Коню́хів — село в Україні, у Грабовецько-Дулібівській сільській громаді Стрийського району Львівської області. Населення становить 772 осіб станом на 2016 рік, кількість населення скорочується.
Географія, ландшафт і архітектура Село розташоване за 9 км від міста Стрий поруч із автошляхом міжнародного значення Київ — Чоп.
В центрі села є столітня церква, виконана в бароковому стилі за проектом архітектора Василя Нагірного.
З іншої сторони вулиці — Народний дім. Поруч загальноосвітня школа, дитячий садок і магазини.
Історія Назва села є відблиском діянь людей княжої доби, бо свідчить про місце знаходження на цих землях великих конюшень і торговиськ кіньми. В його історії залишали свої чорні сліди татарські завойовники, польські і австро-угорські васали.
Бурхлива «Весна народів» 1848 року скасувала в Галичині кріпацтво, розкріпачила масову свідомість, давши доступ до освіти і просвіти, економічного, політичного і культурного зростання, залишила на згадку хрести, під якими похоронена неволя, але справжню волю не розгледіла. Хоча піднесла український національний рух.
4 квітня 1885 року в селі відкрита однойменна залізнична станція у складі залізниці Стрий — Сколе, яка з'єднала його зі сходом і заходом Європи, відкрила нові можливості у зв'язках зі світом.
Велика біда навалилася у 1915 році В пожежах, спричинених військовими діями між австрійським і російським військами, Конюхів частково згорів, але швидко відбудувався і став ще кращим.
Сотні людських життів зжерли епідемії тифу, холери, поліомієліту, навчивши дорожити найбільш вартісним.
Життєві обставини спонукали конюхівчан ставати борцями: зі стихіями, ворогами і, навіть, власною байдужістю, леліяти найкращу розрадницю—пісню.
Скупі згадки в де-не-де уцілілих матеріалах архівів свідчать про давній бойовий дух села, палке прагнення його мешканців до боротьби за волю. Героями-борцями тут вважалися цілі родини. Чубків і Гасинів єднав один прадід Григір. Як зазначається в другому томі «Стрийщини», давні покоління цього роду виступали в боротьбі проти панщини, пізніші дбали про розвиток села, а під час Другої світової війни були в рядах ОУН, УПА.
1 листопада 1918 року, у час перед відзначенням пам'яті Січового Стрілецтва, Конюхів «виконував половину контингенту закладників» цілого Стрийського повіту. А це значить, що не було хати, з якої хоча б один син чи донька не сиділи у в'язниці.
У ніч 31 жовтня 1918 року саме з Конюхіва понад 40 озброєних і обмундированих вояків під проводом десятників Михайла Лисейка і Михайла Чехінди взяли участь у Листопадовому зриві, що сприяв утворенню ЗУНРу. Почалося відродження українського життя, запрацювали українські інституції. За часів української влади на Стрийщині велику роль відіграли свідомі й патріотичні українські священики. Економічним провідником повіту став серед інших о. Костянтин Петрушевич, який брав участь в переобранні влади в Стрию, а з 1921 по 1938 роки був парохом Конюхіва. Духовне та громадсько — політичне життя контролювали Євген Шанковський (парох Конюхіва з 1918 по 1921 роки), а також уродженець Конюхіва отець-радник Микола Притуляк (1884—1967). Отець Микола був капеланом, польовим духівником, 2 листопада 1918 року під його проводом українська народна міліція зайняла всі установи в містечку Долина. Згодом став членом УВО-ОУН, багато років очолював «Просвіту» в м. Сколе, закладав читальні, влаштовував курси, збудував у місті Сколе Народний дім, при якому організував сиротинець. Під час Другої світової війни з 1939 по 1944 роки був парохом рідного села.
20 травня 1919 року владу знову перебрали поляки, які скоїли разючий воєнний злочин: вбивши зовсім невинну людину — отця Остапа Небанківською. У серпні село захопили червоні козаки 8-ї кінної дивізії червоної армії, які оголосили себе борцями за соборну Україну і навіть залучили до своїх лав кількох відчайдухів села, яким не пощастило сюди більше повернутися.
