Широке О, широкий он (Ѻ, ѻ) — позиційний гліф кириличної літери О. Тут «он» () — традиційна назва букви О в церковнослов'янській азбуці.
Широке О використовується тільки в церковнослов'янській мові, не вважаючись окремою буквою у підручниках і граматиках. Як велика літера звичайно вживається широкий он (Ѻ), а мала літера пишеться у двох варіантах: широкому (ѻ) і правильному (о). Фонетично широке О збігається зі звичайним.
У стандартній церковнослов'янській орфографії (з середини XVII ст. і донині) широка форма літери О вживається замість правильної в таких позиціях: як перша літера кореня слова: у простих формах слів () після префікса () у складних словах (); у двох географічних назвах ( — річка Йордан; — місто Яффа) і їхніх похідних; як числовий знак, що позначає число 70.
Історично широкий он вживався також у пізніх давньоруських пам'ятках, зокрема в берестяних грамотах, у положенні на початку слова чи складу. У староросійських рукописах широке написання трапляється на позначення закритого голосного, що розвинувся в північноросійських говорах із XIV ст. У таких самих функціях могли вживатися інші літери: очне О або омега.
Див. також О О монокулярне О бінокулярне О мультиокулярне О подвійне О подвійне монокулярне О охресне Омега (кирилиця)