Важинський Олександр Григорович  — командир ескадрильї 6-го бомбардувального авіаційного Краківського полку 219-ї бомбардувальної авіаційної Ченстоховської дивізії 4-го бомбардувального авіаційного корпусу, 2-ї повітряної армії, 1-го Українського фронту, майор, Герой Радянського Союзу.

Біографія

Ранні роки Важинський Олександр Григорович народився 27 лютого 1910 року у місті Майкоп Кубанської області (нині Республіка Адигея) у російській робітничій родині. Залишившись сиротою в 11 років, коли помер батько, який працював клеєваром на меблевій фабриці, він покинув школу і пішов працювати пастухом до кулака. В 1926 році, закінчивши школу робітничої молоді, працював електромонтером у міських електричних мережах та на меблевій фабриці. У 1931 році він залишив рідний Майкоп і поїхав до Харкова, де працював на турбогенераторному заводі бригадиром комсомольської бригади електромонтерів та одночасно навчався в електромеханічному інституті.

З серпня 1933 року — в рядах Червоної Армії. Закінчив військову авіаційну школу льотчиків у Харкові 1936 року.

В РККА У серпні 1933 року А. Г. Важинський за спецнабором ЦК ВКП(б) був призваний до лав Червоної Армії та направлений комітетом комсомолу заводу до 9-ї Харківської військової авіашколи льотчиків. Після трьох років напруженого навчання, у січні 1936 року, отримавши звання лейтенанта, розпочав службу пілотом в авіачастинах Білоруського військового округу. Улітку 1940 року, як одного з кращих льотчиків, що володіли високою льотною майстерністю і методичною культурою, його направили працювати льотчиком-інструктором до Пуховічської військової авіашколи, яка з початком війни була евакуйована в Чкалов і влилася до складу місцевої авіашколи льотчиків. Член КПРС з 1942 року.

Будучи командиром навчальної ланки, Олександр Григорович себе віддавав справі навчання і виховання майбутніх льотних кадрів, але він прагнув потрапити на фронт, туди, де вирішувалася доля країни. Писав рапорт за рапортом, доки не було задоволене його прохання.

Участь у війні Був призначений командиром ланки в 18-й Червонопрапорний бомбардувальний авіаполк 202-ї Середньо-Донської бомбардувальної авіаційної дивізії, а в травні 1943 року, ставши заступником командира ескадрильї, прибув на Південно-Західний фронт, війська якого вели важкі оборонні дії на Сіверському Донці. Починаючи з 5 травня 1943 року, Олександр Важинський брав участь у бойових діях на фронтах німецько-радянської війни. У складі 18-го бомбардувального авіаційного полку 5-ї повітряної армії та 6-го бомбардувального авіаполку (з 15 травня 1944 року) Важинський здійснював бойові вильоти на Воронезькому та 1-му Українському фронтах.

До квітня 1945 року здійснив 116 бойових вильотів на розвідку та бомбардування залізничних станцій, аеродромів, скупчень живої сили та техніки супротивника. З них 72 бойові вильоти — на бойові завдання групи та 19 — на розвідку. Важинський першим запровадив метод використання літаків Пе-2 на «вільне полювання» і здійснив 15 таких вильотів у винятково складних метеоумовахАрхивный реквизит на сайте «Подвиг народа» № 150004981.

Ескадрилья Важинського під його керівництвом здійснила 554 бойові вильоти, знищивши 240 машин, 90 танків, 28 складів з пальним і боєприпасами, а також низку інших об'єктів (аеродроми, злітно-посадкові смуги, залізничне полотно, склади тощо). Крім того, ескадрилья завдала противнику великих втрат у живій силі, а в повітряних боях збила 9 літаків, при цьому втративши один свій екіпаж.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, за відмінне водіння груп з найменшими втратами, відмінне керівництво підрозділом і 116 успішних бойових вильотів, майору Важинського Олександру Григоровичу було надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

Після війни З 1947 Олександр Важинський служив майором запасу. Проживав у місті Сочі та працював заступником директора з господарської частини Мацестинського чайрадгоспу.

2 жовтня 1970 року Олександр Григорович Важинський помер.

Нагороди та звання

Герой Радянського СоюзуЗвание Героя Советского Союза присвоено 27.06.1945. Орден Леніна27.06.1945 Орден Червоного ПрапораПриказ 2-й ВА от 28.09.1943 Орден Червоного ПрапораПриказ 2-й ВА от 03.10.1944 Орден Олександра НевськогоПриказ 2 ВА от 07.02.1944 Медаль «За бойові заслуги»Указ ПВС СССР от 03.11.1944 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (9 травня 1945 рокуУказ ПВС СССР от 09.05.1945) Медаль «На ознаменування 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна» (6 квітня 1970) Ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (7 травня 1965 рокуУказ ПВС СССР от 07.05.1965) Медаль «30 років Радянської Армії та Флоту»

Пам'ять

Ім'я Героя викарбувано золотими літерами у залі Слави Центрального музею Великої Вітчизняної війни у Парку Перемоги міста Москви На могилі встановлено надгробну пам'ятку.

Див. також

Герой Радянського Союзу Список Героїв Радянського Союзу (Адигея) Список Героїв Радянського Союзу Список Героїв Радянського Союзу (Краснодарський край)

Примітки

Література

Х. І. Сіджах. Герої Росії з Адигеї. — Майкоп: ВАТ «Поліграф-Південь», 2011. -116 с. ISBN 978-5-7992-0668- Зірки доблесті бойової. Львів, 1968. / стор. 107—109; Золоті зірки Адигеї. 2-ге вид., дод. та дораб. Майкоп, 1980. / Стор.12-13; Кубані славні сини. Краснодар, 1985, кн. 2. / стор. 49-52.

Посилання