Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (, Житомир — , Київ) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, літературознавець, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко, шевченківський лауреат. Молодший брат письменника та радянського дисидента Анатолія Шевчука.

Життєпис

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення школи у 1956 році хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Вступити не вдалося, тому він повернувся додому. Працював підсобним робітником під час ремонту Житомирського сільськогосподарського інституту. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.

У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька» про Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться»пізніша назва «Кілька хвилин до вечора» — збірка «Долина джерел». На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.

У 1961 році Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізованаІ. Жилком як студентська робота.

Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

Повернувся додому у 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврівраження від цієї роботи відбилися в повісті «Голуби під дзвіницею».

У 1966 р. закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботипричиною арешту брата було те, що він вирішив набрати в друкарні й відбити для себе як пам'ятку часу статтю про процес над Погружальським . За це брат дістав п'ять років концтабору суворого режиму.

У 1967 р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

У 1969 р. він написав повість «Золота трава»надрукована в 1984 р. і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.

У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979—1999 pp. Валерій Шевчук видав книги: «Крик півня на світанку» (1979); «Долина джерел» (1981); «Тепла осінь» (1981); «На полі смиренному» (1983); «Дім на горі» (1983); «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984); «Барви осіннього саду» (1986); «Три листки за вікном» (1986); «Камінна луна» (1987); «Птахи з невидимого острова» (1989); «Дзиґар одвічний» (1990); «Дорога в тисячу років» (1990); «Панна квітів» (1990); «Із вершин та низин» (1990); «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994); «У череві апокаліптичного звіра» (1995); «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996); «Жінка-змія» (1998); «Юнаки з вогненної печі» (1999); «Біс плоті» (1999) та ін.

З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.

В. Шевчук — викладав у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, був ведучим історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

Помер 6 травня 2025 у віці 86 років після важкої хвороби в лікарні «Феофанія»«Закінчилися земні страждання» — помер український письменник Валерій Шевчук, Радіо Свобода, 6.5.2025. Був похований 8 травня на Байковому кладовищі (ділянка № 42а).

Родина

Дружина Неоніла (н. 1943), Доньки Мирослава (н. 1968) та Юліана (н. 1972), Онук Богдан (н. 1997).

Творчий доробок

Вважався одним із фундаторів Житомирської прозової школи.Олена Юрчук. Житомирська прозова школа: нативізм (В. Шевчук) і контракультурація (В. Даниленко). Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. Випуск 20. Житомир, 2010 У творчості Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

Автор близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працював над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман «На полі смиренному» (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16-19 століть «Пісні Купідона» (1984), «Літопис Самійла Величка» у журналі «Київ» 1986—1987 рр. та інше.

Твори (хронологічно) «Серед тижня» (1967, збірка оповідань і повістей) «Набережна 12» (1968) «Середохрестя» (1968, повість) «Вечір святої осені» (1969) «Крик півня на світанку» (1979) «Долина джерел» (1981) «Тепла осінь» (1981) «На полі смиренному» (1983, роман) «Дім на горі» (1983, роман) «Двоє на березі» (1984) «Маленьке вечірнє інтермецо» (1984) «Барви осіннього саду» (1986) «Три листки за вікном» (роман, 1986) «Мисленне дерево» (1986, роман-есей) «Камінна луна» (1987) «Птахи з невидимого острова» (1989, повість) «Сповідь» (1989, повість) «Мор» (1989, повість) «Дзиґар одвічний» (1990) «Дорога в тисячу років» (1990) «Панна квітів» (1990, збірка казок) «Панна квітів» (1990, збірка казок) «Золотий стіл» (1990, казка) «Чотири сестри» (1990, казка) «Місто без квітів» (1990, казка) «Бігунець та Котило» (1990, казка) «Панна квітів» (1990, казка) «Дівчинка, котра шукала маму» (1990, казка) «Із вершин та низин» (1990) «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994) «У череві апокаліптичного звіра» (1995, збірка оповідань) « Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995) «Око прірви» (1996, роман) «Жінка-змія» (1998) «Юнаки з вогненної печі» (1999) «Біс плоті» (1999, збірка оповідань) «Срібне молоко» (2002, роман) «Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002, роман) «Темна музика сосон» (2003, роман) «Сад житейський думок, трудів та почуттів» (2003, автобіографія) «Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту» (2006, повість) «Драматургія» (2006, збірка п'єс) «Привид мертвого дому (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2005)» «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2008) «Роман юрби» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2009) «Місто днів» ( 2015, збірка поезій) «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII століть. Книга 1»(К., Кліо, 2019. ISBN 978-617-7023-98-1) «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII століть. Книга 2»(К., Кліо, 2019. ISBN 978-617-7023-99-8)

