Молдовенізм (, послідовники— молдовеністи, також молдовські самобутники) — це політичний термін, який використовується для позначення підтримки та просування молдовської ідентичности та молдовської культури, насамперед, противникам таких ідей.
Деякі з його прихильників приписують цю ідентичність середньовічному Молдавському князівству. Інші, щоб пояснити нинішні відмінності між румунськомовними жителями двох берегів річки Прут, пов'язують це з тривалим входженням Бессарабії до складу Російської імперії та СРСР. Опоненти, навпаки, стверджують, що молдовани та румуни є єдиною етнічною групою і що молдовська ідентичність була штучно створена Радянським Союзом.
Прихильники молдовської ідентичности стверджують, що народ Молдови історично самоідентифікувався як «молдован» до того, як поняття «румун» стало поширеним. Віра в те, що румуни та молдовани в Бессарабії та Молдавській АРСР (МАССР) утворили дві окремі етнонаціональні групи, які розмовляють різними мовами та мають окремі історичні та культурні риси, також підтримувалося Радянським Союзом.Charles King, «The Moldovans: Romania, Russia, and the Politics of Culture», Hoover Press, 2000, pg. 62
Історичний розвиток
Передумови У 1812 році Російська імперія та Османська імперія підписали Бухарестський договір (1812), за яким Росія анексувала східну частину середньовічного Молдавського князівства. Ця територія стала називатися Бессарабією. Між 1859 і 1866 роками Молдавське князівство і сусіднє князівство Волощина об'єдналися в єдину країну під назвою Румунія.
Початок політики молдовенізму Російський уряд почав поступово почав проводити політику зросійщення місцевого румунського населення Бесарабської губернії та створення окремої молдавської ідентичності на противагу румунському національному відродженню, яке ставило собі за мету об'єднання всіх румунських земель в одній державі.
У 1917 році під час розпаду Російської імперії в Бессарабії утворилася Молдавська Демократична Республіка. У 1918 році, після того як румунська армія отримала контроль над регіоном, Сфатул Царій проголосив незалежність Молдавської Республіки, а пізніше проголосував за союз з Румунією.
Створення Молдавської АРСР Радянська Росія заперечила результати цих подій і в травні 1919 р. проголосила Бессарабську Радянську Соціалістичну Республіку як уряд у вигнанні. Після невдачі Татарбунарського повстання, організованого Радянським Союзом , у 1924 році в складі Української РСР була створена Молдавська АРСР (МАССР) на схід від річки Дністер, яка тоді означала кордон між Румунією та Радянським Союзом.
З метою надання МАССР власної ідентичности, окремої від Румунії, радянська влада оголосила різновид, якою розмовляє більшість молдаван, «молдавською мовою».Grenoble 2003, pp 89-93A Country Study: Moldova (Language section), Library of the US Congress. Інтелектуальну еліту МАССР попросили стандартизувати молдавську літературну мову на основі місцевих діалектів МАССР, які схожі на румунську.
До 1920-х років росіяни не стверджували, що молдавани та їхні сусіди в румунських князівствах якимось чином утворили нації.Charles King, «The Moldovans: Romania, Russia, and the Politics of Culture», Hoover Press, 2000, pg. 26 Один спостерігач написав у 1846 році в журналі російського МЗС, що «жителі Верхньої Бессарабії по суті є румунами, тобто сумішшю слов'ян і римлян, і синами грецької православної церкви». У травні 1917 року на з'їзді бессарабських учителів група протестувала проти того, щоб їх називали «румунами», стверджуючи, що вони «молдавани».
Представники румуномовного населення Поділля та Херсона брали участь у Бессарабському національному русі в 1917 і на початку 1918 років, агітуючи за приєднання території за Дністром до складу Великого Румунського королівства. Румунський уряд ніколи не цікавився цими вимогами, які передбачали б масштабні військові дії, і врешті вирішив залишити ті території, які увійшли до складу Радянської України після Громадянської війни в Росії.Charles King, «The Moldovans: Romania, Russia, and the Politics of Culture», Hoover Press, 2000, pg. 180 Заклики придністровських емігрантів продовжувались і в 1920-х роках з проханням про фінансування шкіл у регіоні до Румунії, оскільки на Балканах були школи та культурні організації в регіонах, де на Балканах проживали споріднені латинські мови. За Дністер затопило біженців, а спеціальні кошти були виділені на житло та освіту.
