Маркія́н Семе́нович Шашке́вич (, Підлисся, Золочівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, нині Золочівський район, Львівська область — , Новосілки, нині Золочівський район, Львівська область) — український (галицький) «будитель», священник УГКЦ, письменник, поет, перекладач, духовний просвітитель, натхненник національного пробудження Галичини.
Зачинатель нової української літератури в Галичині, релігійний та культурно-громадський діяч. Перший у нових часах речник відродження західноукраїнських (галицьких) земель. Очолив «Руську трійцю», яка відіграла ключову роль у процесі набуття галицькими русинами української національної свідомості. Він першим створив поетичні, теоретичні та етнографічні твори народною українською мовою. Ініціатор видання першого українського фольклорно-літературного альманаху «Русалка Дністровая» (1837), яка містила кілька народних пісень, кілька власних творів, переклади з різних слов'янських мов та роздуми про давньоруську літературу. Незважаючи на те, що твір не містив політичного посилу, через труднощі із цензурою він з'явився не в Галичині, а в Угорщині. Ініціаторів видання помістили під нагляд поліції, а діяльність організації була фактично припинена. Виступав за рівноправність української мови з польською і, попри погане фінансове становище, все життя створював і підтримував листування з іншими українськими активістами, виступаючи за необхідність створити єдину літературу українською мовою на землях, населених українцями в Австрії та Росії.
Стрийко австро-угорського генерала Олександра Шашкевича, батько українського письменника та освітньо-культурного діяча Володимира Шашкевича.
Життєпис Народився в селі Підлисся (тоді Золочівського округу,Білий Камінь та околиці → Stupnicki H. Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą. — Lwów: Madfes i Bodek, 1869. — S. 83. Королівство Галичини та Володимирії, тепер Золочівський район, Львівська область, Україна) в родині греко-католицького священника у сусідньому селі Княжому Семена Шашкевича. Мати — Єлизавета Авдиковська, донька о. Романа Авдиковського, місцевого пароха, в будинку його й народився. Зокрема, мав двох молодших братівГорак Р. Задля празника. У сутінках… — С. 351. Миколу (6.12.1813—11.11.1864, ЛолинBlazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — V. II. — P. 430. — ISBN 966-518-225-0. ), який служив якийсь час у Мізуні поблизу м. Долини, та Антона, який також став військовиком.
Освіта та громадська діяльність Проводив дитинсво у місті Підлисся. Здобувати освіту почав з домашього навчання. Пізніше навчався в початковій школі в Білому Камені, міській нормальній школі (закінчив 1823 року) та домініканській гімназії (1823—1825) у Львові,Горак Р. Так де ж навчався Маркіян Шашкевич? // Жовтень. — Львів: Атлас, 1987. — № 9. — С. 135—136. Бережанській гімназії (тут якийсь час входив до однієї з польських таємних організаційОкаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII століття—1914 рік) // ). Навчання в гімназіях велося німецькою та латинською мовами. Знання цих мов давало можливість учням читати античну й зарубіжну класику. Українська мова в тогочасній Західній Україні, яка входила до складу Австрійської імперії, була поза законом. Вищу богословську освіту здобув у Львівському університеті та Греко-католицькій духовній семінарії (1829—1837). 21 лютого 1830 був відрахований із семінарії у висліді дисциплінарного проступку, тобто не прибув на час з дозвілля. У 1831—1832 роках зробився постійним відвідувачем Бібліотеки Оссолінських у Львові, активно взявся за самоосвіту. У збережених записках в Оссолінеумі стверджено, що Шашкевич відвідував Оссолінеум понад 183 рази, зокрема через історичну літературу. Ці студії лягли в основу його світогляду Руської Трійці. Зрештою восени 1833 року Маркіян Шашкевич отримав дозвіл на подальше навчання в духовній семінарії. За час праці в гуртку з написання статей познайомився з Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким. Саме Шашкевич на 67-річчя Франца І від імені студентів-семінаристів виголосив промову українською та написав ювілейну оду «Голос Галичан», яка стала першим друкованим писемних матеріалом української мови на західно-українських землях.
