Микола (Ніколоз) Зурабович Еліа́ва (; 1876 — 1937) — грузинський юрист, політик. Член Російської соціал-демократичної робітничої партії. До арешту працював економістом Вищої ради народного господарства.
Біографія Народився 1876 року в селі Ганірі в Імеретії. Закінчив юридичний факультет Московського університету в 1902 році.
У 1902 році він захищав групу робітників, ув'язнених у Батумі, які в березні зіткнулися з поліцією та військами під час демонстрації, організованої Йосифом Джугашвілі (Сталіним) з вимогою звільнити його товаришів, заарештованих після страйку. З 1905 року був членом фракції «більшовиків» РСДРП. Працював другим редактором журналу «Мандрівник». У 1910 році обраний головою правління Грузинського національного театру. У 1912 році висланий до Ростова, звідки звільнений за амністією. Потім 3 роки просидів у в'язниці в Санкт-Петербурзі, після чого депортований до Астрахані. З 1916 року працював головним контролером Тбіліського (Тбіліського) комітету поранених. Після Лютневої революції 1917 року з березня по листопад був головою Тбіліського (Тбіліського) губернського комітету постачання. З 1917 року — голова Союзу міст Грузії. У листопаді 1917 року обраний членом Національної ради Грузії. 26 травня 1918 року він підписав Акт проголошення незалежності Грузії. Протягом 1918 року був депутатом парламенту Грузинської Демократичної Республіки. З 1918 року міський очільник Тбілісі. 12 березня 1919 року за списком Соціал-демократичної робітничої партії Грузії обраний депутатом Установчих зборів Грузії.
Після радянської окупації Грузії в 1921 році залишив батьківщину та емігрував. Жив у Стамбулі, потім у Німеччині та Франції. Повернувся до Тбілісі 29 вересня 1926 року. У наступні роки працював у різних державних установах. Був членом Ради адвокатів (Advocates). У другій половині 1930-х років працював економістом Вищої ради народного господарства Грузинської РСР.
15 квітня 1937 року був заарештований за членство в контрреволюційному меншовицькому центрі. 12 липня 1937 року сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР засудила його до розстрілу. Вирок виконано в ніч проти 13 липня. Його сина також розстріляли. Реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР 8 жовтня 1957 року.
Членство Член Російської соціал-демократичної робітничої партії (1899) Депутат парламенту Демократичної Республіки Грузія (1918) Член Грузинської національної ради (1917) Депутат Установчих зборів Грузії (1919) Голова правління Грузинського національного театру (1910)
Примітки
Посилання ნიკო ელიავა საქართველოს დემოკრატიული რესპუბლიკა (1918—1921)