Федір Іванович Олексієнко (6 лютого 1898, Луб'янка — 12 вересня 1982, Київ) — український майстер кераміки, педагог; член Спілки радянських художників України.
Біографія Народився 6 лютого 1898 року в селі Луб'янці (нині Бучанський район Київської області, Україна) у сім'ї спадкових гончарів. Упродовж 1935—1939 років викладав практику в Київському училищі майстрів народного мистецтва, у 1949—1959 роках — у Київському училищі декоративно-прикладного мистецтва. Серед учнів — Василь Духота.
З 1960 року по два місяці на рік, а з березня 1963 року постійно працював у «Софійській гончарні» під керівництвом художниці-керамістки Ніни Федорової (згодом Лабораторія архітектурно-художньої кераміки). Жив у Києві, в будинку на вулиці Кіквідзе № 30а, квартира № 1. Помер у Києві 12 вересня 1982 року.
Творчість Автор декоративного посуду, фантастичних статуеток (однорогів, мавпочок, коників) оздоблених різноманітним декоруванням. Серед робіт:
«Птах. Красуня» (1962); «Рада чортів» (1962); «Вовки-ковалі» (1965); «Друзі» (1966); «Гончар» (1966); «Мавпа-скрипаль» (1966); «Мавпа замислилась» (1966); «Лев» (1966); «Відпочинок» (1966); «Мавпа-гончар» (1967); «Веселі хлопці» (1968); таріль «Троїсті музики» (1972); тури «Чорний тур» (1963); «Степовий тур» (1966); «Тур хвостатий» (1966); «Тур-травень» (1967); «Тур-серпень» (1968); «Тур-химера» (1969); «Тур-диво» (1970-ті). </div> Низку робіт виконав у співавторстві з Олександрою Грядуновою (тарілки з портретами Серго Орджонікідзе та Ернста Тельмана), з Макаром Мухою (вази) та іншими керамістамиЛюдмила Сержант. Федір Олексієнко / Національний музей українського народного декоративного мистецтва..
Брав участь у багатьох виставках, зокрема кустарних 1920-х років, Декади української літератури і мистецтва у Москві 1936 року, а також зарубіжних з 1965 року.
Деякі роботи майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві (181 робота) та інших музеях України.
Примітки
Література Олексієнко Федір Іванович // ; Олексієнко Федір Іванович // ;