Галицьке (Україна)

Га́лицьке — село в Україні, у Золочівській міській територіальній громаді Золочівського району, Львівської області.

Населення — понад 1500 осіб у 2024 році. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Золочівська міська рада.

Назва До 1946 року називалось Ляцьке і поділялось на два поселення — Велике Ляцьке та Мале Ляцьке. За радянської владі село мало назву Червоне.

19 вересня 2024 року Верховна Рада України підтримала перейменування села Червоне на Галицьке. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.

Географія Село Галицьке розташоване на відростках Гологірського масиву на автошляху національного значення Тернопіль — Львів — Рава-Руська. На півдні села пролягає Головний європейський вододіл. В селі річки немає, є потік, який бере початок з джерел в центрі села. Цей потік тече у бік Борткова і впадає у Західний Буг.

Неподалік села Галицьке в урочищі «Лиса гора» на площі 80 га збереглась ділянка цілини зі степовою рослинністю (горицвіт, сон-трава, дика рожа).

Територіальна приналежність 1199—1434 — Королівство Русі (у 1199—1253 — роках Галицько-Волинське князівство, до 1349 року — суверенна держава, 1349—1387 — автономне становище під номінальною владою Польщі та (з 1370 року) Угорщини, з 1387 — під окупаційною владою Королівства Польщі). 1434—1772 — Руське воєводство (у складі Королівства Польщі, останнє з 1569 року - одна з двох (поряд з Великим Князівством Литовським, Руським та Жемайтійським) конституюючих складових Речі Посполитої). 1772—1918 — Королівство Галичини і Лодомерії в Австрійській імперії та (з 1867 року) Австро-Угорщині. 1918—1919 — Золочівський повіт, Західноукраїнська Народна Республіка. 1919—1939 — Золочівський повіт, Тернопільське воєводство, Друга Річ Посполита (офіційно окупація ЗУНР Польщею визнана країнами Антанти у 1923 році). 1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Злочув в Золочівському повіті Тернопільського воєводства.    1939—1991 — Золочівський район, Львівська область, УРСР. з 1991 року  — Золочівський район, Львівська область, Україна. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Золочівської міської територіальної громади. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району (1940—2020), село увійшло до складу новоствореного Золочівського району.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська172999,48 %російська50,29 %румунська10,06 %інші/не вказали30.17 %Всього1738100 %

Історія

Ляцьке було відоме наприкінці XIV століття: перша згадка від 14 жовтня 1380 року, коли староста руський Ян, розв'язуючи суперечку Миколая Шерочиця з Пшибком з Буська визнав Ляцьке власністю першого. — Львів, 1870. — Т. 3. (пол., лат.) с. 62-63, XXXIII.

У стародавніх часах Ляцьке було центром ключа землеволодінь, до яких належала низка присілків, а саме: Фільварок, Кутовець, Острів Казьмирівка, група домів під назвою «Підлиса», і така група домів — Цимбали.

Хто були пізніше власниками після Пшибки невідомо. У 1764 році з'являється Симеон Госабовський, опісля Стрембоші, потім — графи Ожаровські.

Ситуація зміниться аж наприкінці XVIII століття, коли село разом з Вільшаницею, Ляшками і Прусами належало великому диваку Томашу Стрембошу з Дунаївців. Коли саме рід Стрембошів отримав Ляцьке, невідомо. Томаш Стрембош спочатку мешкав у сусідніх з Ляцьким Ясенівцях.

Перша світова війна Під час Першої світової війни жителі сіл Велике та Мале Ляцьке воювали у складі 80-го піхотного полку з серпня 1914 до лютого 1915 року, а саме:.

Кучарський Йоганн (Kucharski Johann) — 1891 р.н., Мале Ляцьке, піхотинець. Поранений, список втрат № 130 від 20.02.1915. Ольшанецький Симеон (Olszaniecki Simeon) — 1880 р.н., Велике Ляцьке, резервіст. Взятий в полон, список втрат № 150 від 27.03.1915. Клімак Василь (Klimak Basilius) — 1892 р.н., Велике Ляцьке, резервіст. Взятий в полон в Омську, список втрат № 168 від 04.28.1915. Кондратов Павло (Kondratów Paul) — 1890 р.н., Мале Ляцьке, піхотинець. Загинув 03.12.1914. Список втрат № 130 від 20.02.1915. Томчишин Карл (Tomczyszyn Karl) — 1883 р.н., Мале Ляцьке, барабанщик, поранений. Список втрат № 21 від 28.11.1914. Трепета Михайло (Trepeta Michael) — 1885 р.н., Велике Ляцьке, піхотинець. Взятий в полон у Бійську, Росія. Список втрат № 168 від 04.28.1915. Вельган Микола (Weigau Nikolaus) — 1884 р.н., Мале Ляцьке, резервіст. Взятий в полон у Росії. Список втрат № 129 від 02.18.1915.

Начальник штабу 11-ї російської армії в телеграмі від 12 липня 1915 р. повідомив генерал-губернатора Галичини, що в с. Ляцьке Велике Золочівського повіту, населення якого голодувало і були навіть випадки захворювання на холеру, скупчилися безпритульні біженці, які живуть під відкритим небом у возах.

