Манассе Гербст ( 1 листопада 1913, Галичина, Австро-Угорщина — 3 січня 1997, Галландейл, Флорида, США) — німецькомовний актор німого кіно, дитина-актор, театральний актор та співак.

З 1930 по 1932 роки в Берліні він зіграв у 416 оперетах White Horse Inn. У першій половині 1930-х років Гербст мав роман з німецьким бароном Готфрідом фон Краммом, одним із найпопулярніших тенісистів того часу. Через це фон Крамм був засуджений у процесі нацистської пропаганди.Über alles geliebt . Der Spiegel of 13 August 1990 (in German) Через його єврейське походження та заборони націонал-соціалістів Гербст втік з Німеччини в 1936 році. Пізніше він став громадянином США.

Життєпис У 1920 році Гербст брав участь у німому фільмі «Папа Гайдн», де зіграв роль маленького сина композитора Йозефа Гайдна.Papa Haydn (in German) У 1926 році зіграв роль у німому фільмі «Син Ганнібала».Der Sohn des Hannibal (1926) (in German) Між 1930 і 1932 роками він виступав 416 разів протягом 18 місяців у опереті Im weissen Rössl (White Horse Inn), що завжди мала аншлаги у так званому «Театрі 5000», Großes Schauspielhaus у Берліні, поблизу Шифбауердамма.Clinton Elliott: The Intimate Lives of Gay Men Past and Present, see chapter about Gottfried von Cramm Його описували як культурну подію у Веймарській республіці, яка протистояла нацистам, які заборонили його як дегенеративне мистецтво (німецькою Entartete Kunst), щойно вони прийшли до влади в 1933 роціIm weissen Rössl 1930

У 1931 році 17-річний Манассе Гербст познайомився з одруженим 21-річним Готфрідом фон Краммом у берлінському нічному клубі «Ельдорадо», коли останній був на початку своєї кар'єри чемпіона з тенісу. Вони мали близькі стосунки аж до вимушеної еміграції Гербста.Schicksal zwischen Sport, Sexualität und Politik . Deutschlandfunk of 27 July 2009 (in German) Його спонсорував фон Крамм, що на той час було дуже незаконним. Гербст і фон Крамм намагалися підтримувати стосунки й надалі, чому намагалось завадити гестапо у ході Другої світової війни.

Манассе Гербст переїхав до Лісабона, Португалія, де не міг знайти роботу, оскільки не знав португальської мови. У 1937 році йому вдалося поїхати до Парижа, де він міг жити зі своїм братом. Звідти він зв'язався з фон Краммом, який отримав листа в Австралії, де він брав участь у тенісних змаганнях. Готфрід фон Крамм сподівався зустрітися з Гербстом у 1938 році, коли він мав приїхати до Парижа, щоб взяти участь у чемпіонаті Франції. Але цього не сталося.

У квітні 1937 року фон Крамма допитували гестапо про його інтимні стосунки з Гербстом. Чоловіча проституція була під забороною. Для нацистів донос на фон Крамма був лише незначним відгалуженням більшої справи Бломберга-Фріча. Намагаючись мінімізувати покарання, фон Крамм намагався скоротити тривалість свого зв'язку з Гербстом якраз в період до прийняття антигомосексуальних законів в 1935 році. У виправдовувальній заяві він заявив, що його шантажував Гербст, щоб уникнути суворого вироку за порушення правил валютного контролю.Tennis-Baron unterm Hakenkreuz . spox.com of 9 November 2015 (in German)Tennisbaron von Cramm: Triumph des Charakters Norddeutscher Rundfunk of 1 July 2015 (in German) Готфрід фон Крамм був засуджений до року в'язниці, але вийшов на випробувальний термін через сім місяців. Його мати втрутилася і зустріла Германа Герінга, який був членом тенісного клубу Rot-Weiss, за який виступав фон Крамм.Elizabeth Wilson: Love Game — A History of Tennis, from Victorian Pastime to Global Phenomenon . Serpent's Tail 2014, S. ?Intakt unter Nazi-Zombies . Die Tageszeitung of 8 September 2009 (in German)Spiel, Knast — und kein Sieg . Der Spiegel of 3 July 2009 (in German)

Після Другої світової війни Гербст, уже будучи одруженим, відвідав Німеччину, щоб подякувати фон Крамму за порятунок йому життя. Пізніше Гербст жив у американському місті Халландейлі (штат Флорида), де і помер у 83-річному віці.

Німе кіно

1920: Папа Гайдн (режисер Карл Фрей) — маленький син композитора Йозефа Гайдна 1926: Син Ганнібала (режисер Фелікс Баш), у головних ролях Ліан Гайд, Альфонс Фрайланд, Фердинанд фон Альтен, Зігфрід Арно, Олександр Мурський, Бруно Арно, Микола Малікофф

Театр

1930—1932: The White Horse Inn (директор Ерік Шарелл) — Пікколо. Разом з Паулем Гербігером, Віллі Шефферсом, Зігфрідом Арно, Максом Гансеном, Вальтером Янкуном, Каміллою Спірою, Отто Воллбургом.

Література

Marshall Jon Fisher: Ich spiele um mein Leben. Gottfried von Cramm und das beste Tennis-Match aller Zeiten. Osburg 1990, . Andreas Pretzel: NS-Opfer unter Vorbehalt: Homosexuelle Männer in Berlin nach 1945. LIT, Münster 2002, . Marshall Jon Fisher: A Terrible Splendor — Three Extraordinary Men, a World Poised for War, and the Greatest Tennis Match Ever Played. Crown/Archetype 2009. Clinton Elliott: The Intimate Lives of Gay Men Past and Present. Author House 2014. Elizabeth Wilson: Love Game — A History of Tennis, from Victorian Pastime to Global Phenomenon. Serpent's Tail 2014.

Примітки

Посилання