Смо́же () — село в Україні, у Козівській сільській громаді Стрийського району Львівської області. Раніше було містечком і мало Магдебурзьке право. Населення становить 655 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Козівська сільська рада.
Географія
Село Сможе розташоване на південних схилах хребта Довжки, в долині річки Сможанка, яка на схід від села впадає в річку Стрий. Неподалік від села розташовані заповідні урочища «Довжки» і «Гаї», а також пралісова пам'ятка природи «Сможанська».
У селі течуть гірські потоки Поточинки, Бахінський та Красний впадають у річку Сможанку.
Село розташоване при підніжжі гір: Гостилів — на південь від села, висота 1017 м; Довжка — на північному заході, висота 1040,7 м; Кичера — на південному заході, висока 965 м.
Клімат перехідний від помірно-теплого західноєвропейського до континентального східноєвропейського. Середньорічна температура повітря +5,3°C. Максимальна температура повітря +34°C, мінімальна — –36,9°C.
Походження назви За місцевою легендою назва Сможе (Сморже) походить від грибів: «Кілько ту сморжів родится в лісах? Міхами носят. А давно тих лісів було щи ни тілько і всягди повно сморжів. Єдна людина могла за пару годин набрати їх тілько, що треба було фіров везти. Вся ота місцевість називалася Сморже. За тоти гриби, певно, знало не менче людий по світу, як про ярмарки на волів, що ту були, коли наше село містом величали. То дуже файно Франко описав… Письменник любив і за грибами походити, і пстругів наїмати в Стрию. Як бувало набере грибів, то каже, що дуже справедливо назвали наше містечко Сморжев».
Західна частина села історично іменувалася Містечко Сможе (, ), а східна — Сможе Долішнє, Сможе Нижнє. Вживалися також назви СморжеІван Франко. Ярмарок у Сморжу., Сморже Містечко, Сморже Долішнє, Сморже Нижнє.
Населення У 1921 році серед іншого населення в Містечку Сможе проживало 129 євреїв.
У 1968 році населення становило 851 особу.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 583 особи, з яких 295 чоловіків та 288 жінок.
У 1998 році населення становило 615 осіб.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 655 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року. Мова Відсоток українська 99,69 % білоруська 0,15 % російська 0,15 %
Освіта з 1900 року — школа однокласна, державна. з 1902 року — школа однокласна, навчання українською мовою, учнів греко-католиків — 54. з 1909 року — у школі працює два вчителі, греко-католиків — 66. у 1930 році — школа однокласна, утраквістична (поєднання державної та громадської), учнів греко-католиків — 50. 1998 року — школа неповна середня (9 класів).
Лісництво У селі розташована контора Сможанського лісництва, яке входить до складу ДП «Славське лісове господарство» і розташоване у північно-західній його частині на території Сколівського адміністративного району. Загальна площа лісництва — 3148 га. Контора лісництва розташована на відстані 40 км від контори держлісгоспу та 16 км від районного центру. Територія лісництва розділена на 4 майстерські дільниці.
Згідно з лісорослинним районуванням територія лісництва віднесена до Центрально-Європейської провінції Європейської зони, зони широколистяних лісів Східнокарпатської гірської підпровінції смереково-ялицево-букових та смерекових лісів фізико-географічного району Сколівських Бескид.
За характером рельєфу ліси віднесені до гірських, ґрунти — бурі гірсько-лісові, слабоопідзолені. Приблизний щорічний обсяг рубань головного користування та рубок формування й оздоровлення лісів складає: освітлення — 1,4 га, прочищення — 17,3 га, проріджування — 1,7 га, прохідні — 0,5 га, суцільно-санітарні — 27,6 га, вибірково-санітарні рубання — 13,2 га, рубки головного користування — 24,3 га.
Головними породами при створенні лісових культур є ялиця біла, бук лісовий.
Історія
Королівське село Сможе відоме з 1553 року. Король Август III зробив його містом, надавши йому 24 жовтня 1760 року магдебурзьке право та герб. З тих часів до 1939 року існували Сможе-Містечко та села Верхнє () та Нижнє () або Долішнє Сможе.
