Румунська чи молдовська кобза або кобоз, (, ) — багатострунний інструмент родини лютень народного походження, популярний у леутарській музиці в самій Румунії і Республіці Молдова (вважається найстарішим інструментом акомпанементу в регіоні). Інструмент використовується також в угорських танцювальних будинках народного танцю, Táncház, (з кінця XX століття). Традиційно безладовий музичний інструмент, хоча зустрічаються і ладкові екземпляри.
Румунська кобза відрізняється від української кобзи як за конструкцією, так і за походженнямGregory F. Barz, Timothy J. Cooley (eds.) (1997), Shadows in the Field: New Perspectives for Fieldwork in Ethnomusicology, Oxford University Press, New York, p. 187.
Вважається, що румунська кобза є місцевою адаптацією перського барбату або турецького уда, ймовірно, привезеного в цю місцевість мандрівними циганськими музикантами в XV столітті.
Назва інструмента може походити від тюркського спорідненого інструменту під назвою «копуз».
Гравця на кобзі називають кобзар (рум. cobzar) чи кобзош (угор. kobzos) Viorel Cosma (1960), Figuri de Lautari, Musical Printing House, Bucharest, p. 230.
Перша згадка слова «кобзар» як імені власного Чобош датується проміжком між 1237–1325 роками на території графства ВеспремZolnay László: A magyar muzsika régi századaiból. Magvető Könyvkiadó, 1977, pp. 304..
Літературні згадки про кобоз відносяться до XVII ст. і стають поширенішими з XIX століття, наприклад, згадується в багатьох тогочасних польських джерелах, описуючи його як інструмент, схожий на лютню. Про популярність інструменту того часу також свідчить твір Мартона Шепсі Чомбора під назвою Europa varietasSzepsi Csombor Márton: Europa varietas, in Szepsi Csombor Márton összes művei I. Akadémiai Kiadó, 1968, pp. 247..
Один із перших наукових описів румунської кобзи подає вже у XIX столітті угорський письменник і фольклорист Балаш Орбан. Описуючи історичну область Секеліфельд у своїй праці «Опис Секеліфельда» (1868–1873), Балаш Орбан пише наступне: «Кобза — це інструмент, схожий на гітару, з п'ятьма ребрами, коротким грифом і вісьмома струнами. Грають на ній щипком пера, замінючи в оркестрі важкі для носіння цимбали»Orbán Balázs: A Székelyföld leírása történelmi, régészeti, természetrajzi s népismei szempontból (hasonmás kiadás), Babits Kiadó, Szekszárd, 2002.
Конструкція Румунська кобза має металеві струни (хоча існують сучасні моделі з нейлоновими струнами, здебільшого в Угорщині), і має дуже короткий гриф без ладів (хоча в Республіці Молдова можна знайти новішу ладкову кобзу) з відігнутою назад голівкою. Задня дейка опукла та ребриста і, традиційно, склається з 5 ребер.
Західноєвропейські органологи розрізняють традиційний румунську кобзу, інструмент безладовий, та молдавську кобзу, розроблену за радянський часів, інструмент ладовийГенні де Брьойна. Атлас щипкових інструментів.
На інструменті грають як на уді — довгим тонким плектром. Традиційно, плектр виготовлявся з гусячого пір'я.
Кажуть, що на кобозі також грали в XIX столітті єврейські музиканти з регіону Молдови.
Схоже, що такого виду кобзу використовували також у різноманітних музичних ансамблях Буковини в міжвоєнний період, яку повністю замінила мандоліна та домра, коли цей район увійшов до складу Української РСРMizynec, V. - Folk Instruments of Ukraine. Bayda Books, Melbourne, Australia, 1987 - 48с..
Стрій Румунський кобоз налаштовують найчастіше на ноти dd aa d'd' g'g' (хоча налаштування залежить від стилю, регіону та музики), або ще так — GG dd gg c'c'.
Ладкову молдавську кобзу лаштують як мандоліну ''gg d'd' a'a' e"e".
Примітки