Бі́лий Камі́нь — село в Україні, у Золочівській міській територіальній громаді, Золочівського району, Львівської області, на правому березі річки Західний Буг, за 13 км на північний захід від райцентру, при шляху Золочів — Олесько.
Така сама відстань і до колишнього райцентру Олесько, що проходить автошляхом місцевого значення. До найближчої залізничної станції Ожидів, на залізничній лінії Львів — Броди, відстань становить 8 км. Давніше — містечко.
Село було адміністративним центром Білокамінської сільської ради, якій були підпорядковані села Бужок, Черемошня, Гавареччина, Розваж, Підлисся. Населення становить 776 осіб.
Населення Згідно з «Шематизмом» 1900 року, у селі мешкало 3726 осіб, із яких греко-католиків (українців) налічувалося 1516 осіб, римокатоликів (поляків) — 499 осіб, євреїв — 1709 осіб. Станом на січень 1939 року у селі мешкало 2330 осіб, з них: 1370 українців, 170 поляків, 500 латинників та 290 юдеїв.
У 1940-х роках чисельність населення Білого Каменя скоротилася більше ніж у два рази. Цьому «посприяла» політика окупантів (німецьких та радянських): масові розстріли мирних мешканців різного походження й професій під час другої світової війни; масові арешти, депортації селян після другого приходу радянської влади. У 1943 році кількість мешканців становила 1666 осіб, і ця цифра неспинно падала.
До 1968 року кількість мешканців знову скоротилося до 1060 осіб. Тенденція скорочення чисельності населення Білого Каменя тривала й надалі. Причин було багато: відсутність або низька оплата роботи в селі, відсутність перспектив зростання для молодих спеціалістів, — тому молодь виїжджала зі села до міста. Після розпаду СРСР, масово почали закриватися підприємства, розпадатися колгоспи тощо й відтоді українці, аби хоч якось вижити, почали шукати «щастя» за кордоном. На 1992—2000 роки припала найчисельніша вимушена трудова еміграція працездатних місцевих селян за кордон. Така доля не оминула й мешканців Білого Каменя. Судячи з даних перепису, наведених нижче, чисельність населення села за 33 роки скоротилася на 284 особи, тобто на 27 %.
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало лише 776 осіб:
+Мовний склад населення с. Білий Камінь (станом на 2001 рік)МоваЧисло ос.Відсоток українська 760 97,94 російська 15 1,93 інші 1 0,13+
Мовні особливості
У селі побутує один з різновидів наддністрянського говору. У Наддністрянський реґіональний словник Гаврила Шила внесені такі слова, вживані у Білому Камені:
бабуля — сорт великої білої квасолі; біль — білий гриб; підвусичник — підосичник; підгрибок — гриб, подібний до білого; пужак — держак батога; синяк — гриб, який починає синіти, якщо його надрізати або розлупити.
Географія Село розташоване на рівнині, оточеній з північного сходу і сходу пагорбами Вороняків: Підлиською горою, що має висоту 372 м, Святою Горою з максимальною висотою 365 м. Близько до південного сходу розташована Жулицька гора заввишки 360 м. Далі за нею на схід є гори Висока і Сторожиха. Ці гори є пам'ятками природи місцевого значення — Жулицька гора, гора Сторожиха, гора Висока.
Клімат Клімат помірно-континентальний. Найхолодніше в січні, найтепліше в липні. Середня температура повітря взимку −3º С, влітку +19º С; мінімальна температура повітря опускається не нижче −27º С, а максимальна не перевищує +32º С. Вітри західні, південно-західні, що приносять взимку тепло, а відтак є причиною частих відлиг. Морозну погоду формують східні вітри. Середньорічна кількість опадів становить 650 мм. Найчастіше посухи трапляються в травні, найбільше опадів випадає у вигляді дощів у липні. Висота снігового покриву 15—20 см. Перший сніг випадає, зазвичай, у листопаді, й довго не лежить. Наступні випадання снігу теж не утворюють постійного снігового покриву через відлиги. Тануть сніги в березні, але ще у квітні можуть бути великі снігопади. Вони, а також їхні моментальні танення можуть завдати шкоди населенню. Через випадання дощів, мряки, туману взимку утворюється ожеледь та ожеледиця, намерзання льоду на деревах, лініях електропередач. Приморозки можуть трапитися у жовтні, а заморозки в червні. Зі стихійних явищ зимою характерні хуртовини, а влітку — буревії, град.
