Тровулан — археологічна пам'ятка в районі Тровулан, регентство Моджокерто, в індонезійській провінції Східна Ява. Він охоплює приблизно 100 квадратних кілометрів і вважається місцем, де розташована однойменна столиця імперії Маджапахіт, описана Мпу Прапанкою в поемі 14-го століття Nagarakretagama і в китайському джерелі 15-го століття. Коли це було столицею імперії Маджапахіт, місто було відоме як Вілватікта, що також є синонімом назви імперії. Воно було зруйноване під час вторгнення в Гіріндравардхану, щоб перемогти Кертабхумі в 1478 році. Після цієї події столиця Маджапахіта була перенесена в Даха (Кедірі). Музей Тровулан включає колекцію артефактів.
Нагаракретагама містить поетичні описи палацу Маджапахіт та його околиць, але обмежується королівським та релігійним секторами. Деякі деталі розпливчасті, і вчені, які намагалися скласти план столиці, дійшли до різних висновків.
Давніші дослідження в Тровулані були зосереджені на монументальних залишках: храмах, гробницях і місцях для купання. Археологічні дослідження та розкопки нещодавно знайшли залишки промислової, комерційної та релігійної діяльності, житлові райони, системи водопостачання та водні канали, які свідчать про щільне населення протягом 14-15 століть. У жовтні 2009 року Міністерство культури і туризму Індонезії внесло Тровулан до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Описи в сучасних джерелах
Згідно поеми «Нагаракертагама» Прапанча, королівське з'єднання було оточене товстою, високою стіною з червоної цегли. Поруч був укріплений сторожовий пост. Головні ворота палацу розташовувалися в північній стіні і входили через величезні двері з оздобленого заліза. За північною брамою була довга будівля, де раз на рік збиралися придворні, ринок і священне перехрестя. Усередині північних воріт був внутрішній двір із релігійними спорудами. На східній стороні цього двору були павільйони, оточені каналами, де купалися люди. У південному кінці, брама вела до рядів будинків, розміщених на терасах, в яких жили слуги палацу. Ще одна брама вела до третього двору, переповненого будинками та великої зали для тих, хто чекав, щоб їх впустили до правителя. Власні приміщення короля, які знаходились на захід від цього двору, мали павільйони на оздоблених підставах з червоної цегли, вишукано різьблені дерев'яні стовпи та дах, прикрашений глиняними орнаментами. За межами палацу були приміщення для священників Шиви, буддистів та інших представників знаті. Далі, від палацу відокремлених відкритими полями, розташовувалися королівські будівлі, разом з приміщенням головного міністра Гаджа Мада. На цьому описи Прапанчи закінчуються.
Китайське джерело 15-го століття описує палац чистим і добре доглянутим. Вважалося, що він був огороджений цегляною стіною висотою понад 10 метрів і з подвійними воротами. Будинки всередині були побудовані на стовпах і мали висоту 10–13 метрів, з дерев'яною підлогою, покритою тонкими матами, на яких сиділи люди. Дахи робили з дерев'яної черепиці, а житла простого люду покривали соломою.
Книга про придворний етикет Маджапахіта визначає столицю як «все, куди можна вийти, не проходячи через рисові поля». Храмові рельєфи з Маджапахіта не зображують міських сцен, але деякі містять ескізи поселень, позначених як павільйони, огороджені стінами. Слово «куву» в Нагаракретагама, мабуть, означає поселення, що складаються з групи будівель, оточених стіною, в яких велика кількість людей жила під контролем дворянина. Ця модель характеризувала прибережні міста Яви 16-го століття, описані ранніми європейськими відвідувачами, і столиця Маджапахіта, ймовірно, складалася з таких одиниць.
Відкриття Руїни стародавнього міста в Тровулані були виявлені в 19 столітті. Сер Томас Стемфорд Раффлз, лейтенант-губернатор Британської Яви, генерал-губернатор Бенкулена з 1811 по 1816 рік і невтомний ентузіаст історії острова, повідомляв про існування « руїн храмів…, розкиданих навколо». країна на багато миль ". Велика частина регіону була вкрита густими тиковими лісами в той час, що унеможливлювало детальне обстеження. Тим не менш, Раффлз був настільки вражений побаченим, що пізніше назвав Тровулан " Гордість Яви ".
