101-ша пові́трянодеса́нтназ 1968 року — пові́тряно-штурмова́ або аеромобі́льна диві́зія а́рмії США () — елітне військове з'єднання повітрянодесантних військ США. Засноване 15 серпня 1942 року, як повітрянодесантна дивізія Збройних сил США у фортові Кемп-Клейборн, Луїзіана. Також відоме під назвою Клекотливі орли (), відповідно до емблеми.

Дивізія має унікальну модульну структуру піхотної дивізії, але призначена для виконання спеціальних завдань, в ролі десантно-штурмового з'єднання армії США з використанням вертольотів. Тому, дивізія має унікальну організаційно-штатну структуру, в ній за штатом знаходиться 2 бригади армійської авіації.

Під час Другої світової війни дивізія була повітрянодесантною і прославилася в Нормандській, Голландській повітрянодесантних операціях і в оборонних битвах в ході Арденнської операції. У В'єтнамській війні 101-ша дивізія діяла як ударне аеромобільне з'єднання, пізніше ставши повітряно-штурмовою.

Багато ветеранів сучасних воєн і конфліктів є випускниками десантно-штурмової школи Армії США () і носять Десантно-Штурмовий значок (). Штаб-квартира дивізії знаходиться у Форт Кемпбелл, штат Кентуккі і підрозділи дивізії проходять службу в Іраку та Афганістані.

Формування 101-ша повітрянодесантна дивізія була сформована 16 серпня 1942 року у форті Кемп-Клейборн, штат Луїзіана. 19 серпня, її перший командир — батько повітрянодесантних військ США — генерал-майор Вільям Лі, виступаючи перед молодими рекрутами-добровольцями дивізії, сказав:

Нормандська операція Головними завданнями, що покладалися на 101-шу дивізію були захоплення та утримання 4-х головних виходів із морського узбережжя, що з'єднували плацдарм «Юта» через затоплені ділянки місцевості з півостровом, знищення берегової артилерійської батареї в Сен-Мартен-де-Варревіль, захоплення комплексу будівель у Мезірес, що, як вважалося, слугував командним пунктом та казармами артилеристів, захоплення важливої дамби Ла-Багет на Дуві, що мала стратегічне значення для успіху операції, знищення мостів через Дув у Сен-Ком-дю-Мон, утримання захопленої долини в закруті річки Дув. Принагідно частинам дивізії ставилося завдання повсюдно порушувати систему управління військами німців, виводити з ладу елементи інфраструктури, щоб ускладнити можливості противника маневрувати резервами, міцно закріпитися на лінії між плацдармом та Валонь, зачистити територію, яка захоплена, та надалі з'єднатися з підрозділами 82-ї дивізії.

Операція «Олбані»

Дивізія була першим американським з'єднанням, що ступило на землю Франції в ході вторгнення в Західну Європу. 101-й повітрянодесантній дивізії була визначена місія «Олбані», що проводилася одночасно з висадкою 82-ї повітрянодесантної дивізії з 00:48 до 01:40 6 червня 1944. 6 928 десантників дивізії знаходилися на борту 432 військово-транспортних літаків С-47 «Скайтрейн», організованих у 10 серійЗа даними генерал-лейтенанта Дж. Фланагана: 6 638 десантників на 490 літаках. Flanagan Jr. р.179.

Дивізія мала 3 зони висадки, що знаходилися на однієї лінії північніше міста Карантан, уздовж смуги висадки морського десанту на плацдарм «Юта» та позначалися літерами (з півночі на південь) DZ A (502-й парашутно-десантний полк), DZ C (506-й із 3-м парашутно-десантним батальйоном 501-го пдп) та DZ D (501-й пдп із 3-м 506-го ) (зона висадки DZ B планувалася для висадки 501-го , але 27 травня у зв'язку зі зміною обстановки ціль скоригували)Flanagan Jr. р.180.

Безпосередньо в районі запланованих бойових дій 101-ї дивізії противник, за даними союзної розвідки, мав у своєму розпорядженні — 3-й батальйон 1058-го гренадерського полку 91-ї авіапольової дивізії в районі Сен-Ком-дю-Мон, 919-й гренадерський полк 709-ї піхотної дивізії в тиловій зоні плацдарму «Юта», 191-й артилерійський полк 91-ї авіапольової дивізії, озброєний 105-мм гірськими гаубицями, та 6-й парашутний полк 2-ї парашутної дивізії Люфтваффе.

