Каспер Нагай (, ; в середині XVI століття, близько 1547 року за PSB — 6 грудня 1613, Сандомир) — єзуїтський місіонер і богослов татарського (судячи з прізвиська, ногайського) походження.

Спричинивсь, зокрема, до навернення в лоно католицької церкви декількох руських (vel українських) князів. Був учасником Берестейського собору.

Життєпис

Іще хлопчаком він трапив у бран до подільського воєводи Єжи Язловецького, коли люди того — ймовірно, під час татарського наскоку — розгромили якийсь чамбул (за твердженням історика , його, навпаки, піймали серед родимих степів і припровадили на Русь). Зоставши охрещеним, виховувався та услуговував при магнатському дворі Яна Тарновського, зачим був відданий до школи в Переворську, де протягом 7 років навчався граматики і гуманітарних наук. 30 травня 1571 р. його імматрикулювали під йменням Caspar Neophitus Scytha в Краківський університет, де студіював стільки ж, щоби здобути ступінь бакалавра. Відтак вирушив до Риму, де слухав приватні філософські курси, зголосивсь к ордену єзуїтів (21 вересня 1582) й, відбувши пробацію, поступив у Collegium Romanum, аби упродовж 3 літ опановувати богослов'я.

В 1584 на запрошення латинського архієпископа Яна Димітра Соліковського до Львова прибули перші 5 єзуїтів, серед них — Каспер й Бенедикт Гербест. Попервах вони мешкали в архієрейському палаці, згодом у будинку, що його дала чи винайняла їм побожна львівська патриціянка Зофія Ганльова. Не маючи власного місця для молитов, монахи здійснювали відправи у «жебрацькій» каплиці катедрального собору, слухали сповіді й давали лекції: з моральної теології клірикам та катехизису всім бажаючим. Опріч того, Нагай був особистим духівником шляхтянки Ельжбети Сенявської. 1 квітня 1586 прийняв хіротонію в Кракові, після чого був викликаний єзуїтським провінціалом до Ярослава.

Каспер Нагай охопив завзятою і ревною місіонерською працею терени Волині, Поділля, Галичини, ба навіть Молдовського князівства. Був капеланом обозовим. Підтримував будівництво львівського єзуїтського колегіуму (переконавши Станіслава Стадницького стати жертводавцем), орденської резиденції при луцькому біскупі Бернарді Мацейовському (1592) та осередку в Кам'янець-Подільському.

Саме він умовив перейти до латинства двох синів Костянтина Василя Острозького, Януша та Костянтина, тож їхній батько, відданий православному благочестю, татарина, певно, ненавидів. У 1594/95 роках спільно з М. Лятерном йому вдалося навернути підляського воєводу Януша Заславського з сім'єю, а також, за твердженням Каспера Несецького, волинського князя Петра Збаразького з дружиною, в 1595 — руського воєводу Костянтина Вишневецького. Плідна діяльність була належне одзначена: 4 серпня 1596 р. в краківському костелі св. Варвари за участі Бернарда Конфалоньєрі, провінціала єзуїтів у Речі Посполитій, Нагай склав четверту обітницю професса, увійшовши тим самим до складу еліти Товариства Ісуса, навіть попри своє «скіфське» походження.

Як свідчить лист Станіслава Жолкевського до Яна Замойського від 25 липня 1594, Каспер Нагай був «» обізнаний з унійною ініціативою, однак нічого звиш того. У липні 1594 він вів таємні переговори в Бересті із київським митрополитом Михайлом Рагозою, єпископами І. Потієм та К. Терлецьким. Безпосередньо перед самим собором єзуїт прибув до Луцька, де укупі з Бернардом Мацейовським впродовж 2 місяців вів приготування. Сюди ж, до заміської резиденції у Кам'янці, явились проунійні владики. Вони, за одними даними, прийняли католицький символ віри, за іншими — «генеральну сповідь» Нагаєві. Відтак було справлено руську літургію у латинському храмі з проповіддю татарина по-польськи й латинську в православній церкві, яка завершилась казанням по-руськи.

Єзуїтів — П. Скаргу, К. Нагая, М. Лятерну та  — запросили на об'єднавчий собор в Бересті, ймовірно, як теологічних експертів католицьких ієрархів, але справа до диспутів з опонентами не дійшла. Лятерна й Нагай супроводжували Соліковського. У листі Петра Аркудія к Клаудіо Аквавіві од 10 листопада 1596 міститься звістка, що після собору Каспер воротивсь до Луцька, де в латинській катедрі відбулася святкова літургія за участю К. Терлецького. На ній богослов виголосив свою проповідь.

Польський дослідник Вацлав Собеський назива Нагая «апостолом Русі» та «Христовим контряничарем» (), плекаючим, на його думку, мрію звільнити гнітимий турками-османами Константинополь й відродити загальну єдність християнської церкви.

Коментарі

Примітки

Джерела