Археологічні пам'ятки
Більшість археологічних реліквій, виявлених у Тровулані та його околицях, зберігаються та експонуються в музеї Тровулана, розташованому на західній стороні басейну Сегаран. Розкопки в Тровулані та його околицях показали, що частини старого поселення все ще лежать під кількома метрами бруду та вулканічного сміття в результаті частих вивержень гори Келуд поблизу, а також частих розливів річки Брантас. Кілька археологічних руїн розкидані навколо села Тровулан. Деякі з них досить пошкоджені, інші пройшли реконструкцію. Більшість з них побудовані з червоної цегли.
Канді Тікус — це ритуальний басейн для купання (петиртаан), який, мабуть, є найцікавішою недавньою археологічною знахідкою в Тровулані. Канді Тікус означає «храм щурів», назва, дана знахідцями в 1914 році, тому що під час розкопок це місце виявилося вольєром для розведення щурів. Відновлений до нинішнього стану в 1985 і 1989 роках, цей комплекс з червоної цегли набуває форми заглибленої прямокутної улоговини, в яку з північної сторони спускається сходинка. Основна споруда, яка виступає з південної стіни улоговини, очевидно, була створена за зразком легендарної гори Махамеру. Досі не завершений, він складався з терасових фундаментів, на яких спиралося концентричне розташування «башт», що оточують найвищу вершину будівлі.
Неподалік від Канді Тікус у селищі Кератон знаходяться нещодавно відреставровані ворота Баджанг Рату, елегантні ворота падуракса з червоної цегли, датовані серединою 14 століття. Форма споруди висока і струнка, здіймається на висоту 16,5 метрів і має складний рельєфний декор, особливо на даху. Ворота прикрашені барельєфами, що зображують історію Шрі Танджунга і Рамаяни. Баджанг Рату на яванській мові буквально означає " карлик або монарх- дефект». Народна традиція пов'язує ворота з Джаянегарою, другим королем Маджапахіта, наступником Кертараджаси Джаяварддхани, засновника імперії Маджапахіт. За традицією, Джаянегара в дитинстві випав з воріт, спричинивши дефекти свого тіла. Ім'я, ймовірно, також означає «маленький монарх», оскільки Джаянегара прийшов на престол у молодому віці. Історик пов'язує ці ворота з Чренггапурою (Чрі Ранггапура) або Капопонганом з Антавулану (Тровулан), святинею, згаданою в Нагаракертагамі як місцем дхарми (святим комплексом), присвяченим королю Джаянегарі під час його смерті в 1328 році.
Wringin Lawang розташований недалеко від індонезійського національного маршруту 15 в селі Джатіпасар. Назва з яванської означає «Ворота дерева Баньян». Портали парадних воріт виконані з червоної цегли, з основою 13 х 11 метрів і висотою 15,5 метра, і датуються 14 століттям. Ворота типу " канди бентар " або розділених шлюзів, структура, яка могла з'явитися в епоху Маджапахіта. Це один із найстаріших і найбільших збережених «Канді Бентар», датований епохою Маджапахіта. «Канді Бентар» набув форми типової храмової структури Маджапахіта – складається з трьох частин; нога, корпус і високий дах – рівномірно розділений на дві дзеркальні структури, щоб зробити прохід у центрі для проходження людей. Цей тип розділених воріт не має дверей і не має реальної оборонної мети, але звужує прохід. Ймовірно, він служив лише церемоніальній та естетичній меті, щоб створити відчуття величі, перш ніж увійти до наступного комплексу. Більшість істориків погоджуються, що ця споруда є воротами важливого комплексу в столиці Маджапахіта. Здогадки щодо оригінальної функції цих величних воріт викликали різні припущення, серед яких популярно було те, що це був вхід до резиденції Гаджа Мада.