У ході проведення місії «Олбані» десантування наразилося на завзятий вогонь зенітних засобів ППО Вермахту, що спричинило велике розсіювання десантників на величезній площі, яка щонайменше удвічі перевищувала заплановану. Дивізія повинна була виконати отримані завдання протягом однієї доби — 6 червня, проте через великі складнощі виконання цих задач тривало протягом 4 діб, не зважаючи навіть на те, що наступного дня дивізія отримала ще 2300 десантників, що висадилися планерами.

Перший ешелон 502-го парашутно-десантного полку під командуванням полковника Джорджа Мослі, який прямував у напрямку DZ A, був висаджений із великими помилками через труднощі, що виникли на останньому етапі перельоту. 2-й батальйон полку десантувався доволі компактно, але на значній відстані від зони висадки. Командир батальйону, підполковник Стів Чаппуіс, зміг швидко зорієнтуватися та захопити берегову батарею противника, яка була сильно пошкоджена попереднім бомбардуванням із повітря. Решта підрозділів 502-го парашутно-десантного полку з підрозділами 377-го окремого артилерійського дивізіону (70 із 80 бортів) під командуванням підполковника Бенджаміна Вейсберга також приземлилася на величезній площі поза межами запланованого району ведення бойових дій. Дехто навіть приземлився на відстані до 40 км від зони висадки. Однак вміло діючи на місцевості, підрозділи змогли зосередитися та практично виконати свої завдання протягом дня. Так зранку був захоплений Сен-Мартен-де-Варревіль, казарми у Месірес та вихід з пляжу № 3. Десантники блокували підходи до району десантування з північного напрямку на ділянці Фукарвіль — Безвіль-о-Плен. Після проведення розвідки на місцевості командування полку доповіло, що вихід № 4 знаходиться під перехресним вогнем артилерії противника, тому було рекомендовано уникнути використання цього проходу.

Друга хвиля літаків, яка десантувала 506-й парашутно-десантний полк дивізії під командуванням полковника Роберта Сінка під вогнем зенітної артилерії противника в складних метеоумовах розпалася на дрібні групи і, як результат цього, десант був розкиданий по всьому півострову. Із 87 літаків 3 С-47 було збито зенітним вогнем противника. Дві третини 1-го батальйону полку десантувалися безпосередньо в призначеній зоні висадки DZ С у Сент-Марі-дю-Мон. 2-й був скинутий значно північніше, в районі дії 101-ї дивізії у Сент-Мер-Егліз, і вступив у бій біля маленького хутора Шемінь у виходу з пляжу, який вів до моря. 3-й батальйон 501-го полку, що також десантувався на DZ C із 506-м полком, також був широко розкиданий на всьому узбережжі Нормандії, проте воїни батальйону змогли пробитися до Поупвіля та протягом 6 годин вели запеклий бій з німцями, утримуючи підступи до нього, доки передові підрозділи 4-ї піхотної дивізії не змогли вийти та з'єднатися з повітряним десантом.