В'язні Терезіна і Талергофа Уродженці Великого і Малого Ляцького, які стали жертвами таборів Терезін та Талергофа під час Першої світової війни (1914—1918) Захарчук Іван Герасимович, — 1875 р. н., залізничний сторож, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914 року, в'язниці Золочів и Львів. Терезін и Талергоф. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. (в списку від 12 травня 1913 відзначений як радикальний русофільський агітатор). Захарчук Кондрат Федорович, — 3 вересня 1848 р. н., християнин, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914. 28 серпня відправлений з транспортом в Терезін, Талергоф. 20 травня 1916 рішення комісії продовжити інтернування як русофіла. Звільнений в 1917 році. Помер у Малому Ляцькому 24 листопада 1924. На його могилі споруджений пам'ятник за кошти американських переселенців-односельчан. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. (У «чорному» списку за 1912 и 1913 роки відзначений як ворог держави, русофіл і перебуває у зв'язку з агітаторами з Почаєва). ЦГИА 1 с. 115; ЦГИА П с. 3 (В.9873). В 1884 році поляки, спровокували зловмисно цілеспрямовано відповідну розмову з ним, затіяли проти нього і іншого патріота з Малого Ляцького Григорія Мурина кримінальний процес за публічне осудження католицької церкви і ганьбу голови її Папу римського, але обвинувачені були судом виправдані. (Повідомлення сина Семена Захарчука і запис у сучасній газеті «Слово»). Захарчук Михайло Федорович — 54 роки, християнин, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова, 28 серпня відправлений з транспортом в Терезін, Талергоф. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. ЦГИА 1 с. 115. Захарчук Остап Федорович — 67 років, християнин, вдівець, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у 1915 році після відступлення радянських військ помер в Талергофе 11 липня 1916 від серцевої хвороби, могила № 1493. Офіц. спис. Зап. С. К. Захарчука. Захарчук Петр Герасимович, християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова, Терезін і Талергоф. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. Захарчук Петр Герасимович, християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова, Терезін і Талергоф. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. Захарчук Петро Остапович — 1894 р. н., християнин, Мале Ляцьке (Золочів), Терезін і Талергоф. Помер 27 травня 1967. Спис. староства 19/8 1914 № 259/моб. Захарчук Семен Кондратович — 1882 р. н., християнин, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова, 28 серпня відправлений транспортом в Терезін, Талергоф. Помер 26 жовтня 1968 у будинку старців Словіта-Грушка, похований у Ляцькому (тепер Червоне). Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. ЦГИА 1 с. 15. Упорядник записок про терезінскіх в'язнів. Цимбала Степан, 39 років, робітник, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, 28 серпня відправлений транспортом в Терезін і Талергоф. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. ЦГИА 1 с. 109. Цимбала Филип — 1883 р. н., християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова, 28 серпня відправлений транспортом в Терезін і Талергоф. Спис. староства 12 травня 1913 поз. 161 відзначений як радикальний русофіл і таємний агітатор. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. ЦГИА 1 с. 109. Паращук Гавриїл — 42 роки, християнин, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, 28 серпня відправлений транспортом в Терезін і Талергоф. Трепета Маским — 68 років, християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований 1914, відправлений транспортом в Терезін і Талергоф, де помер 22 липня 1916 від серцевої хвороби, могила № 1496. Божек Олекса — 38 років, робітник, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, 28 серпня 1914 відправлений транспортом в Терезін і Талергоф. Реляція староства 19 серпня 1914 № 259/моб. ЦГИА 1 с. 122. Бойко Іван — християнин, Ляцьке (Золочів), талергофець(1884—1959); на його могилі написано: «Борець і страждалець за Русь в талергофской каторзі». Бойко Яким Михайлович — 68 років, християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914 відправлений транспортом в Терезін і Талергоф. Помер в Талергофі 25 березня 1916 (маразм), могила № 1652. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. ,в'язниці Золочева і Львова. ЦГИА П с. 21. (В. 5320) — 6/7 1916 рішення комісії продовжити інтернування як русофільського агітатора. Вельган Йосиф — християнин Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочів і Львова, Терезін, Талергоф. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. Волохач Іван — 1868 р. н., Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Львова, Терезін, Талергоф. 3 серпня 1916 рішення комісії продовжити інтернування як русофіла. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. (в списку 29/1 1912 відзначений як русофіл). ЦГИА 1 с. 115 28 серпня 1914 відправлений транспортом в Терезін; ЦГИА П с. 13 (С. 665). Гела Прокоп, 31 рік, християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у 1914, помер в Талергофе 9 березня 1915 від тифу, могила № 1177. Офіц. спис.; спис. М. поз. 1295. Жмурко Семен Григорович — християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова, відбував ув'язнення в Оломоуці. Реляція староства 10 серпня 1914 № 170/моб. Кондратов Іван Дем'янович — християнин, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова; Терезін і Талергоф. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. Минчакевич Василь — 63 роки, псаломщик, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова, 28 серпня відправлений транспортом в Терезін. Талергоф. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. Минчакевич Ілля Онуфрійович — псаломщик, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований 1915 після відступлення радянських військ, Талергоф. Минчакевич Филип Іванович — християнин, Мале Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914. Терезін і Талергоф. Убитий поляками в 1930-ті рр. при загадкових обставинах. У його будинку була влаштована православна капличка. Мурин Гавриїл — 66 років, християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, 28 серпня відправлений транспортом в Терезін, Талергоф. Спис. староства 12 травня 1913 (відзначений як радикальний русофіл). Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. ЦГИА 1 с. 113. Мурин Лука Іванович — 57 років, християнин, Велике Ляцьке (Золочів), заарештований у серпні 1914, в'язниці Золочева і Львова, 28 серпня відправлений транспортом в Терезін і Талергоф. Помер 28 жовтня 1926 року. Реляція староства 11 серпня 1914 № 170/моб. ЦГИА 1 с. 113. «Рус. Голос» 21 січня 1926 № 141, с. 4.