1924 рік, попри заборону поляків, вписав Конюхів у історію пласту Стрийщини. Тут був закладений перший і єдиний на Стрийщині пластовий курінь село-пласту. Його організація і дії мали на меті спростувати погляди на пласт як організацію лише міської молоді.
Курінь виник із числа найсвідомішої молоді з пожежно-спортивного товариства «Сокіл», «Доріст», мав сильну команду, а головне — добрих провідників, випускників гімназії Євгена-Юлія Пеленського та Олексу Гасина.
Церква Історія релігійної громади зберігає пам'ять про чотири парафіяльні храми. Про першу церкву дізнаємося з 1635 року, коли було зафіксовано факт її знищення вогнем. Вона була присвячена святому Івану Хрестителю. На тій самій земельній ділянці спорудили нову дерев’яну церкву, але інформації про неї не збереглося. У 1713 р. згадується про третій з черги дерев’яний храм. Церкву посвятили на честь святого Івана Золотоустого. Дехто датує його 1832 роком. Святиня простояла в селі до 1904 року. Потім її розібрали. У 1904-1908 рр. парафіяни за проектом Василя Нагірного побудували новий мурований храм, однойменний з попереднім. 21 червня 1908 року сакральну споруду посвятив митрополит Андрей Шептицький. Під час І Світової війни церкву було зруйновано на 75 відсотків, проте її повністю відбудували. Після 1946 року парафія була насильно переведена до складу Російської Православної Церкви. У ній у 1950-1957 рр. душпастирював о. Микола Волошин (РПЦ), а з 1962 року о. Ярослав Бурдяк (РПЦ). Згодом у 1965 році церкву закрили. Протягом чотирьох років парафіяни зверталися в різні державні інстанції з проханням відновити діяльність релігійної громади, і лише в 1969 році державна влада дозволила відкрити церкву. У період становлення незалежності України релігійна громада УГКЦ у Конюхові зареєструвала Статут парафії УГКЦ і відновила свою діяльність. Лідерами у відновленні УГКЦ у парафії були Марта Притуляк та Марта Барабаш. У селі водночас існувала громада УАПЦ. Конфесійні непорозуміння існували до 1991 року. Далі сакральну споруду почали використовувати почергово.
Парафіяльна печатка
Сфрагістичний відтиск із парафіяльної документації с. Конюхів є круглої форми, з християнською емблематикою та прив’язкою до населеного пункту. Тобто сігілографічна пам’ятка за своїм типом є емблематично-гласною, фіолетового чорнильного відтінку і старою орфографічною кириличною легендою: Печать гр. кат. Уряда парохіяльного * въ Конюховъ. (Печать гр.(еко) кат.(олицького) Уряда парохіяльного * въ Конюховъ). Легенда містить інформацію про конфесійну приналежність релігійної громади. Літери легенди друковані й розділені малою шестикутною зіркою. У центрі відбитку зображений хрест. (Ілюстрація 1).
Політика
Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 461467, розташована у приміщенні школи.
Результати зареєстровано 632 виборці, явка 67,88 %, найбільше голосів віддано за «Європейську Солідарність» — 23,78 %, за партію «Голос» — 22,61 %, за «Слугу народу» — 18,41 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Євгеній Гірник (самовисування) — 31,38 %, за Андрія Кота (самовисування) — 18,74 %, за Андрія Гергерта (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 18,27 %.
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська102399.32 %російська30.29 %інші/не вказали40.39 %Усього1030100 %
Відомі особи За волю України самовіддано боролися десятки славних конюхівчан. Про них згадано в літописах УПА, мартиролозі Ф. Соловія, публікаціях місцевої преси. Сьогодні пам'ять про них вшановують у школі та Народному домі, розповідають про їх героїчну боротьбу і долі в сільському музеї Олекси Гасина.
Олекса Гасин В Конюхові народився Лицар УПА, полковник Олекса Гасин. Своїм життєвим подвигом він зробив рідний Конюхів знаним в Україні та світи Вдячна Стрийщина в самому серці Конюхова воздвигла нам 'ятник герою і нині оспівує його в піснях.
Він жив і боровсь за Вкраїну, За вільне її майбуття. Як «Лицар» повстанської волі, За неї віддав він життя. Артем Андріїв. « Пісня про Олексу Гасина».
