Егоцентричне упередження — це схильність занадто сильно покладатися на власну точку зору та/або мати вищу думку про себе, ніж є в реальності. Здається, це результат психологічної потреби задовольнити своє его і бути корисним для консолідації пам'яті. Дослідження  показав що досвід, ідеї та переконання легше згадуються, коли вони збігаються з власними, що викликає егоцентричний світогляд. Майкл Росс і Фіоре Сіколи вперше виявили це когнітивне упередження у своїй статті 1979 року «Егоцентричні упередження щодо доступності та атрибуції». Егоцентричне упередження більшість психологів називають загальним терміном, під який підпадають інші суміжні явища.

Ефекти егоцентричного упередження можуть відрізнятися залежно від особистих характеристик, таких як кількість мов, якими володіє людина, і вік. До цього часу було проведено багато досліджень, присвячених конкретним наслідкам егоцентричного упередження в різних контекстах. Дослідження спільних групових завдань підкреслюють, що люди дивляться на свій внесок інакше, ніж на внесок інших людей. Інші галузі досліджень були спрямовані на вивчення того, як пацієнти з психічним здоров'ям демонструють егоцентричну упередженість, а також на зв'язок між егоцентричним упередженням і розподілом виборців. Ці типи досліджень, пов'язаних з егоцентричною упередженістю, зазвичай включають письмові або усні опитування, засновані на особистому житті суб'єкта, або його рішення в різних гіпотетичних сценаріях.

Історія та аналіз Термін «егоцентричне упередження» вперше ввів у 1980 році Ентоні Грінвальд, психолог з Університету штату Огайо. Він описав це як явище, коли люди спотворюють свої переконання, так що те, що вони пам'ятають або те, що вони спочатку зрозуміли, відрізняється від того, що відбулося насправді. Він цитує дослідження Роджерса, Койпера та Кіркера, які пояснюють, що ефект самореференції — це здатність людей краще запам'ятовувати інформацію, якщо вони думають про те, як інформація вплине на них під час процесу кодування (запису спогадів у їхньому мозку). Грінвальд стверджує, що ефект самореференції змушує людей перебільшувати свою роль у ситуації. Крім того, інформація краще кодується, і тому люди частіше страждають від егоцентричної упередженості, якщо вони виробляють інформацію активно, а не пасивно, наприклад, відіграючи безпосередню роль у результаті ситуації.

Егоцентрична упередженість виникає, коли люди не можуть розглядати ситуації з точки зору інших людей. Егоцентрична упередженість вплинула на етичні судження до такої міри, що люди не тільки вірять, що корисливі результати є переважними, але й є морально обґрунтованим способом щоб продовжувати. Люди більш схильні усвідомлювати свою власну поведінку, оскільки вони можуть використовувати свої думки та емоції, щоб отримати більше інформації про себе. Ці думки та емоції можуть впливати на те, як люди бачать себе по відношенню до інших у конкретних ситуаціях. Звичайний приклад виникає, коли людей просять пояснити, скільки кредиту слід віддати кожній особі в рамках спільного проекту. Деніел Шактер, професор психології Гарвардського університету, вважає егоцентричне упередження одним із «семи гріхів» пам'яті і по суті відображає важливу роль, яку відіграє «я» під час кодування та отримання епізодичних спогадів. Таким чином, люди часто відчувають, що їхній внесок у спільний проект є більшим, ніж внесок інших учасників, оскільки люди, як правило, більше зосереджуються на тому, скільки вони зробили.

У соціальному контексті егоцентрична упередженість впливає на людей, щоб вони вибирали соціальне коло, яке здатне зберегти його позитивні риси. Дослідження показують, що вибір друга чи кола спілкування, ймовірно, буде залежати від кількості отриманих позитивних відгуків.

Приклади У дослідженні 1993 року, проведеному в Японії, осіб, які брали участь у експерименті, просили записати справедливу або несправедливу поведінку, яку вони самі чи інші робили. Пишучи про справедливу поведінку, вони, як правило, починали зі слова «я», а не «інші». Так само вони почали несправедливу поведінку з «іншими», а не з «я». Це демонструє, що люди схильні приписувати успіхи та позитивну поведінку собі, покладаючи тягар невдач і негативної поведінки на інших. Крім того, у цьому дослідженні були виявлені гендерні відмінності; Японські жінки, порівняно з чоловіками, пам'ятали поведінку інших більше, ніж свою власну, а також з більшою ймовірністю характеризували справедливу чи несправедливу поведінку по відношенню до інших порівняно з собою.

Інше дослідження показало, що егоцентрична упередженість впливає на сприйняття справедливості. Суб'єкти вважали, що переплата їм самим більш справедлива, ніж переплата іншим; та навпаки, вони вважали, що недоплата їм була менш справедливою, ніж недоплата іншим. Дослідження Грінберга показали, що цей егоцентризм був усунений, коли осіб, що брали участь в дослідженні, приводили в стан самоусвідомлення, що було застосовано в його дослідженні з дзеркалом, поставленим перед випробуваними. Коли людина не усвідомлює себе, вона розуміє, що щось може бути справедливим для неї, але не обов'язково справедливим щодо інших. Тому справедливість була чимось упередженим і суб'єктивним. Коли людина усвідомлює себе, існує єдиний стандарт справедливості і немає упередженості. Усвідомивши себе, суб'єкти оцінили переплату та недоплату як собі, так і іншим як однаково несправедливі. Вважається, що ці результати були отримані тому, що самосвідомість підвищила занепокоєння суб'єктів щодо справедливості оплати, тим самим подолавши егоцентричні тенденції.

