Рудольф Еріх Едгар Гюбнер (; 29 квітня 1897 — 28 лютого 1965) — німецький воєначальник, доктор медицини, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 25 липня 1916 року вступив добровольцем в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. 28 листопада 1918 року демобілізований. Здобув медичну освіту і працював практикуючим стоматологом. В 1934 році вступив в рейхсвер. З 26 серпня 1939 року — командир роти 167-го піхотного полку 86-ї піхотної дивізії, з січня 1940 по весну 1941 року — 2-го батальйону 529-го піхотного полку, з 9 квітня 1942 по 1 липня 1943 року — 529-го піхотного (з жовтня — гренадерського) полку 299-ї піхотної дивізії. У вересні 1943 року призначений в Кадрове управління сухопутних військ, навесні 1944 року — в Націонал-соціалістичний керівний штаб ОКВ. З 1 серпня 1944 року — керівник Націонал-соціалістичного керівного штабу ОКГ. З 1 лютого 1945 року — командир 303-ї піхотної дивізії.
10 березня очолив щойно створений суд для розслідування здачі моста Людендорфа в Ремагені. 14 березня 5 офіцерів (майори Ганс Шеллер, Август Крафт і Герберт Штробель, гауптман Віллі Оскар Братге і оберлейтенант Карл-Гайнц Петерс) були засуджені до страти. Того ж дня 4 офіцерів були розстріляні; гауптман Братге був засуджений заочно, оскільки на той момент був взятий в полон американськими військами.
28 квітня 1945 року Альберт Кессельрінг призначив Гюбнера бойовим комендантом Мюнхена. 30 квітня взятий в полон американськими військами, згодом був переданий британцям. В квітні 1948 року звільнений. На судовому процесі в Кобленці смертні вироки, ухвалені Гюбнером, були визнані незаконними і скасовані, а він сам засуджений до чотирьох років ув'язнення.
Звання
Доброволець (25 липня 1916) Лейтенант резерву (27 вересня 1918) Гауптман служби комплектування (1 червня 1935) Гауптман (15 липня 1936) Майор (1 березня 1940) Оберстлейтенант (1 квітня 1942) Оберст (1 грудня 1942) Генерал-майор (1 січня 1945) Генерал-лейтенант (1 березня 1945)
Нагороди
Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (15 червня 1940) — отримав 2 нагороди одночасно. Німецький хрест в золоті (21 квітня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (9 березня 1945)
Бібліографія
Wofür kämpfen wir?, Mai 1943
Література
Maximilian Fügen: "Bis zum letzten Mann"? : die Rolle der Kampfkommandanten deutscher Großstädte 1945. Baden-Baden : Tectum, 2018 ISBN 978-3-8288-4182-6 Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 6: Hochbaum–Klutmann. Biblio Verlag. Bissendorf 2002. ISBN 3-7648-2582-0. S. 174–176. Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X