Скни́лів — село в Україні, у Зимноводівській сільській територіальній громаді Львівського району Львівської області. До 2020 року адміністративний центр Скнилівської сільської ради, нині центр Скнилівського старостинського округу. Населення становить 1609 осіб.

Географія

На півночі та сході межує з місцевостями Сигнівка та Скнилівок у Залізничному районі міста Львова, на півдні — з селом Сокільники, на південному заході — з селом Басівка, на заході — з селом Холодновідка. Південна частина території лісиста. Попри західну частину села проходить залізнична колія. Відстань до найближчої залізничної станції Скнилів становить 7 км.

Село знаходиться в межах водного басейну Дністра, завдяки річці Вишенька, яка починається у Скнилівку та тече через Скнилів до Холодновідки.

Урочища На Угірським, Береза, Козаківка.

Населення У 1880 році в селі мешкало 714 осіб, у 1939 році — 1650 осіб. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкала 591 особа, на кінець 2021 року — 1535 осіб, на початок 2022 року — 1609 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. СкнилівМоваЧисло ос.Відсоток українська 588 99,49 російська 3 0,51+

Історія Перша документальна згадка про село Скнилів датована 24 березня 1396 рокуAkta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej: z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. — T. 2. — Lwów: skł. gł. w księg. Seyfartha i Czajkowskiego, 1870 (Lwów: Druk. Zakł. Nar. im. Ossolińskich). — S. 36—38. — 285 s. .

За Польщі село належало до коронних земель. Привілеєм, виданим 3 березня 1437 року у Кракові, польський король Владислав III Варненчик передає у власність Янові Зубрському село Скнилів та призначає війтом там же.

У 1614 році львівський староста Станіслав Боніфацій Мнішех з Великих Кунчиць надає землю в Скнилові під будівництво церквиArchiv. Bernardynski we Lwowie, C, t. 443. — S. 1407. . 1624 року польський король Сигізмунд III Ваза підтвердив, що Скнилів є власністю шпиталю святого Духа у Львові.

У 1665 році польський король Ян II Казимир дозволив Томашу Карчевському переписати його власність у Сокільниках та Скнилові на першуAdam Przyboś Karczewski Tomasz h. Jasieńczyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1966—1967. — tom XII. — S. 38. дружину — Барбару Пшерембську.

1683 року король Ян III Собеський призначає данину Скнилову та дозволяє вирубку лісу, а у 1685 році призначає солтисом Скнилова Станіслава Кіліянова. За привілеєм від 9 вересня 1744 року село належало Катажині з Потоцьких Коссаковській, у 1770 році — Томашу Тиборовському.

У 1776 році село було продано австрійським урядом Янові Кіцкєму за 9600 злотих ринських.

У XVIII столітті село належало церкві та шпиталю св. Духа у ЛьвовіFranciszek Jaworski O szarym Lwowie / Przedmowa Ludwik Finkiel. — Lwów: H. Altenberg, G. Seyfarth, E. Wende i Sp.; Warszawa: E. Wende i Sp., 1917. — S. 104. .

Станом на 1880 рік в селі було всього 118 будинків, де мешкало 714 осіб. За віросподанням: 527 — греко-католики, 136 — римо-католики, 40 юдеїв та 11 інших віросповідань, а за національною приналежністю — 537 русинів (українців), 140 поляків, 37 німців. Римо-католицька парафія знаходилася в с. Зубра, греко-католицька — у Скнилові та належала до Львівського міського деканату. Крім Скнилова до парафії належав й Скнилівок. В селі була церква, однокласна школа; діяла кредитна каса ґміни Скнилів з капіталом у 1907 злотих ринських та млин.

1895 року при церкві було засноване «Братство тверезості», яке 1901 року налічувало 200 членів. 1901 року, за ініціативи місцевого пароха о. Йосифа Фолиса, тут вже працювала читальня товариства «Просвіта», котра налічувала 100 членів і передплачувала «Діло», «Свободу», «Посланник», «Комар», «Добрі ради», «Господарську часопись» та бібліотеку Насальського, при читальні діяла книжкова крамниця.

У 1902 році удар блискавки спалив церкву та хату священика, тому церковний комітет у 1903 році ухвалив рішення про будівництво нової, яке переважно було завершене у 1907 році. Цього ж року місцевий парох Йосиф Фолис став депутатом австрійського парламенту від УНДП і залишався ним протягом двох скликань до 1917 року.

Також у 1902 році, за ініціативи Митрополита Андрея Шептицького розпочалося будівництво Скнилівської лаври святого Антонія Печерського, яка стала першою обителлю ченців Студійського Уставу. 24 листопада 1906 року відбулося її урочисте освячення, яке особисто звершив Митрополит. 1906 року він уклав для монахів Скнилівський Типікон. Митрополит став першим Архимандритом обителі.

З початком Першої світової війни у 1914 році монаша обитель зазнала значних руйнувань, а багатьох ченців мобілізовували до війська. У монастирі залишилося всього кілька насельників. У 1918 році, внаслідок польсько-української війни, Скнилівська лавра була цілковито знищена польськими військами, а монахи змушені назавжди покинути це місце.

Після окупації Галичини в 1919 році польський уряд заселяв українську землю польськими колоністами. На 1 січня 1939 року в селі мешкало 1650 осіб, з них 930 українців-грекокатоликів, 220 українців-римокатоликів, 230 поляків, 200 польських колоністів міжвоєнного періоду, 40 євреїв та 30 німців.

В часи радянської влади, у зв'язку із продовженням злітно-посадкової смуги львівського аеропорту, у 1955—1956 роках, церква, яка вже була закрита, остаточно зруйнована.

В добу Незалежності, 1991 року, у селі зведено новий храм, освячений на честь Преображення Господнього.

Пам'ятки, визначні місця

Скнилівська лавра Антонія Печерського — давній монастир ченців-студитів УГКЦ, збудований 1902 року на кошти митрополита Андрея Шептицького та 1906 року ним же освячений. Подальшому розвиткові Скнилівської лаври завадили Перша світова війна, а пізніше й польсько-українська війна. 1918 року святу обитель було спалено польськими вояками. 2017 року на місці, де знаходилася лавра встановлено кам'яний студитський хрест. Церква Преображення Господнього, збудована у 1991 році. Капличка полеглим воякам УПА.

Пам'ятники, меморіали Символічна могила «Борцям за волю України та жертвам комуністичного режиму». Пам'ятний знак — кам'яний студитський хрест, встановлений на місці давньої Скнилівської лаври Пам'ятний хрест Свободи, встановлений у 1898 році, з нагоди 50-ліття скасування панщини

Інфраструктура Місто Львів та село Скнилів сполучає приміський автобусний маршрут № 199, яким можна дістатися до залізничної станції Скнилів та до приміського вокзалу у Львові. Від станції Скнилів вирушають поїзди приміського сполучення у Самбірському та Стрийському напрямках.

З 30 березня 2026 року Зимноводівська сільська рада запустила тестові перевезення пасажирів на автобусному маршруті «Суховоля–Скнилів». Автобус курсуватиме з понеділка по п'ятницю. Маршрут проходитиме через Суховолю та Зимну Воду із зупинками у визначених місцях, а також біля торгових центрів «Епіцентр» та «METRO». Кінцева зупинка — у Скнилові і у зворотному напрямку.

Відомі люди Йосиф Фолис (1862—1917) — український громадський і політичний діяч, греко-католицький священник. Парох села у 1894—1917 роках. Похований на сільському цвинтарі.

Примітки

Джерела

Посилання