Егоцентричне упередження також можна чітко спостерігати у маленьких дітей, особливо тих, у кого ще не розвинена теорія розуму або здатність розуміти конкретні ситуації з точки зору інших. В одному дослідженні Віммера і Пернера дитині та іграшці були представлені дві коробки різного кольору, і в обох показано, що одна містить об'єкт, що цікавить. Потім експериментатор витягнув іграшку з кімнати і перемістив об'єкт в іншу коробку. Коли їх запитали, де іграшці шукати предмет, діти переважно вказували на коробку, в якій вони знали, що цей предмет знаходиться. Замість того, щоб думати про точку зору іграшки, діти проявили егоцентричне упередження, припускаючи, що іграшка розділить їхню точку зору, хоча іграшка не мала можливості знати ту саму інформацію, що й вони.

Причини Причини і мотиви егоцентричного упередження були досліджені в журналі 1983 року Брайаном Малленом з Університету штату Мюррей. Натхненний дослідженням Лі Росса та інших, демонструючи ефект помилкового консенсусу, робота Маллена зосередилася на переоцінці консенсусу. Маллен проаналізував телевізійне шоу NBC «Грай у відсотки», щоб визначити, чи його центрична упередженість корениться в перцептивному та ненавмисному спотворенні реальності, а не у свідомій навмисній мотивації виглядати нормалізованою. Суб'єктами цього аналізу були учасники шоу, 20–30-річні подружні пари середнього класу з однаковим гендерним розподілом. На початку кожного шоу слухачам студії задавали кілька простих питань, а відсоток правильних відповідей записували для подальшого використання в грі. У кожному раунді гри суперники оцінювали відсоток правильних відповідей. Учасник, який мав ближчу оцінку, виграє відсоток правильної відповіді як бал, а потім, якщо він правильно відповість на вказане просте запитання, виграє відсоток, що залишився, маючи максимальну кількість можливих 100 балів. Перша пара, яка виграла 300 балів, отримає грошовий приз з можливістю виграти більше призів у бонусних раундах. Таким чином, шоу дало стимул для неупереджених оцінок консенсусу. Статистичний аналіз зібраних даних показав, що «егоцентричне упередження помилкового консенсусу спостерігалося, незважаючи на потужний стимул для неупереджених оцінок консенсусу». Цей аналіз зрештою підтверджує гіпотезу про те, що егоцентричне упередження є результатом ненавмисного перцептивного спотворення реальності, а не свідомої навмисної мотивації виглядати нормалізованою.

З психологічної точки зору, спогади зберігаються в мозку його центричним способом: роль самого себе збільшується в переживаннях, щоб зробити їх більш особистими і, таким чином, легше згадати. Таким чином, спогади раннього дитинства можуть бути важчими для запам'ятовування, оскільки самопочуття людини менш розвинене, тому старі спогади не так сильно пов'язані з самим собою, як нові. Більше того, егоцентрична упередженість, можливо, виникла з часів мисливців-збирачів, коли спільноти були досить малими та взаємозалежними, щоб люди могли припустити, що інші люди навколо них мали дуже схожі погляди. Егоцентричний погляд знизить когнітивне навантаження і підвищить ефективність спілкування.

Вплив особистісних характеристик

Вік Дослідження 2016 року, опубліковане Рівою, Трісколі, Ламмом, Карнагі та Силані, показало, що егоцентричні упередження, як правило, більшою мірою відчувають підлітки та люди старшого віку, ніж люди молодого та середнього віку. Вони досліджували емоційний ефект візуально-тактильної стимуляції на пари учасників із популяції 114 жінок різного віку. Різний ступінь егоцентричної упередженості з віком пояснюється циклом розвитку правої надкраєвої звивини (rSMG) тім'яної частки, яка закінчується розвиватися в кінці підліткового віку і рано руйнується.

Двомовність Нещодавні дослідження егоцентричної упередженості були проведені на багатьох різних підгрупах людей, таких як двомовні люди. Дослідження, проведене Паулою Рубіо-Фернандес і Семом Глюксбергом, показало, що двомовні люди менш схильні до егоцентричної упередженості, оскільки вони стали більше звертати увагу на думки інших. Таким чином, їм легше відрізнити свої власні думки та думки інших.

Супутні явища

Ефект хибного консенсусу Вважається аспектом егоцентричного упередження, ефект хибного консенсусу стверджує, що люди вірять, що їхні думки, дії та думки є набагато більш поширеними, ніж вони є насправді. Коли людей просять зробити оцінку статистики популяції, вони часто мають дані лише від них самих і схильні припускати, що інші в популяції схожі на них через егоцентричне упередження. У свою чергу, люди схильні переоцінювати, наскільки їхню думку поділяє решта населення. Більше того, люди схильні вважати, що ті, хто розходиться в поглядах, повинні бути частиною меншості і що більшість насправді погоджується з ними. Тому ефект хибного консенсусу або схильність виводити судження з власних думок є прямим результатом егоцентричного упередження.

Добре відомим прикладом ефекту помилкового консенсусу є дослідження, опубліковане Россом, Гріном і Хаусом у 1977 році. Студентів просять пройтися по кампусу з дошкою для бутербродів, на якій написано «покаятися». Люди, які погодилися на це (50 %), оцінили, що більшість їхніх однолітків також погодиться на це (середня оцінка 63,5 %). І навпаки, ті, хто відмовився від експерименту, повідомили, що більшість їхніх однолітків теж відмовиться.