Нічіта Смочина, освітянин, який оселився в Парижі, заснував Асоціації придністровських румунів, щоб допомогти 20 000 біженців з-за Дністра, і привітав створення Молдавської Автономної Радянської Республіки.Charles King, «The Moldovans: Romania, Russia, and the Politics of Culture», Hoover Press, 2000, pg. 181
Павло Хіор, нарком освіти МАСРР, стверджував, що літературна румунська мова запозичила занадто багато слів французької мови під час стандартизації в 19 столітті. За словами Хіора, це робило його незрозумілим для селян як в МАССР, так і в Румунії, демонструючи поділ між «пануючим класом» та «класом експлуатованих».King, p.64 Радянський лінгвіст М. В. Сергієвський досліджував мовні варіації в МАССР і виділив два діалекти. Один, подібний до розмовного різновиду в Бессарабії, був обраний еталоном, щоб прокласти шлях до «визволення бессарабців». Габріель Buciuşcanu, есер член Сфатул Церій, який виступав проти об'єднання з Румунією, написав нову граматику компендіум в 1925 році, але вона була визнана занадто схожа на стандартну румунську граматику, і швидко витягнув з обігу.
Романізатори та автохтоністи
У 1920-х роках серед радянських мовознавців точилася суперечка між прихильниками («романізаторами» чи «романістами») і противниками («автохтоністами», рос. самобытники) зближення молдавського та румунського.
«Автохтоністи» прагнули заснувати літературну молдавську мову на місцевих говірках з лівого берега Дністра. Неологізми, переважно з російської, були створені для охоплення технічних галузей, які не мали рідного еквівалента.Charles King, «The Moldovans: Romania, Russia, and the Politics of Culture», Hoover Press, 2000, pg. 69
Потім у лютому 1932 року комуністи МАССР отримали директиву від Комуністичної партії України про переведення молдавської писемности на латинський алфавіт. Це було частиною масової кампанії латинізації мов меншин в СРСР, заснованої на теорії радянського лінгвіста Миколи Марра, що постулювала зближення до єдиної світової мови, яка, як очікується, стане засобом спілкування в майбутньому безкласовому суспільстві (комунізм). Ця директива була пасивно саботована «автохтоністською» більшістю, поки Станіслав Косіор (Генеральний секретар УКП) і кілька комуністів МАССР не відвідали Йосипа Сталіна, який, як повідомляється, наполягав на швидшій латинізації з кінцевою метою зближення молдавської та румунської культур., натякаючи на можливість майбутнього возз'єднання Молдавії та Румунії в межах радянської держави. Тим не менш, опір романізації серед комуністичних діячів зберігався, і після 1933 р. ряд видатних «автохтоністів» було репресовано, їхні книги знищені, а їхні неологізми заборонені.
Після сумнозвісного лютнево-березневого (1937 р.) Пленуму ЦК Компартії Радянського Союзу, який загострив Велику чистку, і «романізаторів», і «автохтоністів» оголосили «імперіалістичними шпигунами»: «автохтоністами», оскільки вони саботували латинізацію, а «романізаторів», бо вони були «агентами боярської Румунії», тобто антирадянськими.
У лютому 1938 року молдавські комуністи оприлюднили декларацію про знову переведення молдавської писемности на кирилицю, яка в серпні 1939 року була внесена в закон Молдавської АРСР, а після 1940 року і Молдавської РСР. Наведена мотивація полягала в тому, що латинізацію використовували « буржуазно- націоналістичні елементи» для «віддалення молдавського населення від українського та російського з кінцевою метою відокремлення Радянської Молдавії від СРСР».
