років було демонтовано відкритий 22 квітня 1965 року пам'ятник В. І. Леніну.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Підберізцівської сільської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Пустомитівського району, село увійшло до складу новоствореного Львівського району.
Археологічні розвідки На території Верхньої Білки було знайдено знаряддя праці епохи ранньої бронзи (кінець III тисячоліття до н. е.).
Пам'ятки, визначні місця
Церква Покрову Пресвятої Богородиці, УГКЦ (раніше Костел святого Войцеха) (1546 р.) — пам'ятка архітектури національного значення, нині використовується парафією Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ. На західній стіні в навах зберігся готичний декор. У 1820 році спроєктував фасад палац Уруських у с. Верхня Білка. Палац після першої світової війни вже не відбудовувався. Але зберігся парк, який займав декілька десятків гектарів
У 1944 році під час бою за визволення села від німецько-нацистських загарбників віддали життя 48 солдатів Червоної Армії і три офіцери. Вони поховані у братській могилі в парку села. У 1970 році встановлено обеліск «загиблим за Радянську Батьківщину» під час німецько-радянської війни.
Є каплички — Громова та Успіння Пресвятої Богородиці.
Соціальна сфера З 1968 році у селі діє середня школа, у якій на той час навчалося 325 учнів і працювало 26 вчителів. Також у селі є будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 4659 примірників книг, лікарняна амбулаторія, у якій працюють чотири лікарі і п'ять осіб середнього медперсоналу, аптека.
Відомі люди Народилися Берко Михайло Дмитрович — український радянський діяч, 1-й секретар Дрогобицького райкому КПУ, голова колгоспу «Перше травня» Дрогобицького району Львівської області. Народний депутат СРСР 12-го скликання (травень 1989—1991). Кабарівська Северина Іванівнаnbsp;— українська письменниця, публіцистка, громадсько-культурна діячка. Євстахій Сапега — польський консервативний політик, дипломат, міністр закордонних справ Другої Республіки Польща (1920—1921), член парламенту Другої Польської Республіки. Северин Уруський — польський геральдист, економіст.
Пов'язані з селом о. Вінцети Урбан (1911—1983) — польський римо-католицький священик, професор церковної історії, патрології та історії мистецтва, архівіст, єпископ-помічник вроцлавський (1960–1983). Настоятель римо-католицької парафії святого Адальберта (Войтеха) у Білці Шляхетській (1940—1945).
Примітки
Література Володимир Пшик Верхня Білка. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII — XVIII ст. — С. 132.
Посилання