Ірина Ігорівна Жукова ( 22 листопада 1974, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська волейболістка, зв'язуюча. Гравчиня національної збірної. Переможець клубного чемпіонату світу і Ліги європейських чемпіонів.

Із біографії Народилась і виросла в Києві. У чемпіонаті України виступала за одеську «Джінестру» і черкаське «Хімволокно».

2001 року переїхала на Апеннінський півострів. У першому сезоні її «Модена» здобула перемоги на груповому етапі Ліги європейських чемпіонів над іспанським «Тенеріфе», німецьким «Шверінером», румунською «Університатією» і у чвертьфіналі — над турецьким . Вирішальні ігри проходили в Нижньому Тагілі. Важким виявився півфінал проти єкатеринбурзької , який тривав майже дві години і п'ять сетів. У фіналі команда Жукової перемогла іншого представника Італії — «Капо Суд» із Реджо-Калабрії (3:0). На внутрішній арені «Модена» була серед лідерів у всіх турнірах: четверте місце в і виступи в півфіналах національного кубка і суперкубка.

Наступного сезону захищала кольори діючого чемпіона з Реджо-Калабрії. Після 5 турів групового раунду Ліги чемпіонів «Капо Суд» мав реальні шанси на вихід до стадії плейоф, але команда була дискваліфікована через дозаявку в березні 2001 року з порушенням регламенту румунсько-бразильської волейболістки . Також клуб позбавили чемпіонського титулу. Морально надломлена команда поступилася у чвертьфіналі чемпіонату «Модені» і була розформована.

Ірина Жукова повернулася до «Модени». Сезон команда розпочала з перемоги в суперкубку завдяки виграшам у команд з Новари і Бергамо. У групі Ліги чемпіонів здобули по дві перемоги над «Уралочкою» та турецьким «Еджзаджибаши» та поділили очки з бакинським . У плейоф були сильнішими за іспанський «Дієго Порселос» з Бургоса і ввійшла до «Фіналу чотирьох» у польському місті Піла. У півфіналі «Модена» поступилася французькій команді «Канни», за яку виступала Олександра Фоміна, а в матчі за третє місце — «Фоппапедретті» (Бергамо). Бергамаскам поступилися у чвертьфіналі Серії А, а Жукова перейшла до цього клубу.

У сезоні 2003/2004 «Фоппапедретті» виграв національний чемпіонат і Кубок ЄКВ, наступного італійський суперкубок і Лігу чемпіонів. В інших турнірах клуб доходив до фіналу, але у вирішальних іграх поступався командам з Новари і Перуджі. Жукову визнали найкращою на своїй позиції в розіграші Ліги чемпіонів. Серед її партнерок у Бергамо була українка Тетяна Вороніна, хорватка , німкеня , італійки Серена Ортолані і Франческа Піччініні.

2005 року зробила перерву в спортивній кар'єрі, повернула до Черкас, народила сина і повернулася у волейбол у складі місцевої команди, яка у той час мала назву «Круг», а очолював її чоловік Жукової Сергій ГолотовКорольов І. На майданчику — «маршал» Жукова! Тимчасово… // Україна молода. — 2006. — 1 лист.. Того сезону черкаський клуб зробив дубль на внутрішній арені, а Жукову визнали найкращим гравцем чемпіонату.

Почали надходити пропозиції про продовження виступів за кордоном і спортсменка обрала команду з підмосковного Одинцова. У грудні «Заріччя» стало володарем національного кубка завдяки перемозі над московськом «Динамо» в п'яти сетах. Жукову визнали найкращою зв'язуючою «Фіналу чотирьох». На початку в Іспанії пройшли вирішальні матчі Ліги чемпіонів. У півфіналі підмосковна команда перемогла місцеву «Мурсію», а у фіналі поступилася італійській «Перуджі» (у складі якої виступала Тетяна Артеменко). Потім була півфінал чемпіонату Росії проти омського «Спартака», у якому Жукова отримала травму коліна і вже без її участі «Заріччя» вперше в своїй історії виграло чемпіонський титул.. Наступного сезону команда посіла третє місце у кубку і знову грала у фіналі першості, але цього разу сильнішим було «Динамо». Всього за два сезони провела в чемпіонаті Росії 41 матч і набрала 101 очко.

Після річної перерви стала гравцем бакинської «Рабіти», найсильнішого клубу Азербайджану того часу. Три сезони поспіль завершувала національний чемпіонат на першій позиції і в цей час чотири рази грала у фіналах міжнародних офіційних клубних турнірів. У березні 2011 її команда поступилася у фіналі Ліги чемпіонів стамбульському «Вакіфбанку» (3:0). У жовтні бакинки взяли реванш у вирішальній грі клубного чемпіонату світу, що проходив у Катарі. Для перемоги знадобилося три сети, а до основного складу «Рабіти» входили , Наталія Мамедова, , , і Ірина Жукова. У лізі чемпіонів того сезону азербайджанський клуб дійшов до чвертьфіналу, де поступився польському «Атом Трефлю» із Сопота. У сезоні 2012/2013 її партнеркою була Олександра Фоміна. Восени бакинки поступилися трофеєм клубного чемпіонату світу команді з бразильського міста Озаску, а навесні, у фіналі Ліги чемпіонів, — «Вакіфбанку».

Очолювала волейбольну команду «Прометей» з Кам'янського, переможця міжнародного турніру пам'яті Ігоря Лисенка в Полтаві (2017 рік). Влітку 2018 року стала помічником головного тренера київського «Фаворита».

Клуби

+ Роки Команди 1992—1994 «Джінестра» (Одеса) 1996—2000 «Хімволокно» (Черкаси) 2000—2001 2001—2002 2002—2003 «Модена» 2003—2005 «Фоппапедретті» (Бергамо) 2006—2007 «Круг» (Черкаси) 2007—2009 «Заріччя» (Одинцово) 2010—2013

Досягнення Командні досягнення: Переможець клубного чемпіонату світу (1): 2011 Володар Ліги чемпіонів (2): 2001, 2005 Володар Кубка ЄКВ (1): 2004 Володар Суперкубку Італії (1): 2002 Чемпіонка Італії (1): 2005 Чемпіонка Росії (1): 2008 Володар Кубка Росії (1): 2007 Чемпіонка Азербайджану (3): 2011, 2012, 2013

Особисті досягнення: Найкраща зв'язуюча чемпіонату Європи 2001 року. Найкраща зв'язуюча Ліги чемпіонів 2004/2005. Найкраща волейболістка чемпіонату України 2006/2007. Найкраща зв'язуюча чемпіонату України 2006/2007 Найкраща зв'язуюча кубка Росії 2007/2008. Найкраща зв'язуюча клубного чемпіонату світу 2011 року. Найкраща зв'язуюча чемпіонату Азербайджану 2011/2012. Капітан жіночої національної збірної України 1998—2005 рр.

Примітки

Посилання