Один із підрозділів 506-го парашутно-десантного полку зі складу роти «Е» під командуванням першого лейтенанта Річарда Вінтерса зміг швидко організуватися та, вміло використовуючи раптовість, атакувати, і знищити німецьку артилерійську батарею 105-мм гаубиць. Цей бойовий епізод був зображений у телевізійному серіалі «Бойове братерство». Серія Підрозділ Формування ВТА Кіл-сть літаків C-47 Аеродром зльоту(база ВПС) Площадка приземлення Час десантування1 Патфайндери 1-й загін патфайндерів 3 Норт-Вітхам A00:202 Патфайндери 1-й загін патфайндерів 3 Норт-Вітхам C 00:256A Патфайндери 1-й загін патфайндерів 2 Норт-Вітхам C 00:273 Патфайндери 1-й загін патфайндерів 3 Норт-Вітхам D 00:357 2 502-го 438-ма тактична група ВТА 36 Грінхем Коммон A 00:488 3 502-го 438-ма тактична група ВТА 45 Грінхем Коммон A 00:509 1 502-го 436-та тактична група ВТА 36 Мембрі A 00:5510 377-й 436-та тактична група 54 Мембрі A 01:0811 1 506-го 439-та тактична група ВТА 45 Апоттері C 01:1412 2 506-го 439-та тактична група ВТА 36 Апоттері C 01:20 13 3 501-го Командування 101-ї 435-та тактична група ВТА 45 Велфорд C 01:20 14 1 501-го 441-ша тактична група 45 Меріфілд D 01:26 15 2 501-го 441-ша тактична група 45 Меріфілд D 01:34 16 3 506-го Рота «C» 326-го 440-ва тактична група 45 ЕксетерD 01:40 501-й парашутно-десантний полк (без 3-го батальйону) під командуванням полковника Говарда Джонсона, із 3-м батальйоном 506-го полку, втративши 6 літаків від зенітного вогню, десантувався найбільш влучно в зону висадки DZ D. 94 із 132 бортів змогли приземлитися у визначеній зоні або на незначній відстані від неї. Проте відразу після приземлення десант потрапив під заздалегідь пристріляний перехресний вогонь кулеметів та мінометів німців, втрачаючи людей ще до того, як вони змогли звільнитися від парашутів. У перші хвилини бою 2 командира батальйонів із 3 були вбиті. Вцілілий командир батальйону підполковник Роберт Баллагд, зібравши 250 чоловік, вивів їх з-під вогню та вирушив у напрямку на головний об'єкт захвату — міст через Дув біля Сен-Ком-дю-Мон. Не доходячи кілометра від мосту американці зіткнулися з передовими загонами 3-го батальйону 1058-го гренадерського полку та вступили в бій.

Командир 501-го полку полковник Ховард Джонсон, зібравши 150 десантників до 4 годин ранку, успішно захопив один із ключових об'єктів 101-ї дивізії — дамбу Ла-Багет (), у ніжній течії Дуву, який слугував центром меліоративної системи та відіграв значну роль в оборонних планах Вермахту. До 4:30 також були захоплені два пішохідні мости біля Ле-порте. Надалі полковник Джонсон доклав зусиль, щоб організувати міцну оборону, зосереджуючи війська у визначеному районі для атаки міста Сен-Ком-дю-Мон, але, незважаючи навіть на артилерійську підтримку корабельною артилерією важкого крейсера «Квінсі», задача не була виконана. Полк не зміг із ходу захопити Сен-Ком-дю-Мон і був вимушений вести тривалі бої.

327-й планерно-десантний полк під командуванням полковника Джорджа Веа приземлився на території Нормандії на світанку з початком вторгнення основних сил морського десанту — 4-ї піхотної дивізії — на плацдарм «Юта». Третій батальйон (1/401-го планерно-десантного полку) висадився невдовзі після полудня. Артилерія дивізії, яка десантувалася, внаслідок розкидання на значній відстані втратила усі артилерійські системи за винятком однієї.

Командир 101-ї дивізії генерал-майор Максвелл Тейлор протягом півгодини був один на полі бою, розшукуючи будь-кого зі своїх семи тисяч солдатів і офіцерів. Згодом генерал розповідав, що якби він у ту ніч задумався віддати який-небудь наказ, то єдиними живими істотами, які б його почули, були б корови, що паслися на галявині. Він почував себе настільки пригніченим цією самотою, що коли нарешті йому зустрівся настільки ж самотній парашутист, то вони буквально кинулися один одному в обійми. О 6 годин ранку командир дивізії досяг із військами, які скомпонувалися по ходу руху до розмірів роти, ключового пункту Поуппвіль, де розташовувався штаб дивізії.

Наприкінці «Дня Д» генерал Тейлор зміг зібрати під своїм командуванням 2500 чоловік із 6000, що десантувалися. Дивізія була розосереджена трьома великими групами, більша частина з них знаходилася в району збору 506-го полку у н.п. Куловіль. Хоча дві успішні висадки планерного десанту додатково доставили на поле бою 327-й планерний полк, лише один батальйон зміг вийти на зв'язок із командуванням дивізії.

Підсумком доби боїв стало захоплення та утримання виходів із пляжу та з'єднання з підрозділами 4-ї піхотної дивізії. Поруч із цим, одне з головних завдань — виведення з ладу шосейного мосту через Дув, через який німці мали можливість прорватися танковими підрозділами до району дій десантників та плацдарму — залишалося невиконаним. Оцінивши обстановку, що склалася, генерал Тейлор вирішив зосередити головні зусилля на виконанні цього завдання, для чого організував перегрупування 4-х батальйонів із завданням зранку атакувати та знищити міст.

Подальші бойові дії на нормандській землі