Канді Браху в селі Беджіджонг є єдиною збереженою структурою того, що колись було скупченням історичних будівель. Згідно з народним повір'ям, саме в околицях Канді Браху були проведені церемонії кремації перших чотирьох правителів Маджапахіта. Ця традиція, в той час як важко довести, підтримується частково речовими доказами, що наводить на думку про те, що пам'ятник коли — то служив королівським моргом святині. Королівська особа, якій була присвячена будівля, залишається невідомою. Поруч знаходиться руїна Канді Гентонг.
Вважається, що ісламська гробниця принцеси Чампа є могилою дружини короля Маджапахіта. Згідно з місцевими переказами, кажуть, що вона вийшла заміж за одного з останніх королів Маджапахіта і навернула його в іслам перед своєю смертю в 1448 році
Басейн Сегаран — це великий прямокутний басейн розміром 800 х 500 метрів. Назва Сегаран походить від слова «сегара» на яванській мові, що означає «море», ймовірно, на основі припущення місцевих жителів, що великий басейн є мініатюрою моря. Навколо водойми є прямокутна стіна з червоної цегли. Цегляна конструкція басейну була відкрита в 1926 році Анрі Маклейном Понтом ; в той час басейн був вкритий землею і брудом. Через кілька років відбулася реконструкція, і тепер басейн Сегаран функціонує як рекреаційний басейн і ставок для риболовлі. Цегляна конструкція походить з епохи Маджапахіта 14–15 століть..Точна функція басейну невідома. Дослідження показало, що басейн, ймовірно, виконував різні функції, але в основному як міський резервуар, джерело прісної води, необхідної для міського району з високою щільністю, особливо під час сухого сезону. Інша популярна місцева віра полягає в тому, що басейн використовувався як місце для купання і як басейн для навчання військ Маджапахіта, а також як басейн для відпочинку для членів королівської сім'ї Маджапахіта для розваги посланців і гостей. Басейн площею 46 875 квадратних метрів був побудований трохи вище, ніж його околиці, і в даний час використовується для зрошення рисових полів, прилеглих до басейну.
Поблизу північно-східного краю Колам-Сегаран лежить руїна Канді Менак Джінгга. Зараз споруда зруйнована, а каміння, розкидане навколо, а основа все ще лежить під землею. Розкопки ще тривають. Конструкція виконана з різьбленого андезитового каменю на зовнішньому шарі з червоною цеглою у внутрішньому шарі. Найцікавішою особливістю цієї споруди є частини, що містять прикраси (ймовірно, частина даху), ідентифіковані як Цилінь, китайська міфічна істота. Це може свідчити про міцні культурні відносини з Китаєм, особливо під час династії Мін. Місцева традиція пов'язувала це місце з павільйоном королеви Кенчани Вунгу, королеви Маджапахіт із казок Дамарвулана та Менак Джінгга.
В Умпаку каміння є основою для дерев'яних стовпів, які, ймовірно, були частиною дерев'яної будівлі. Органічний матеріал розклався, залишилася лише кам'яна основа.
У селі Тролойо виявлено численні ісламські надгробки, більшість з яких датується періодом між 1350 і 1478 роками. Ці знахідки підтверджують не тільки те, що до середини 14 століття на Яві добре сформувалася мусульманська громада, а й те, що релігія була офіційно визнана та сповідувана в самій королівській столиці. Люди вірять, що Тролойо також містить гробницю Радена Віджая, яку вони використовують для паломництва кожну п'ятницю Легі.
Інші важливі руїни:
Балонг Бундер Пендопо Агунг Золотообробні та бронзові ділянки нглінгук Канді Кедатон Сентонорехо Канді Сітінггіл
Будинки Археологічні розкопки виявили цегляні підлоги та стіни деяких жител. У деяких випадках накладають два або навіть три шари таких будівель. Ці житла були обладнані колодязями та стоками. Знайшли також сліди великої водойми та колодязів, обкладених цеглою чи глиною.
галузі промисловості У Східній Яві було виявлено багато золотих прикрас цього періоду. Хоча на Яві бракує значних запасів золота, імпорт із Суматри, Борнео та Сулавесі дав можливість багатьом ювелірам знайти роботу на Яві.