Ма́йя Григо́рівна Булга́кова (19 травня 1932, село Буки, Сквирський район, Київська область, Українська РСР — 7 жовтня 1994, Москва, Росія) — радянська російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1969). Народна артистка РРФСР (1977).
Життєпис У 1955 році закінчила Всеросійський державний інститут кінематографії (майстерня Бориса Бібікова та Ольги Пижової). Відтоді працювала у Театрі-студії кіноактора (Москва).
Дебютувала в кіно в 1956 році у фільмі «Вольниця» (за повістю Федора Гладкова «Оксана», режисер Григорій Рошаль).
Одні з найкращих ролей — Надія Петрухіна в художньому фільмі «Крила» (1966, реж. Лариса Шепітько) та Марія в художньому фільмі Гліба Панфілова «У вогні броду немає» (1967).
Зіграла чимало ролей на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.
У 1986 році знімалася поблизу села Гелетина (Кам'янець-Подільський район) у ролі Меланки у фільмі довженківців «Солом'яні дзвони» (перша назва — «У синьому небі висію ліс»; режисер Юрій Іллєнко).
Була яскравою характерною актрисою, знімалася у багатьох провідних радянських кінорежисерів.
Смерть 1 жовтня 1994 року Майя Булгакова разом з актрисою Любов'ю Соколовою потрапила в аварію: автомобіль, на якому їх везли на концерт, врізався в стовп. Водій загинув на місці, а обидві актриси опинилися в реанімації. Соколову через кілька тижнів виписали, а Булгакова через кілька днів померла, так і не прийшовши до тями. Актрисі було 62 роки.
Похована на 6-й ділянці кладовища «» (Москва) поруч із чоловіком, якого вона пережила лише на три місяці.
Фестивалі та премії 1968 — КФ республік Закавказзя і України: Диплом за найкращу жіночу роль у фільмі «З нудьги» (1968, Кіностудія ім. О. Довженка, реж. А. Войтецький) 1968 — МКФ слов'янських і православних народів «Золотий Витязь»: Диплом журі (посмертно) за роль у фільмі «Домовик і мереживниця» (1995)
Вибрана фільмографія
«Летять журавлі» (1957, солдатка на пероні) «Воскресіння» (1960, Онися) «Горизонт» (1961) — Шура, совхозниця «Люди і звірі» (1962) «Легке життя» (1964, епізод) «Чорт із портфелем» (1966, Віра Федулова) «У вогні броду немає» (1967, Марія) «З нудьги» (1967, Аріна) «І ніхто інший» (1967, Марія Сергіївна Казанкова) «Останні канікули» (1969, мати Борі) «Варчина земля» (1969, Паша Ткаченко) «Злочин і кара» (1969, Катерина Іванівна Мармеладова) «Серце Бонівура» (1969, Глафіра Насєдкіна, мати Насті) «Перевірка на дорогах» (1971, селянка) «Пристань на тому березі» (1971) «Єгор Буличов та інші» (1971, Ксенія, дружина Буличова) «Дозвольте зліт!» (1971, дружина Сахно, метеоролог) «Принц і жебрак» (1972, Дженні, мати Тома) «Довіра» (1972, Пруднічиха) «Про тих, кого пам'ятаю і люблю» (1973, тітка Маша) «З тобою і без тебе» (1973, мати Стеши) «Роса» (1975, удова) «Коли тремтить земля» (1975, Ніна Гриценко) «Ар-хі-ме-ди!» (1975, мати Олексія і Тетяни) «Чужі листи» (1975, мати Зіни, реж. Ілля Авербах) «Кадкіна всякий знає» (1976, Нюрка, вдова, подруга Пелагеї) «Одруження» (1977, Арина Пантелеймонівна) «Зрадниця» (1977, мама Саші Галкіна) «Подарунок долі» (1977, Ганна Гаврилівна) «Узбіччя» (1978, Катерина Семенівна) «Пригоди Електроніка» (1979, директор школи) «Циган» (1979, Лущіліха) «Лісова пісня. Мавка» (1980) «Зустрічі з 9 до 9» (1980) «Прощання» (1981, Настасья, подруга Дар'ї) «Сонячний вітер» (1982) «За законами воєнного часу» (1982, мати Бориса) «Балада про доблесного лицаря Айвенго» (1983, Ульріка, дочка вбитого Торкіла Вольфґанґера) «Горобинові ночі» (1984, Марія Яківна) «Десь гримить війна» (1986, Дар'я Митрофанівна) «Солом'яні дзвони» (1987) «Не зійшлися характерами» (1989) «Лебедине озеро. Зона» (1990, стара жінка; реж. Юрій Іллєнко) «Похорон Сталіна» (1990, реж. Є. Євтушенко) «Фіктивний шлюб» (1992, лікар; Україна) «Мелодрама із замахом на вбивство» (1992, мати Петра; Україна) «Американський дідусь» (1993) та ін.
Примітки
Література Коваленко О. І. Булгакова Майя Григорівна // — С. 581. Бабляк Віталій. У синьому небі сіяли ліс… // Прапор Жовтня. — 1987. — 28 лютого. — С. 3.
Посилання Фільмографія на kino-teatr.ru