Балакіші Алі-бек Араблінський (Бала-Кіші-Алі-Бек Араблінський; 30 серпня 1828 — 1 січня 1902) — воєначальник Російської імператорської армії, генерал-лейтенант.
Біографія Походив «З горців, син Талавського магальського начальника. Віросповідання магометанського»Полный послужной список командира 2-й бригады 21-й пехотной дивизии генерал-майора Араблинского // Российский государственный военно-исторический архив. ф. 400 (Главный штаб), оп. 12, д. 20726, с. 94. Лезгін за національністю . Сім'я проживала в лезгінському кварталі Араблар, заснована лезгінами-вихідцями з Самурської долини, звідки і пішло їхнє прізвище. Діда його звали Дібір, а батька АлібекЦентральный исторический архив Грузии (ЦИАГ). Ф. 1638. Оп. 1. Д. 7. Л. 111об.. Тому в окремих офіційних документах представники Араблінських згадуються під прізвищем ДібіровГазета «Кавказ». Тифлис, 13 мая 1856 г. (№ 37). У некролозі, опублікованому в бакинській газеті «Каспій» 20 січня 1902 відзначалося, що «Смерть Б. К. А. б. Араблінського, як одного з небагатьох горян, що дослужилися до чину генерал-лейтенанта, ім'я якого було відомо кожному тубільцю, викликала щирий жаль у всіх, хто знав покійного, усього місцевого населення та особливо тубільців»«Каспий», 20 января 1902 г., № 17, л. 4 .
Бойовий шлях
У дитинстві, виявивши неабиякі здібності, він привернув увагу повітової влади, яка рекомендувала його на навчання в 1-й кадетський корпус у Санкт-Петербурзі, який він успішно закінчив у 1848 році і 13 липня був випущений із чином корнетаСписок генералам по старшинству. Составлен по 1 января 1898 года. — СПб., 1898. — С. 501. За високим наказом був відряджений до 1-го уланського Санкт-Петербурзького полку. 18 вересня 1851 року був підвищений у поручники. 12 грудня 1853 року відряджений для подальшого проходження служби до 6-го гусарського Клястицького полку.
Араблінський брав участь у придушенні повстання в Угорщині 1849 року. Учасник Кримської війни 1853—1856 років. 5 грудня 1854 «за відмінність у службі» проведений у штабсротмістри.
12 травня 1857 року за високим наказом був відряджений до лейбгвардії Кавказького ескадрону Власної Його Імператорської Величності Конвою. 24 січня 1858 року за зразковість у службі був підвищений у ротмістри та переведений у Конвой штабсротмістром.
12 січня 1859 року за зразковість у службі підвищений у майори армійської кавалерії (старшість із 17 квітня 1858 року)Список майорам по старшинству. Исправлен по 13-е марта. — , 1861, с. 388. 2 липня 1860 року переведений до 15-го драгунського Переяславського полку з призначенням командуючим 2-им дивізіону і 3-го ескадрону, а 4 липня 1861 року затверджено на цих посадах. У 1860 році за зразковість у справах проти горян був удостоєний ордена Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом, у 1862 році — ордена Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом.
Із 24 січня 1864 року по 18 квітня 1866 року обіймав посаду начальника Кайтаго-Табасаранського округу. 1 вересня 1865 року за відзнаку підвищений у підполковникиСписок подполковникам по старшинству. Исправлено по 3-е января. — , 1866, c. 475. 18 квітня 1866 року відряджений для подальшої служби до 84 піхотного Ширванського полку. 16 вересня 1871 підвищений у полковники. Учасник Хівінського походу 1873, за виявлену зразковість у березні 1874 нагороджений орденом Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами. 31 жовтня 1874 року переведений до 164-го піхотного Закатальського полку, після прибуття до нового місця служби прийняв 4-й батальйон. 9 січня 1877 призначений командиром 3-го Кавказького лінійного батальйону.
Учасник Російсько-турецької війни 1877—1878 років. У вересні 1877 «за 25-річну бездоганну службу в офіцерських чинах» був нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеня. У січні 1878 «за зразковість у справах із ворогом» був удостоєний ордена Святої Анни 2-го ступеня з мечами. 18 лютого 1878 року був призначений командиром 160-го піхотного Абхазького полку. У грудні був нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість»Исмаилов Э. Э. Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — М., 2007, с. 322.
12 березня 1887 був підвищений у генерал-майориСписок генералам по старшинству. Исправлено по 1-е сентября. — , 1888, c. 751 з призначенням командиром 1-ї Закаспійської стрілецької бригади. Найвищим наказом від 25 травня 1888 призначений командиром 2-ї бригади 21-ї піхотної дивізії і обіймав цю посаду протягом десяти років, отримавши за свою службу ордени Святого Станіслава 1-го ступеня та Святої Анни 1-го ступеня.
3 серпня 1898 Араблінський був підвищений у генерал-лейтенанти зі звільненням від служби з мундиром і пенсієюРазведчик. 1898. — № 407 от 11 августа. — С. 684..
У 1898 році указом російського імператора 70-річному Балакіші Араблінському виділили велику земельну ділянку за 6 км від Дербента. Тут він збудував собі маєток, а довкола нього утворилося невелике поселення. Залізнична станція та селище на честь російського генерала було названо Араблінкою. Тут він прожив останні чотири роки життя і помер 1 січня 1902 року.
3 січня 1902 року генерал-лейтенант Араблінський був похований на мусульманському кладовищі Кирхляр у місті Дербент: Отдать последний долг Б. К. А. б. Араблинскому явилось так много лиц, что все громадное расстояние от дома покойного до кладбища было занято провожавшими гроб. В числе их были также депутаты от тех частей войск, в которых покойный служил: от полков Абхазского, Ширванского и Самурского. В погребальной процессии участвовал и расположенный в гор. Дербенте пехотный резервный батальон, который проводил останки до могилы и здесь отдал последний долг по воинскому уставу
Нагороди Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом (1860) Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом (1862) Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (1874) Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1877) Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами (1878) Золота шабля з написом «За хоробрість» (1878) Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1882) Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1891) Відзнака бездоганної служби за XL років (1892) Орден Святої Анни 1-го ступеня (6 грудня 1895)
Примітки
Посилання Праправнук генерала Араблінського. Щоденний інформаційний ресурс — «Azeri.ru — Азербайджанці в Росії». Альбом портретів колишніх кадет 1-го кадетського корпусу — Полковник Бала-Киши-Алі-Бек Араблінський, випуск 1848 Історико-краєзнавчий портал «ас-Сарір» — Балакиші Араблінський
Джерела Волков З. Ст. Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів та адміралів від Петра I до Миколи II. Т. I. А — К. — М., 2009. — С. 68. — Список генералам за старшинством. Складено до 1 січня 1898 року. — СПб., 1898. — С. 501.