Виннички

Ви́ннички (давня назва — Малі Винники) — село в Україні, у Давидівській сільській територіальній громади Львівського району Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська рада. Населення становить 667 осіб. Колишній адміністративний центр Винничківської сільської ради, якому до 2020 року підпорядковувалися села Виннички, Гончарі та Дмитровичі. Населення становить 667 осіб

Географія Село розташовано за 18 км на південний схід від обласного та районного центру — міста Львова та 5 км від найближчої залізничної станції — Давидів на лінії Львів — Ходорів. Межує з селами Чишки, Давидів, Гончарі та Дмитровичі. Селом тече річка Кабанівка, ліва притока річки Білки (басейн Західного Бугу).

Топоніми Походження назви села походить від слів вино — виноград. Винничківський пан вирощував виноград, плоди якого здавав одному з винничківських фабрикантів, що мав свій винний завод на Лисій горі і постачав вино до княжого двору. Оскільки село було головним постачальником винограду, із якого виготовляли вино, то і дістало назву Виннички.

Урбаноніми Кількість елементів інфраструктури в селі — це 24 вулиці, 3 провулки з 230 будинками.

Вулиці

Бузкова Весела Весняна Вишнева Гірська Джерельна Затишна Каштанова Козацька Краєвидна Крута Лісова Молодіжна Озерна Паркова Підлісна Ранкова Садова Сонячна СТ «Вишенька» Тиха Центральна Черешнева Шкільна

Провулки

Верхній Короткий Нижній

Урочища

Млини Людвін

Населення У 1880 році в селі мешкало 702 особи. Станом на січень 1939 року у селі мешкало 770 осіб, з них: 20 сполячених українців, 730 поляків та 20 юдеїв. Наприкінці 1960-х років у селі мешкало 650 осіб та налічувалося 192 домогосподарства. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 671 особа. Станом на 2021 рік — 667 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. ВинничкиМоваЧисло ос.Відсоток українська 659 98,22 російська 9 1,33 польська 2 0,30 білоруська 1 0,15+

Історія Перша згадка про Виннички датується 1352 роком. Тоді село мало назву Малі Винники, а згодом трансформувалося у Виннички.

Першим відомим власником села був львівський війт Бертольд. Підтвердження цього є у привілеї польського короля Казимира III від 22 серпня 1352 року, наданому Юрію (Ґеорґу) Руперту та Маргариті, дітям Матія, на вічне володіння маєтками у Львівському передмісті — млином Сільський кут, селом Малі Винники; «…і ці маєтки визначаються як даровані визначному мужеві Бертольду, колишньому львівському війтові, їхньому дідові великим володарем, блаженної пам'яті Львом, князем Русі, за його вірну службу…».

Інші джерела розповідають, що 1 листопада 1378 року князь опольський Володислав Опольський (початково мандатом угорського короля Людовика, а згодом назвав себе «паном і власником земель Русі») дає Григорієві Штехеру, львівському міщанинові та дідичеві Малих Винник на другому боці ріки, що відмежовує те село, з метою заокруглення його посілості. З 1 липня 1549 року село Виннички належало Янові П'єчиховському. У першій половині XIX століття село належало графам Дунін-Борковським.

У червні-липні 1941 року до лав Червоної Армії було мобілізовано більше 23 мешканців села, що брали участь у бойових діях на фронтах німецько-радянської війни, 9 з них нагороджені орденами та медалями СРСР, 21 — загинули на війні.

По війні сполячених колишніх українців села Виннички переселено в глиб Польщі. Унаслідок операції «Вісла» село було заселено депортованими з Польщі українцями. Майже все населення села Виннички, крім кількох сімей, переселенців з Надсяння, Холмщини, Любачівщини. У 1948 році створюють перші колгоспи у селах Виннички, Гончари та Дмитровичі. У 1952 році вони об'єдналися в один колгосп імені Жданова (потім — 2-е відділення радгоспу «Винниківський»). Перший голова — М. Шиндюк, секретар — Яворович. Уже до 1955 року було відкрито медпункт та відділення поштового зв'язку.

У 1960-1980-х роках у Винничках знаходилося 2-е відділення радгоспу «Винниківський», за яким були закріплені 1418 га сільськогосподарських угідь, включно з 850 га орної землі. Тут була одна з найкраще обладнаних в області тваринницька ферма, де вперше на Львівщині застосували доїльну установку «Карусель». За успіхи в розвитку сільського господарства четверо мешканців села були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі керівник 2-го відділення радгоспу «Винниківський» І. С. Бурлака та ланкова М. П. Горошко — орденами Трудового Червоного Прапора. Станом на 1968 рік в селі діяли восьмирічна школа, де навчалося 127 учнів і працювало 12 вчителів, клуб, бібліотека з фондом 7,2 тис. примірників книг, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця.

Згідно з рішенням сесії Винничківської сільської ради у 2003 році було затверджено герб (за проєктом Р. Серцелевича) та прапор (за проєктом А. Гречила) села Виннички.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Давидівської сільської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Пустомитівського району, село увійшло до складу новоствореного Львівського району.

Пам'ятки, визначні місця Храм собору Великомученика Димитрія Солунського, що на вул. Центральній, перебуває в користуванні релігійної громади Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України парафії Великомученика Димитрія Солунського та належить до Пустомитівського благочиння, Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України. Храм Святого Великомученика Димитрія Солунського, збудований в селі Виннички у 1998 році. Перебуває в користуванні релігійної громади Львівської архієпархії Української греко-католицької церкви парафії Святого Великомученика Димитрія Солунського та належить до Винниківського деканату, Львівської архієпархії Української греко-католицької церкви. Кам'яний хрест, встановлений у 1901 році біля садиби Олекси Турка.

Археологічні розвідки Археологічною експедицією очолюваною Борисом Возницьким на заході урочища Людвин виявлені найдавніші поселення на території села, датовані VI–V століттям до нашої ери.

Інфраструктура Освіта Ще за Польщі в селі діяла школа, що складалася з двох будинків. У 1960 році відбулося відкриття нової школи. Протягом 1997—2004 років проведено декілька реконструкцій: добудовано чотири класних приміщення, приміщення їдальні, гімнастичний зал, учительська, бібліотека та кабінет інформатики. У 2011 році Винничківська середня загальноосвітня школа реорганізована у навчально–виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад I—II ступенів-Дошкільний навчальний заклад» Пустомитівського району Львівської області. Нині — Винничківська гімназія Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області. Навчальний заклад розрахований на 174 учня. Нині тут навчається 85 дітей.

За всю історію школи навчальним процесом керували: 1954—1962 рр. — Стефанів Юлія Афанасіївна, Відмінник народної освіти УРСР; 1962—1964 рр. — Рекунович Анатолій Михайлович; 1964—1983 рр. — Запрягалова Лідія Миколаївна, Відмінник народної освіти УРСР; 1983—2001 рр. — Павлій Роман Михайлович; від 2001 р. — Кочмар Любов Іванівна, Заслужений працівник освіти України.

Транспортне сполучення Зі Львова (з площі Митної) через село Виннички курсує прямий автобусний маршрут приміського сполучення № 102.

Примітки

Джерела та література

Посилання