У X томі Географічному словнику Королівства Польського наведено такий опис містечка:
Сможе, містечко Стрийського повіту з селами Сможе Верхнє і Нижнє, з німецькими колоніями — Аннаберг і Фелізенталь, 70 км на південний захід від Стрия, 32 км на південний захід від повітового суду в Сколе, з поштовим відділенням на місці. На північному сході лежать Погар та Орява, на південний схід Тухолька, на південь Климець, на захід Мохнате, північний захід Криве (останні 3 в Турківському повіті). Весь цей район знаходиться в басейні річки Дністер — річка Сможанка, яка починається в селі Аннаберг, тече на північний захід до Мохнатого і впадає з правого боку в Стрий, при цьому вона має з обох сторін безліч малих приток. Забудова знаходиться в долині Сможанки, а саме: з північного заходу Сможе Нижнє, а з північного сходу від неї Сможе Верхнє, далі на південному сході — Фелізенталь, а на сході Аннаберг. На південній околиці гора Добош (1044 м), на північному заході Гостилів (1013 м), на західній околиці Кічера (959 м), на півночі Довжки (1037 м), на північному сході Свинарка (1014 м). Церква знаходиться на висоті 721 м над рівнем моря. Ці місця разом з Карлсдорфом і Нижньою Демнею утворюють одну кадастрову общину. Власність велика («Фундації графа Скарбка»): орні поля — 132 морги, луки і городи — 88 моргів, пасовиська — 107 моргів, ліс — 5351 морг; володіння дрібні: орні поля — 1027 моргів, луки і городи — 387 моргів, пасовиська — 569 моргів, ліс — 587 моргів.
У 1880 році в Сможе Нижньому налічувалось: 84 подвір'їв, 459 мешканців, з них 352 греко-католики, 60 римо-католиків, 47 ізраелітів; 343 русини, 115 німців. У Сможе Верхньому: 27 подвір'їв, 146 мешканців, з них 137 римо-католиків, 9 ізраелітів, 8 поляків і 138 німців. У містечку Сможе було: 29 дворів, 152 мешканці, з них 47 римо-католиків, 34 греко-католиків, 71 жид, 39 поляків, 11 русинів, 90 німців і 9 інших людей. В Аннабергу було: 28 дворів, 146 мешканців (всі римо-католики, німці). У Фелізенталі: 43 двори, 268 мешканців, з них 1 греко-католик, 4 євреї, 4 поляки, 1 русин і 263 німці. На території двору у всіх поселеннях налічувалось: 7 дворів, 34 мешканці, з них 8 римо-католиків, 4 греко-католики, 19 ізраелітів, 10 поляків, 4 русини, 20 німців. Римо-католицька парафія, яка спочатку знаходилась в селі Климець, і яка була утворена у 1843 році на кошти Кароля Шейфа — дідича Сможого — переїхала до Фелізенталя у 1861 році. До парафії, а швидше до капеланії (деканату Стрийського) належать: Аннаберг, Карлсдорф, Гутар, Кальне, Климець, Плав'є, Тухолька, Вижлів і Жупане.
У Фелізенталі є дерев'яний костел, побудований та освячений у 1861 році у свято Яна Непомуцького. Парафія греко-католицька в Сможе, деканат Сколівський. У селі є церква святого Михайла. У Сможе і Фелізенталі є постійна громадська школа (1 клас) і загальна школа в Аннабергу. В Сможе є водяна пилорама з 3 приводами і 3 пилами звичайними, яка переробляє на рік 2600 м³ ялиці і смереки й продукує 1530 м³ дощок і брусів.
За часів Речі Посполитої Сможе було власністю корони. У рукописі Оссолінських (№ 2837, С. 83) читаємо:
Август III привілеєм від 24 жовтня 1760 року село Сможе вніс до розряду міст. Привілей цей, до цього часу не оголошений, звучить так:
Згідно з інвентаризацією від 1768 року Сможе було з війтівством в цьому селі у володінні Міхала Зельонки, підкоморного львівського, з комісією 2 607 злотих польських, 18 грошів. Зайняте війтівство у 1789 році. При аукціоні у 1829 році отримав село Вацлав Гудець за 27 450 злотих.Переклад з польської: Юрія Еміліяновича Вацика
У 1845 році табулярну маєтність Сможе купив граф Станіслав Марцін Скарбек — фундаторLasocka B. Skarbek Stanisław Marcin h. Abdank (1780—1848) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 23. теперішнього Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (Львів).
