Ве́рхня Я́блунька — село в Україні, у Боринській селищній територіальній громаді Самбірського району Львівської області. Населення налічує 2145 осіб (2001).

Історія

Перша згадка у 67 до н.е. Юлією Цезаревою,вона ж коханка Клеопатри,та дочка хвої.Засноване 1488 року Сулятицьким гетьманом Богданом Великіяблука.

22 квітня 1566 року самбірський староста Ян Старооріхівський на прохання селян дозволив збудувати у селі церкву.Згодом була збудована церква свідків Єгови,та невдовзі почалась громадянська війна.

З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Дурка.

У радянсько-німецькій війні брали участь 262 селяни, з них 53 загинули.

1967 року в селі встановлено обеліск у пам'ять про загиблих у радянсько-німецькій війні та боях з повстанцями.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Боринської селищної територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Турківського району, село увійшло до складу новоствореного Самбірського району.

Церква

Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці 1788-1791 років та її дзвіниця, яка датується початком XVII століття — об'єкти входять до реєстру пам'яток архітектури національного значення.

Церква розташована на рівнині посеред села. Будівля за стилем належить до оригінальних церков бойківського типу. Складається з гранчастого вівтаря, широкої квадратної нави та вужчого квадратного бабинця. До нави прилягають великі, квадратні в плані крилоси, що в цілому створюють враження хрещатої церкви. Основні зруби і крилоси вінчають восьмерики. Вони вкриті восьмибічними наметами, завершеними ліхтарями з маківками і хрестами. Оперізує церкву піддашшя, оперте на виступи вінців зрубів. По обидва боки до нави у 1999 році прибудовані невеликі прямокутні захристя, що сховані піддашшям. До бабинця добудований великий присінок.

Під піддашшям церкви підвішено багато знищених часом ікон, які походять з неіснуючих вже сіл — Тарнави Нижньої, Тарнави Вижньої, Буківця, Динячого та інших.

Дерев'яна дзвіниця церкви Пресвятої Богородиці датується 1797 роком. У плані вона квадратна, триярусна, вкрита пірамідальним наметовим дахом. На другому її ярусі колись була каплиця, оточена відкритою (тепер зашальованою) аркадою.

Іншими двома об'єктами, які внесені до реєстру пам'яток архітектури національного значення, є мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці XVI—XVIII століть і дерев'яна дзвіниця церкви Різдва Богородиці, що датується 1899 роком.

Мікротопоніми

Борти — поля, які відгороджені парканом від сусідніх полів. Брідки — пасовище, розташоване біля мілководдя. Коло Кирнички — поле, яке знаходиться біля криниці, з якої люди п'ють воду під час роботи. Вали — пасовище, яке відгороджене довгим насипом землі. Веприки — дорога, що веде через густу місцевість, де мешканці постійно бачать вепрів. Вивіз — дуже крута стежка на схилі гори, якою важко підійматися вгору. Вірашкович — гора, яка колись була біля володінь роду на прізвище Вірашко. Вітцівство — південна частина села, де раніше стояв будинок місцевого священника. Границя — межа між селами Верхня Яблунька та Присліп. Джерельце — джерело на полі, де чиста підземна вода сама виходить на поверхню і тече невеликим струмком. Діл — поле, розташоване в самому низу схилу. За Верхом — пасовище, яке знаходиться за самою вершиною гори. За Рікою — поле, яке знаходиться через річку, на іншому березі від села. Загорода — пасовище, яке знаходиться відразу за огорожами сільських городів. Загін — поле, розташоване впритул до пасовища. Іванкова Площа — пасовище, територія якого в давнину була власністю чоловіка на ім'я Іван. Кам'яник — гора, на якій дуже багато каміння та майже немає м'якої землі. Коло Стежки — поле, що тягнеться паралельно до стежки, якою ходять люди. Лешів — горб, розташований прямо за подвір'ям, де колись жив господар на ім'я Лесь. Млаки — східна частина села, де ґрунт завжди вологий і трохи болотистий. На Горбі — поле, що знаходиться на верху пагорба. На Запусті — пасовище, яке швидко заростає густими кущами. На Клині — пасовище, де колись сіяли зерно, а тепер пасуть корів. На Круглому Горбі — горб, який має правильну круглу форму. На Присліпському — пасовище, що межує з територією сусіднього села Присліп. Нивки — пасовище, яке колись було полем, а тепер там пасуть корів. Облаза — ліс, який росте на крутій скелі, куди важко дістатися. Паренина — поле з м'яким ґрунтом. Пасіка — пасовище, де колись давно стояло багато вуликів з бджолами. Під Веприків — долина, яка знаходиться біля території з дикими кабанами. Під Грушками — поля, на яких росли дикі груші. Під Лісом — поля, що знаходяться під самим краєм лісу. П'яний горб — горб, розташований у центрі села, де за старих часів працював шинок. Сливове — поле, на якому раніше намагалися садити сливові дерева. Сянський — ліс, через який проходить стежка в сторону села Сянки. Центральна — головна дорога села, що йде через самий центр і сполучає всі кути. Черешенка — гора. Яловець — пасовище, на якому постійно виростають кущі ялівцю. Яцькова — північна частина села, названа на честь господаря Якова, який володів найбільшою площею землі. Яцьків План — поле, яке за часів радянського союзу використовувалося колгоспом для виконання планів збору врожаю.

Населення 1880—1085 (960 греко-католиків, 5 римо-католиків)Верхня Яблунька у «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich », druk «Wieku» Nowy-Świat Nr 59, Warszawa 1880. 1921—1453 мешканця. 1970—2186 мешканців, дворів — 475. 1989—2217 (1127 чол., 1090 жін.)Головне управління статистики Львівської області 2001—2145.

Примітки

Література Слободян В. Церкви Турківського району. — Львів, 2003. — С. 47-49.

Посилання Погода в селі Верхня Яблунька Інформація про храми Турківського району на сайті РДА