З вигляду Олекса не різнився серед односельчан. Здобувши добру військову освіту в польських старшинських школах та Баварській військовій академії, Олекса в юнацькі роки був визначним діячем пласту в окрузі, очолював Групу української державницької молоді та юнацтва Української військової організації.
У 1929 році при створені ОУН став її членом і організаційним референтом Окружної екзекутиви. Працював у підпіллі ОУН, але був відкритий для співпраці в «Просвіті» та «Соколі», «Рідній школі». Двічі сидів за ґратами відомої тюрми Берези Картузької. У 1940 році став членом революційного проводу ОУН і членом військового штабу ОУН, а через рік — головним комендантом збройних відділів ОУН у Галичині «Українська народна самооборона», шефом штабу УПА, полковником під псевдонімом «Лицар». Він був найближчим соратником Степана Охримовича та Степана Бандери в розбудові українського національного руху.
Родина Гасина втратила трьох своїх синів, що полягли в боротьбі за Україну. Олекса Гасин, нагороджений Золотим Хрестом. Загинув 31 січня 1949 року у Львові в боротьбі з НКВС. Про О. Гасина написано десятки статей, випущені книжки та брошури.
Ольга Гасин Із села Конюхова була родом також майбутня дружина Олекси Гасина — Ольга Пеленичка. Вона була підпільницею Організації українських націоналістів, зв'язковою свого чоловіка та Романа Шухевича.
Остап Стеца Добре відоме конюхівчанам прізвище Остапа Стеци — колишнього січового стрільця, який, потрапивши в російський полон, завдяки знанню польської мови, не лише зберіг життя, а ввійшов у довіру, став генерал-майором, командуючим Варшавським військовим округом, викладачем Московської військової академії і до кінця життя підтримував зв'язок зі Стрийщиною, виступав у школі та клубі свого рідного села.
Дмитро Притуляк Конюхівчанина Дмитра Притуляка у 1932 році доля закинула на схід України. Став письменником, написав кілька книжок. За неточними даними у 1937 році репресований, розстріляний у Вінниці.
Богдан Притуляк Конюхівчанин Богдан Притуляк 26 років (1965—1991) пропрацював директором Конюхівської тоді ще восьмирічної школи. Організував будівництво нової школи, яка була відкрита в 1974 році. Будівництво велося силами сільської громади.
Михайло Біраковський Михайло Біраковський останні роки проживав у діаспорі, а в молодості добре прислужився землякам в українській справі. Пройшовши військову виправку в вищих школах, мав чимало знань для участі в визвольних змаганнях. З ентузіазмом працював на військових вишколах ОУН, підготував для збройної боротьби понад 300 спеціалістів, які були вправними вояками визвольних акцій УПА. В хаті його батьків збиралися відомі політичні та військові діячі: Роман Шухевич, Ярослав Старух, Степан Охримович, Іван Климів.
Григорій Барабаш Активний член ОУН, ад'ютант головнокомандувача національної оборони Карпатської України Сергія Єфремова, сотник батальйону «Роланд».
Олекса Турус Олекса Турус (23 березня 1899 р. - 26 жовтня 1939 р., м. Кіркленд-Лейк ) - військовик УСС.
Інші відомі люди Уродженцем села є Богдан Дружинець — художник. Євген-Юлій Пеленський — бібліограф, літературознавець, музеєзнавець, видавець, педагог, пластун. Барабаш Григорій Васильович (1911—1976) — підпільник ОУН, вояк батальйону «Роланд». Андріїв Богдан Євстафійович (1969) — український політик, міський голова Ужгорода.
Поховання Поруч з церквою — могила, де поховані 16 юнаків села, знищених катами НКВС у 1946 році.
За церквою знаходиться доглянутий цвинтар. Серед могил мешканців села є поховання конюхівчан — борців за волю України.
Пам'ять про Олексу Гасина У селі споруджений лицарю УПА Олексі Гасину. Діє сільський музей Олекси Гасина. У ньому зібрана історія XX століття про героїку Конюхіва. Директор музею — Наталя Пеленичка.
Див. також Грабовецька гміна
Примітки
Джерела Нарис «Пісенна доля Конюхова». автори Артем Андріїв, Лідія Миськів
Посилання Сайт с. Конюхів та Конхівської СЗОШ І—ІІІ ступенів
Погода в селі Конюхів