Молдавани в Радянській Молдавії У червні 1940 року Бессарабія була окупована Радянським Союзом. Більша частина Бессарабії і близько половини МАССР були об'єднані в новостворену Молдавську РСР, яка стала п'ятнадцятою союзною республікою СРСР. Через рік, у 1941 році, Румунія напала на Радянський Союз у рамках операції «Барбаросса» і повернула Бессарабію. У 1941—1944 рр. Румунія також займала територію між річками Дністер та Буг (історичне Придністров'я). До 1944 року совєти повернули всі території, які вони втратили в 1941 році, які залишалися в Радянському Союзі до розпаду останнього в 1991 році.
У перші роки радянської окупації термін «румунська мова» був заборонений. Офіційна мова, яка використовувалася в молдавських школах по всій МРСР (як у Бессарабії, так і в Придністров'ї) у сталінський період була заснована на місцевій мові, якою розмовляли в деяких районах колишньої МАССР. Комісія з вивчення комуністичної диктатури в Молдавії оцінює цей період.
У 1956 р. під час реабілітації Микитою Хрущом жертв сталінських репресій вийшла спеціальна доповідь про стан молдавської мови. У доповіді, зокрема, зазначалося, що дискусії 1920-30-х років між двома тенденціями були переважно ненауковими, оскільки в республіці було дуже мало мовознавців; і що граматика та основний лексикон літературної румунської та молдавської мов ідентичні, а відмінності другорядні та несуттєві. Оскільки політична ситуація в Соціалістичній Республіці Румунія тепер була прорадянською, запланована конвергенція румунської та молдавської мов знову була схвалена.
Протягом усього періоду радянської влади молдаван заохочували вивчати російську мову як передумову для отримання вищої освіти, соціального статусу та політичної влади. Переміщення територій і переміщення населення, включаючи депортацію місцевих жителів і імміграцію за підтримки держави з решти СРСР, змінили етнічну та мовну структуру республіки. До кінця 1970-х років у Молдавській РСР значно зросла кількість російськомовних. Ці зміни сприяли поширенню російських запозичень у розмовній молдавській мові.
У той час як деякі радянські лінгвісти продовжували заперечувати існування окремої молдавської мовиZiua, 22 noiembrie 2007 : Acum o jumatate de secol, doi renumiti profesori ai Universitatii din Moscova, romanistul R.A. Budagov si slavistul S.B. Bernstein, au trimis revistei Voprosi jazakoznanija (Probleme de lingvistica) articolul cu privire la unitatea de limba romano-moldoveneasca, articol ce a fost publicat abia in 1988, in revista Nistru. Cei doi savanti aratau in mod clar ca s-au irosit multe forte si mult timp pentru a demonstra teza eronata cum ca moldovenii si romanii vorbesc limbi romanice inrudite, dar diferite. Dovezi in favoarea acestei teze n-au existat si nu pot exista", se arata in comunicat. нове покоління радянських лінгвістів відновило дискусію в 1970-х роках. Наприклад, один лінгвіст Іліасенко порівняв румунський і молдавський переклади промови Леоніда Брежнєва з російської та використав їх як доказ існування двох різних мов. Михайло Бручіс проаналізував це твердження і помітив, що всі слова обох перекладів зустрічаються в обох словниках. Також Іліасенко натякав на те, що «молдавська» віддає перевагу синтетичним синтагмам, а «румунська» — аналітичним. Однак це твердження також виявилося помилковим, оскільки в книзі Ніколае Чаушеску (політичного лідера Румунії того часу) використовуються переважно «молдавські» синтетичні синтагми, тоді як у книзі Івана Бодюла (секретаря Молдавської РСР) вживаються переважно «Румунська» аналітичні синтагми. Висновок Брухіса полягав у тому, що обидва переклади були в межах румунської мови.Michael Bruchis. The Language Policy of the CPSU and the Linguistic Situation in Soviet Moldavia, in Soviet Studies, Vol. 36, No. 1. (Jan. 1984), pp. 118—119.
Дебати в незалежній Молдові