Тьокай (Chokai, яп. 鳥海) – важкий крейсер Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій Світовій війні.
Корабель, який належав до крейсерів типу «Такао», спорудили у 1932 році на верфі компанії Mitsubishi у Нагасакі.
Служба Станом на осінь 1941-го Тьокай належав до 4-ї дивізії крейсерів. У відповідності до складеного японським командуванням плану, цей підрозділ не вступав у війну єдиним загоном, зокрема, Тьокай виділили як флагманський корабель адмірала Одзави, що мав керувати операціями на малайському напрямку. 26 листопада 1941-го Тьокай прибув з Японії до порту Самах (острів Хайнань), а 4 грудня вийшов у море в супроводі есмінця «Сагірі». Передбачалось, що крейсер займе позицію біля південного в’єтнамського узбережжя та, за необхідності, взаємодіятиме з 4 важкими крейсерами 7-ї дивізії (загін дистанційного прикриття Першого Малайського конвою, що віз десант з Хайнані) та головними силами адмірала Кондо (2 лінкори та 2 важкі крейсера, виділені для підтримки операцій у Малаї та на півночі Філіппін).
Вже у перший день бойових дій 8 грудня 1941-го (тільки по іншу сторону лінії зміни дат від Перл-Гарбору) японський десант висадився на півострові Малакка. Варто було очікувати на контратаку британського флоту і невдовзі після опівдня 9 грудня японський підводний човен дійсно повідомив про виявлення ворожої ескадри, головну силу якої складали 2 лінкора. В якийсь момент японський розвідувальний літак помилково прийняв «Тьокай» за ворожий корабель, після чого більше трьох десятків ударних літаків піднялось для нічної атаки. Вони відшукали Тьокай та вже скинули освітлювальні пристрої, проте в останній момент правильно визначили крейсер як свій. На світанку 10 грудня Тьокай об’єднався із загоном Кондо та крейсерами 7-ї дивізії, проте на цей раз вступити в бій їм не довелось, оскільки тієї ж доби японська базова авіація потопила обидва ворожі лінкора. Враховуючи зникнення головної загрози, 11 грудня Тьокай прибув до бухти Камрань (центральна частина В’єтнаму).
13 грудня 1941-го Тьокай вийшов з Камрані під охороною легкого крейсера «Кіну», що було пов’язане із проведенням Другого Малайського конвою. Останній почав розвантаження на півострові Малакка 16 грудня, а 20 грудня Тьокай повернувся до Камрані.
5 – 9 січня 1942-го Тьокай виходив у море для прикриття конвойної операції разом зі ще двома важкими крейсерами під охороною есмінців «Муракумо» та «Сіракумо». Саме в цей час відбувалось проходження масштабного Третього Малайського конвою, який доправляв підкріплення з острова Формоза.
16 січня 1942-го Тьокай полишив Камрань у складі великого з’єднання, яке включало ще 4 важкі та 2 легкі крейсери. Це пояснювалось отриманням японським командуванням хибних даних про прибуття до Сінгапуру чергового британського лінкора, так що 18 січня крейсер повернувся у Камрань.
За кілька тижнів Тьокай задіяли у операції з висадки на сході острова Суматра поблизу центру нафтовидобутку в Палембанзі. 10 лютого 1942-го він разом зі ще 4 важкими крейсерами під охороною есмінців «Аянамі», «Ізонамі» та «Сіракумо» вийшов з Камрані для дистанційного прикриття транспортів з військами. В ніч на 15 лютого японці здійснили висадку на острів Бангка (біля північно-східного узбережжя Суматри) та стали готуватись до просування по річці у напрямку Палембанга, де ще 14 числа викинули повітряний десант. 15 лютого гідролітак з Тьокай виявив наближення від Яви ворожої ескадри і крейсерський загін націлили на неї, втім, вже під попередніми ударами авіації союзники відступили. В подальшому Тьокай рушив на північ, при цьому спершу охорону забезпечував есмінець «Ізонамі», а з 18 лютого цю функцію передали есмінцю «Аянамі», який напередодні зачепив риф та отримав певні пошкодження. 19 лютого Тьокай прибув до Кап-Сен-Жак (наразі Вунгату) на півдні в’єтнамського узбережжя.