Ґрунти Ґрунти в селі чорноземні, під лісами — сірі лісові, темно-сірі опідзолені.
У «Словнику географічному Королівства Польського та інших слов'янських країн» говориться: «Ґрунт тут є дуже розмаїтий. З півдня, де долина золочівська, є масна, тяжка, урожайна земля, чорнозем тут недосліджений, важкий до обробки. В цілому ґрунт більше піщаний і кам'янистий, ніж урожайний».
Водойми Через село зі сходу на захід протікає річка Західний Буг — права притока Вісли, що належить до басейну Балтійського моря. Західний Буг тут протікає у своїй верхній течії. Раніше річка текла безпосередньо через село двома меандруючими рукавами. У 1960-х роках для основної течії річки було викопане штучне пряме русло, але й старі річища не осушили — вода через шлюзи в дамбі надходить і до них, утворюючи повільну течію.
Ширина річки 3—6 м, старі річища місцями завширшки до 12 м. Починаючи від Бужка річка має одне русло. Живлення водойми є сніго-дощовим та підземним. Повінь у березні внаслідок сніготанення. Паводки трапляються в липні внаслідок літніх дощів (найбільший паводок був у 1980 році), рідше — взимку внаслідок великого сніготанення і восени внаслідок затяжних осінніх дощів. На вищеописаній ділянці річки заплава відсутня, оскільки річище штучне. В краю є значні запаси підземних артезіанських вод, котрі залягають відносно неглибоко.
В Білому Камені є озеро, що живиться з підземних джерел, та ставок, що живиться річковою водою з Західного Бугу.
Флора, фауна Білий Камінь здавна був багатий своїми лісами. Ними вкриті гори Сторожиха, Висока, Жулицька, Свята, Підлиська (східні схили). У великому лісовому масиві розташоване село Гавареччина. Культурні молоді насадження є з півночі, сходу і півдня села. Ліси хвойні та мішані. Основними хвойними породами є сосна і смерека, листяними — бук, дуб, граб, клен, вільха, осика, береза. Підлісок формують горобина, терен, шипшина, калина, глід, вовче лико, ліщина.
З кущів поширені також малина, ожина, рідше — чорниця. Навесні в лісах розквітають анемона дібровна і жовтецева, переліска, зірочки, медунка, підсніжник, ряст, копитняк, купина пахуча, конвалія, зозулині черевички, барвінок, вероніка, веснівка, фіалка, зірочник, пшінка, чина, зубниця, квасениця, первоцвіт, суниці лісові.
На відкритих степових ділянках вищезгаданих гір збереглася лучно-степова рослинність (осока, тонконіг, тимофіївка, стоколос). Тут можна побачити горицвіт весняний, вовчі ягоди пахучі, шафран, сон великий, відкасник татарниколистий. Багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.
Лісову фауну утворюють такі тварини: миша, полівка, бурозубка, їжак, борсук, вивірка, лисиця, сарна, вепр, дятел, синиця, яструб, одуд, сова, сойка, ворона сіра, сорока, повзик, вуж, ящірка, жаба трав'яна.
На луках присутні такі представники тваринного світу: миша, кріт, заяць-русак, тхір, ласиця мала, лисиця, лелека, волове очко, вівсянка, жайворонок, болотянка, жаба.
Рибний світ у річці та в закритих водоймах представлений такими видами риби: карась, короп, окунь, щука, в'юн, плотва, краснопірка, лин.
Тваринний світ водойм представлений такими тваринами: ондатра, видра, раки, крижень, слуква, кулик-довгоніг.
В селі знаходять собі притулок ласиця, тхір, куниця, руда вечірниця, хатня миша, сова, ластівка, шпак, горобець, галка, ворона.
Потребують охорони орел, ондатра, видра, вовк, лось, олень. Полювання дозволене лише на відкритих польових і лучних ділянках місцевості.
Топоніми З містечок і великих сіл Золочівщини Білий Камінь — одне з наймолодших. Назва села пов'язана із опокою. В даній місцевості опока виходить на поверхню і називається місцевими мешканцями лупокою. З білого каменю були збудовані замок, заїжджий двір та почасти костел.