Наступного року в Перемишлі з'являється його брошура «Азбука і Абецадло», в якій він критикує намагання надати українській мові латинський алфавіт та наголошує на використанні кирилиці. Того ж року, Маркіян Шашкевич завершив працю над букварем «Читанка для дітей», який видали 1850 року після смерті автора та перевидали 1853-го. У 1836 році виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади, запрошеними гостями. 14 жовтня того року в соборі Св. Юра виголосив свою проповідь (водночас із Юліяном Величковським в Успенській церкві, з Миколою Устияновичем — у церкві св. Параскеви). Через те, що ректор Телеховський не дозволив би цього, подав йому текст, укладений польською мовою.Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX століття). — Львів: Світ, 1996. — С. 155—156. — ISBN 5-7773-0359-5. У 1837 році опубліковано альманах «Русалка Дністровая», однак понад 1000 примірників альманаху були конфісковані, оминули конфіскату коло 100 примірників. Сконфісковані примірники побачили світ у 1848 році під час Весни народів. Тоді творці «Русалки Дністрової» опинилася під поліційним наглядом. 1838 року закінчив Львівську духовну семінарію. За даними Романа Горака, митрополит Михайло Левицький висвятив Шашкевича 20 травня 1838 року.Горак Р. Задля празника. У сутінках… — С. 349. Був призначений парафіяльним священником у селах Львівщини. Спочатку — в Гумниськах, де була плебанія в жалюгідному стані з гнилою підлогою, через це 3 жовтня 1838 року писав у листі до консисторії прохання про переведення в інше місце, зокрема, через вагітність дружини. Потім — у Нестаничах Холоївського деканату (скерування отримав 18 жовтня) й Новосілках. Після закінчення навчання і висвячення на священика працював душпастирем у галицьких селах Гумниськах (1838), Нестаничах (1838—1841) та Новосілках (1841—1843). У 1838 році, одружився з дочкою священника в селі Деревня, Жовківського повіту, Юлією Крушинською, через рік у них народився син Володимир, який продовжив справу свого батька. Перекладав на українську мову 5 грав Євангелії святого Матвея. Наступного року переклав Євангеліє Йоана, закінчив переспів «Слова о полку Ігоревім».
Руська трійця Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь (І. Білинський, Ф. Мінчакевич, М. Козловський, А. Величковський, Г. Ількевич та ін.), яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях (див. «Руська трійця»). Результатом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії «Син Руси» (1833) і «Зоря» (1834), які через цензуру не побачили світ, а головне — виданого у Будапешті альманаху «Русалка Дністровая» (1837), який мав вирішальний вплив на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.
Саме Шашкевич став натхненником, організатором і лідером славнозвісної «Руської Трійці» — демократично зорієнтованого громадсько-культурного угруповання, до складу якого, крім нього, входили також Іван Вагилевич і Яків Головацький, і навколо якого гуртувалося чимало його однодумців, прихильників та послідовників. Напрям діяльності «Руської Трійці» визначався новими і домінантними тоді в духовному житті народів Центрально-Східної Європи ідеями романтизму. Останні за визначенням літературознавця Д. Чижевського, націлювали подвижників національного відродження на посилений інтерес до історичного минулого народу та пошанування його недооцінених сторінок, зростання уваги до національно своєрідного, що змушувало звернути погляд на старовину, на народну мову, поезію та побут народу й на цій основі дбати про народність літератури. Це у своїй сукупності в кінцевому результаті сприяло розвитку українознавчих досліджень в усіх галузях, стало фактором формування національної свідомості, складовою частиною українського національного руху й становлення нової української літератури в країні та налагодження її зв'язків зі світовою літературою. Згідно з головними засадами романтизму діячі «Руської Трійці», наслідуючи приклад літературних сил Наддніпрянської України, ідеологів слов'янського відродження та національно-визвольних змагань поляків, прагнули з допомогою власних українознавчих досліджень, літературної творчості й друкованого слова рідною мовою сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню модерної національної свідомості галичан як невід'ємної частини українського народу, рівноправних та культурних націй Європи, насамперед, слов'янських.
Одним із найголовніших напрямків діяльноcті «Руської Трійці» стали студії в ділянці народознавства. Її діячі вперше зорганізували широку цілеспрямовану етнографічно-фольклористичну працю. Наслідком стали описи етнографічних груп західних теренів України (бойків, гуцулів, лемків), народознавчі праці, цінні записи усної народної творчості, які увійшли до різних фольклористичних видань, зокрема «Русалки Дністрової», збірки українських і польських пісень в Галичині Вацлава з Олеська, чотиритомного збірника Головацького «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (1878) — одного з найвизначніших явищ української фольклористики XIX ст. та інших виданків. Народні пісні в записах Шашкевича публікувалися у вище згаданих та інших фольклористичних виданках. У 1973 році вони вийшли окремою збіркою.
Оцінки діяльності На думку Кирила Студинського, Маркіян Шашкевич був «першим русином у Галичині, який пройнявся ідеєю національності». Значення Маркіяна Шашкевича як народного пророка («Будителя») Західної України рівнозначне з Тарасом Шевченком («Кобзарем») як національним пророком всієї України.
Творча спадщина Частину спадщини втрачено.
Поетичні твори Перший опублікований вірш Шашкевича «Голос галичан» з'явився 1835 року. Не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій («До милої», «Туга за милою», «Думка»), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру («Руська мова», «Дайте руки», «Слово до чтителей руського язика», «Побратим», «Лиха доля» та ін.), як також на історичні теми («Хмельницького обступлення Львова», «О Наливайку», «Болеслав Кривоустий»). Надзвичайної поетичної майстерності та пророчої (візіонерської) сили є його «Псалми Русланові». Загалом поетична спадщина в кількісному відношенні невелика, але її (якісно) високо оцінили Іван Франко та пізніші дослідники.
Прозові твори Яків Головацький посмертно видав «Читанку» Шашкевича для малих дітей (1850).
Переклади українською