Планувалось, що крейсер візьме участь і у наступній операції з висадки десанту на захід острова Ява. Втім, 22 лютого 1942-го в районі все того ж Кап-Сен-Жак крейсер наскочив на риф, що призвело до зміни планів. 25 – 27 лютого Тьокай прослідував до Сінгапуру, де за кілька діб до того завершили тральні роботи. Тут крейсер пройшов короткочасний доковий ремонт на потужностях ВМБ Селетар.
З 9 по 15 березня 1942-го Тьокай та ще 4 важкі крейсери виходили з Сінгапура щоб прикрити висадку на півночі Суматри, яка відбулась 12 березня. Та ж сама група рушила в море 20 березня для прикриття десанту на Андаманські острови у Порт-Блер, який провели 23 числа. 26 березня загін Тьокай прибув до південнобірманського порту Мергуй (наразі М’єй на східному узбережжі Андаманського моря).
Тим часом японське ударне авіаносне з’єднання вийшло для рейду до Індійського океану. Північніше від нього у Бегальській затоці проти ворожого судноплавства повинно було діяти угрупованні із легкого авіаносця та 5 важких крейсерів, серед яких був і Тьокай. 1 квітня 1942-го вони полишили Мергуй та попрямували на захід, а 6 квітня провели бліц неподалік від східного узбережжя Індії. При цьому загін розділився на три групи, з яких Тьокай діяв разом з авіаносцем «Рюдзьо». Тьокай взяв участь у потопленні трьох торгових суден – Bienville (5491 GRT, спершу стало ціллю для літаків авіаносця, а потім добите артилерійським вогнем і торпедою з Тьокай), Ganges (6426 GRT, атакований гідролітаком Тьокай та двома літаками «Рюдзьо», а потім добитий артилерійським вогнем японських кораблів) та Selma City (5686 GRT, після атаки гідролітаків з Тьокай почало тонути та було полишене і вже у такому стані стало ціллю для літаків з авіаносця). 11 квітня загін, до якого належав Тьокай, прибув до Сінгапура.
12 квітня 1942-го, на тлі завершення активних наступальних дій у Південно-Східній Азії, адмірал Одзава переніс свій штаб на учбовий крейсер «Касії», тоді як Тьокай 13 – 22 квітня крейсер прослідував до Йокосуки, після чого пройшов короткочасний доковий ремонт. При цьому на кораблі також підсилили зенітне озброєння за рахунок додавання чотирьох спарених установок 25-мм автоматів.
27 травня 1942-го Тьокай та інший крейсер 4-ї дивізії вирушили із Внутрішнього Японського моря в межах операції по оволодінню атолом Мідвей. Вони належали до з’єднання великих артилерійських кораблів адмірала Кондо, яке загалом налічувало 2 лінкора та 4 важкі крейсера під охороною легкого крейсера та 7 есмінців. Після катастрофічної поразки авіаносного з’єднання в битві 4 червня висадку на Мідвеї скасували, а 14 червня Атаго повернувся до Японії.
Невдовзі японське командування вирішило створити новий Восьмий флот, який би мав штаб у Рабаулі (головна передова база у архіпелазі Бісмарка на східному завершенні острова Нова Британія) та відповідав за операції у Меланезії – на Новій Гвінеї (де після невдалої травневої спроби захопити десантом Порт-Морсбі планувався наступ на нього по суходолу) та Соломонових островах (де на сході архіпелагу на острові Гуадалканал розпочали спорудження аеродрому). Тьокай тепер вже на постійній основі вивели зі складу 4-ї дивізії та зробили флагманом нового формування. 19 – 25 липня 1942-го Тьокай, маючи на борту командуючого Восьмим флотом адмірала Мікаву, прослідував у супроводі есмінців «Асагумо» та «Нацугумо» з Куре на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 28 липня «Тьокай» з тим же супроводом рушив далі на південь, проте 29 числа неподалік від островів Адміралтейства їх зустріли есмінці «Токіцукадзе» та «Хацукадзе», які замінили попередній ескорт. 30 липня загін прибув до Рабаула, де з Тьокай зійшов на берег штаб Восьмого флоту.
