Володимир Іванович Бондаре́нко (10 жовтня 1906, Одеса — 4 листопада 1980, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1944 року. Чоловік художниці Віри Кирилової, батько художниці Світлани Бондаренків, дід художників Тараса та Юрія Гончаренків.

Біографія Народився року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1927–1928 років навчався на підготовчих курсах при Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Олексій Кокель і Семен Прохоров. З 1929 по 1934 рік навчався на живописному факультеті Київського художнього інституту, проте, після реорганізації у 1935 році системи художньої освіти в СРСР, перейшов знову на перший курс і продовжив навчатися до 1941 року. В Києві, серед інших, його педагогами були Михайло Бойчук і Федір Кричевський. Дипломна робота — композиція «Любить — не любить»Галерея Art-nostalgie. .

З 1943 року викладав у Київській художній школі імені Тараса Шевченка. У 1943—1944 роках брав участь у роботі фронтової бригади художників при Першому Українському фронті. Упродовж 1948–1966 років працював науковим співробітником в Інституті монументального живопису і скульптури Академії архітектури Української РСР у Києві. Одночасно у 1948–1958 роках очолював засновану ним монументальну секцію Спілки радянських художників України. Пізніше працював в установах Держбуду УРСР.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Заньковецької. Помер у Києві 4 листопада 1980 року.

Творчість Працював в галузі в станкового, монументального та декоративного живопису у реалістичному стилі. Серед робіт: монументальні твори монументальні розписи у Палаці культури місті Новій Каховці (1953—1954, у співавторстві з Борисом Піанідою); плафони «Фестиваль» та «Відпочинок» у Тернопільському драматичному театрі імені Тараса Шевченка (1957, у співавторстві з Борисом Піанідою); триптих «Виноградарі» у павільйоні садівництва Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР (1958); панно «Козацька пісня» у музичному магазині «Ноти» на Хрещатику у Києві (1959—1960); панно «Підводне царство» та «Космонавти» у дитячому кафе у Києві (1963); мозаїки «Миколаївські корабели» на фасаді Будинку культури суднобудівників у Миколаєві (1972—1973); станкові твори

«Любить — не любить» (1940); «Циганка» (1940); «Чекання» (1944—1945); триптих «Могила невідомого героя» (1945); «Дівчина біля бузку» (1945); «Дівчата» (1946); «Човни біля берега» (1948); «Хризантеми» (1949); «Ранок» (1949); «Натюрморт із ромашками та півоніями» (1949); «Натюрморт з польовими квітами» (1949); «Білі півонії» (1978); «Козацька пісня» (1980). </div> Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних з 1946 року. Персональна посмертна виставка відбулася у Києві у 1987 році.

Примітки

Література

І. М. Блюміна. Бондаренко Володимир Іванович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В. — 1995, сторінка 232;