Сможе було містечком з ратушею, декількома крамницями та ремісничими майстернями. Населення тоді становило 200 мешканців. Двічі на рік тут проводили триденні ярмарки. За австрійських часів неподалік було засновано три німецькі колонії: Аннаберґ (нині село Нагірне), Карлсдорф (існувало до початку другої світової війни на західній околиці села Климець) та Феліцієнталь (нині село Долинівка).
У архівах відмічено: з 1882 року — повітове староство знаходилося у Стрию. з 1886 року — наявність «пошти на місці». з 1896 року — податковий уряд, суд — в Сколе. з 1898 року — телефон у Тухольці, а з 1899 року — телефон на місці. з 1902 року — пошта і телефонна станція на місці, залізниця в Лавочному.
Під час Першої світової війни поблизу села точилися запеклі бої, свідченням чому є залишки військових поховань австро-угорських солдатів на сільському цвинтарі.
У 1920 — 1932 рр. у складі Сколівського повіту Станіславівського воєводства Польської Республіки.
1 квітня 1932 року Сколівський повіт ліквідовано, а село увійшло до складу Стрийського повіту.
1 серпня 1934 року в Стрийському повіті Станіславівського воєводства було створено ґміну Тухолька з центром в с.Тухолька. В склад ґміни входили наступні сільські громади: Аннаберг , Феліцієнталь, Карлсдорф, Плав'я, Сморже Містечко, Сморже Нижнє і Тухолька Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu stryjskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 628.
У 1939 році в селі Сморже Долішнє проживало 960 мешканців (550 українців-греко-католиків, 90 поляків, 90 євреїв і 230 німців), а в селі Сморже Містечко проживало 300 мешканців (40 українців-греко-католиків, 100 поляків, 150 євреїв і 10 німців)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 01.01.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 87..
В лісах поблизу села відбувалися сутички боївок ОУН з МВС — зокрема 20 жовтня 1947 та 19 листопада 1948.
У 1967 році, з нагоди 50-річчя Жовтневої революції, біля сільської ради був відкритий окупаційний пам'ятник «землякам, що загинули під час німецько-радянської війні та від рук українських буржуазних націоналістів» .
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Козівської сільської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сколівського району, село увійшло до складу новоствореного Стрийського району.
Церква і парафія Святого Михайла
Плебанія (будинок для сім'ї священника) збудована з дерева у 1835 році, у 1864 році — знищена грибом.
Храм розташовувався на сільському цвинтарі, біля автошляху міжнародного значення . З 1979 року входив до пам'яток архітектури державного, а згодом — національного значення.
У своєму плануванні церква дерев'яна, тризрубна, триверха. Її спорудив відомий у Бескидах майстер Лука Снігур у 1874 році. Унікальністю церкви є закінчення двох бічних об'ємів: перехід від восьмерика до четверика відбувається за допомогою трикутних парусів, що надають храму типово бойківського пірамідального характеру. Церкву оточує піддашшя; з південного боку східного зрубу добудовано приміщення. Уся церква вкрита бляхою.
Дерев'яна двоярусна дзвіниця храму (нижній ярус зрубний, верхній — каркасний) стоїть на південний захід від храму, теж з XIX століття. Дзвіницю перенесли з присілка Сможі — Долинівки.
Пожежа в церкві 23 березня 2024 року, вранці, внаслідок пожежі вщент церква була знищена. Неушкодженою лишилася лише дзвіниця.
Сможе у художній літературі
У серпні 1888 року Іван Франко ходив у містечко Сморже з Карлсдорфа. Свої спостереження письменник використав при написанні нарису «Ярмарок у Сморжу» — унікального матеріалу в етнографічній літературі про бойків.
Видатні люди
Історичні особи