31 липня 1942-го Тьокай перейшов до якірної стоянки Мьове в районі Кавієнга (друга за значенням японська база у архіпелазі Бісмарка на північному завершенні острова Нова Ірландія), де базувались чотири важкі крейсери 6-ї дивізії, які діяли у Океанії з самого початку війни. Всього за тиждень по цьому, 7 серпня, союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал. 8 серпня Тьокай рушив до цього острова у складі загону разом з 4 іншими важкими крейсерами, а також 2 легкими крейсерами та 1 есмінцем. В ніч на 9 число відбувся бій біля острова Саво, під час якого японцям вдалось знищити одразу чотири важкі крейсери союзників. Відомо, що Тьокай взяв участь у потопленні HMAS Canberra (разом з «Како», «Фурутака» і «Аоба»), «Асторія» (з «Како», «Кінугаса» і «Аоба») та «Вінсеннс» (з «Како», «Кінугаса» і легким крейсером «Юбарі», при цьому Тьокай вразив ворожий корабель двома торпедами). Під час бою сам Тьокай отримав влучання двома снарядами – з Astoria, що вивело з ладу передню башту головного калібру, та зі вже важко пошкодженого іншими кораблями «Квінсі». Останній поцілив штурманський зал, де загинуло та отримало поранення 36 осіб, проте адмірал Мікава дивом не постраждав (всього на кораблях загинуло 34 моряки). На зворотному шляху Тьокай відокремився від інших важких крейсерів та на світанку 10 серпня прибув до Рабаула (тоді як кораблі 6-ї дивізії повернулись на стоянку Мьове). До 17 серпня 1942-го Тьокай проходив відновлення за допомогою ремонтного підрозділу підводних сил, при цьому передню башту вдалось повернути до дії лише з однією із двох гармат.
Тим часом японське командування організувало проведення конвою зі значними підкріпленнями для Гуадалканала. 22 серпня 1942-го Тьокай перейшов до якірної стоянки Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де під час кампанії на Соломонових островах зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід), де знову об’єднався із 6-ю дивізією (тепер вона мала лише три важкі крейсери, оскільки один загинув при поверненні від острова Саво). 23 серпня цей загін вийшов для дистанційного прикриття транспортної операції. Втім, японським артилерійським кораблям так і не вдалось вступити у бій, оскільки все вирішила авіація – спершу 24 серпня відбулась велика битва авіаносних з’єднань біля східних Соломонових островів, а коли наступної доби конвой відновив свій рух, його зупинили та змусили повернути назад літаки з Гуадалканалу (тут американці змогли ввести в дію аеродром Гендерсон-Філд, який за півтора місяці до того почали споруджувати японці) та Еспіриту-Санто. Участь Тьокай у подіях обмежилась бомбардуванням його гідролітаками району Лунга-Пойнт (де знаходився Гендерсон-Філд) в ночі на 25 та 26 серпня. 26 серпня Тьокай повернувся до Рабаула.
10 вересня 1942-го Тьокай знову перейшов з Рабаула на Шортленд. В цей же час з Трука вийшли великі сили флоту, які мали патрулювати північніше від Соломонових островів. Японська операція тривала два тижні, проте на цей раз не призвела до якихось зіткнень і в підсумку головні сили повернулись на Трук, а Тьокай – у Рабаул.
30 вересня – 1 жовтня 1942-го Тьокай у черговий раз прослідував на Шортленд, там же знаходились крейсери 6-ї дивізії. Втім, на відміну від них Тьокай не взяв участі у виході до Гуадалканалу 11 жовтня, метою якого було провести обстріл аеродрому Гендерсон-Філд. Остання операція призвела до зіткнення, відомого як бій біля мису Есперанс, унаслідок якого один крейсер 6-ї дивізії був потоплений, а ще один важко пошкоджений. Зате 13 жовтня Тьокай разом з єдиним боєздатним крейсером 6-ї дивізії «Кінугаса» вийшов у море та в ніч на 14 жовтня провів обстріл Гендерсон-Філд. Разом два крейсери випустили сім з половиною сотень снарядів головного калібру, після чого повернулись на Шортленд (можливо відзначити, що це бомбардування вже не мало такого ефекту, як проведене двома лінкорами добою раніше, в ніч на 13 жовтня, коли вдалось знищити понад чотири десятки ворожих літаків).
24 – 26 жовтня 1942-го Тьокай та «Кінугаса» прикривали доставку підкріплень на Гуадалканал. Подібне завдання вони мали і з 1 по 5 листопада.