Урбаноніми
Кількість елементів інфраструктури в селі — це 12 вулиць з 350 будинками.
Вулиці:
Беднарського Бліхова Зарічна Зелена Коротка Крушельницької Соломії Кухаренка Лесі Українки Молодіжна Озерна Шашкевича Маркіяна Шевченка Тараса
Урочища:
Безодня Бліх Вигін Гай Гони Заровисько Каміння Косата Ланок Окопи Окописько Під Дубиною Підланє Підлипина Посіч Цегольня Шну́ри
Історія Перші згадки про поселення В цьому краю люди жили давно. Польський історик Богдан Януш пише, що між Білим Каменем і Розважем на стоянці доби неоліту (VII—IV тис. до н. е.) професор М. Ломніцький знайшов уламки червоного граніту між розламаними кварцитовими пісковиками і крем'яними відщепами. Біля сусіднього села Почапи археологами знайдені рештки стоянки доби пізнього палеоліту (35 000—10 000 років до н. е.). Між Почапами та Хильчицями у 1931 році археологи відкрили могильник бронзової доби (ІІ тис. до н. е.) та селище часів Княжої доби (XI—XIII століть).
Перша письмова згадка про Білий Камінь датується 1493 роком на основі літописного джерела. Саме цю дату подає у своїй книзі «Powiat złoczowski» (1927) К. Жміґродзький.
За переказом, село колись стояло під Жулицькою горою, з північного її боку. Це урочище й дотепер називають Камінням. На Жулицькій горі ще на початку XX століття були виявлені сліди стародавньої будівлі невідомого призначення, найімовірніше часів Княжої доби. Пізніше селяни перейшли в долину Бугу.
За іншою версією, перша згадка про Білий Камінь датується 1595 рокомГудима Ю. В. Галицько-Волинське князівство в ХІ–XIV ст.: територія, природні та людські ресурси. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 — Історія України. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2020. — 295 с.. Саме тоді Ізраель Злочівський взяв в оренду стави у Білому Камені, Сасові, Гологорах та ЗолочевіCharewiczowa Ł. Dzieje miasta Złoczowa… — S. 61.. Однак згадка в цьому повідомленні про Білий Камінь і Сасів викликає серйозні сумніви, оскільки достеменно відомо, що місто під назвою Сасів було засновано лише 1615 року. До того часу цей населений пункт називався селом Комарів і навіть після заснування міста попередня назва вживалася ще тривалий часКвасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення… — С. 76..
Деякі дослідники і краєзнавці вважають, що Білий Камінь також був заснований після 1600 рокуСмерека Б. Описово-статистичні джерела… — С. 302.. Його фундатором став київський каштелян князь Юрій Вишневецький, який у 1611 році збудував розкішний замок з білого каменю. Замок постав на західній околиці села Черемошня і дав назву новому поселеннюКвасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення… — С. 65—66..
Якщо у XV—XVI століттях транзитними пунктами на шляху із Золочева, Гологорів і Глинян до Олеська згадувалися Черемошня та Бужок, то у XVII столітті ці дороги «осідлав» Білий Камінь. Відомий мандрівник Еріх Лясота у 1594 році на шляху з Глинян до Олеська згадував лише Бужок — село пана Белзецького, що розкинулося біля підніжжя гір на річці БугЛясота Е. зі Стеблева. Щоденник… — С. 99, 110.. Натомість Ульріх фон Вердум, мандруючи тією ж ділянкою шляху, у 1671 році вже відзначав на річці Буг не село Бужок, а мале місто Білий Камінь — власність княгині з Замостя (Гризельди Вишевецької), паніматки короля (Міхала Вишневецького)Вердум У. фон Щоденник… — С. 97..
Часи Ягеллонів і Речі Посполитої (1500—1772) Білий Камінь виник на перетині шляхів Львів — Буськ — Золочів — Зборів та Олесько — Золочів — Поморяни. Північно-західна брама Золочева називалася Білокам'янецькою, біля якої мешкала вся золочівська аристократія. Тут же проходив так званий Волоський шлях із заходу на схід, а також до Литви та Прикарпаття.