Упорядковані видання «Українські билини: Історико-літературне видання східнослов'янського епосу». Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. (2003, збірка казок і легенд)Розмова упорядника з юним літературознавцем на тему «Українські билини» , proridne.org

Бібліографія Шевчук В. На полі смиренному… — Київ: Дніпро, 1983. (Серія «Романи й повісті» 1983, № 2). Шевчук В. Мисленне дерево. Роман-есе про давній Київ / Валерій Шевчук. — Київ: Молодь, 1989. — 360 с. — ISBN 5-7720-0261-9. Шевчук В. Птахи з невидимого острова. Роман, повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Радянський письменник, 1989. — 472 с. — ISBN 5-333-00272-X. Шевчук В. У череві апокаліптичного звіра. Історичні повісті та оповідання / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1995. — 208 с. — ISBN 5-333-01290-3. Шевчук В. Око Прірви. Роман / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1996. — 200 с. — ISBN 5-333-01481-7. Шевчук В. Біс плоті. Історичні повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Твім інтер, 1999. — 360 с. — ISBN 966-7430-01-4. Шевчук В. Юнаки з вогненної печі / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1999. — 303 с. (серія «Сучасна українська література») — ISBN 966-579-056-0. Шевчук В. Срібне молоко / Валерій Шевчук. — Львів: Кальварія, 2002. — 192 с. — ISBN 966-663-046-X. Шевчук В. Тіні зникомі / Валерій Шевчук. — Київ: Темпора, 2002. — 304 с. — ISBN 966-95991-1-3. Шевчук В. Темна музика сосон. Роман. Сад житейський думок, трудів та почуттів. Автобіографічні замітки / Валерій Шевчук. — Київ: Акцент, 2003. — 448 с. — ISBN 966-95944-4-8. Шевчук В. Мор: Фантастичні повісті / Валерій Шевчук. — Львів: ЛА «Піраміда», 2004. — 320 с. Шевчук В. Драматургія / Валерій Шевчук. — Львів: Сполом, 2006. — 416 с. — ISBN 966-665-407-5. Шевчук В. Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту. — Львів: Каменяр, 2006. Шевчук В. Сон сподіваної віри. Готично-притчева проза / Валерій Шевчук. — Львів: Піраміда, 2007. — 416 с. — ISBN 978-966-441-007-3. Шевчук В. Дім на горі. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. Шевчук В. Три листки за вікном. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — 702 с. — ISBN 978-617-585-024-4. Шевчук В. Птахи з невидимого острова. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. — 384 с. — ISBN 978-617-585-033-6. Шевчук В. Чотири романи. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. — 768 с. — ISBN 978-617-585-043-5. Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Кросворд . — К.: Либідь, 2014. — 264 с. Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Театр прози . — К.: Либідь, 2014. — 216 с. Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Милий кохання тягар . — К.: Либідь, 2014. — 216 с. Шевчук В. Місто днів. — К.: Либідь, 2015. — 528 с. Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга I Жовте світло вікон. — Тернопіль: Богдан, 2015. — 272 с. Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга II Халабуда для коханки. — Тернопіль: Богдан, 2015. — 288 с.

Твори перекладені англійською мовою Eye of the Abyss (Око Прірви), частина 1 (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том I, 2004. — див Eye of the Abyss (Око Прірви), частина 2 (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том 2, 2007. — див My Father Decided to Plant Orchards and The Cobbler (переклад Юрія і Мойри Луцьких), в «Modern Ukrainian Short Stories», Ukrainian Academic Press, 1973 The Devil Who Is (The One-Hundredth Witch) (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том I, 2004. — див