Рудники — село в Україні, у Миколаївській міській громаді Стрийського району Львівської області. Населення становить 3114 осіб. Орган місцевого самоврядування — Миколаївська міська рада.

Розташування Село Рудники віддалене від центру громади на 16 км. Добре налагоджений транспортний зв'язок з допомогою автобусів та залізниці, що проходить біля східної границі села. Через село проходить автодорога Львів — Дрогобич. Межею села на заході є р. Нежухівка. Через середину села протікає річка Перекип. На півночі село межує з с. Устя, а на сході з с. Пісочна. Місцевість має рівнинний характер, лише на заході зустрічаються обриви, які закінчуються рівниною. На півдні села розташований ліс, що зветься Селищі. В північній частині села знаходяться рибні стави, викопані на місці колишнього лісу.

Історія Село Рудники належить до старовинних поселень. Про це свідчать знайдені в землі кам'яні сокири. Ці первісні знаряддя праці добре відшліфовані, однакової форми і подібні до тих, що зустрічаються біля Карпат. Крім сокир, знайдено фігурки з кременю, що мають вигляд людей.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується оренда 3 ланів (близько 75 га) оброблюваної землі Фетком і по 2 лани орендували Костко і ЛопаткаZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 166, 167. .

Село Рудники засноване у XVII столітті. На теперішній території села в той час були три села: Голодівка, Селищі, Кирнички. Нині цими назвами називають поля. На території села був монастир, який наприкінці XVIII століття був закритий, а землі передані поміщикові Свіжавському. Цей поміщик з'єднав всі три села в одне і назвав Рудники.

Назву села дав металургійний комплекс, котрий з перервами функціонував від IV століття до часів входження хорватських земель наприкінці X століття. Згодом поселення неодноразово відроджувалося: у XI—XII та від XVI століття. Комплекс в Рудниках досліджував В. М. Цигилик. Знайдені житла, господарські споруди, 10 горнів по виплавці заліза (VIII—X ст.).

Ще з давніх часів на прилеглих до населеного пункту землях були такі хутори, як: Ріка, Перекіпець, Гостинець.

Під впливом революційних подій, що відбувалися 1848—1849 років в Австрійській імперії, селяни Рудників часто виступали проти поміщика Полянського. Панщина в селі була скасована у 1848 році. В честь того селяни зібрали всі ручні знаряддя праці, закопали за селом, поставили пам'ятник, який назвали «Пам'ятник свободи».

Після скасування кріпосного права в селі відбулися великі зміни. Поміщиця-вдова, виїжджаючи з села, задумала продати землю. Неписьменні люди, щоб узаконити акт купівлі земель, звернулися до адвоката Полянського. Полянський обдурив селян і закупив усю землю сам.

Під час першої світової війни більша частина села згоріла. По війні власник села виїхав, а наступником став його син Володимир Полянський.

Під час першої світової війни до села, за переказами старожилів, прийшло військо, до тих пір небачене. Це були січові стрільці. В Рудниках стояв похідний курінь вишколу підстаршин. Стрільці розмістилися на постій в скромних хатах. У лавах УГА було близько 100 жителів з села.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Миколаївської міської територіальної громади.  

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Миколаївського району, село увійшло до складу новоствореного Стрийського району.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська317899.41%російська150.47%угорська10.03%циганська10.03%інші/не вказали20.06%Усього3197100%

Церква В центрі села, близько 135 років тому, збудовано храм Святого Архистратига Михаїла.

Храм був збудований у 1885 р. на найвищому пагорбі села.

Сьогодні це той же храм Архистратига Михаїла, Стрийська єпархія, Рудниківський деканат, УГКЦ.

В храмі знаходяться мощі блаженних Олімпії та Лаврентії. Лаврентія Гарасимів є родом з села Рудники.

Пам'ятки

(III—IV ст., VI—VII ст.); (X—XI ст.); (скульптор Петро Дзиндра, архітектор Олександр Ярема, 1990), вул. Шкільна; (1965), вул. Шкільна; пам'ятник воїнам УГА. пам'ятний знак воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни (скульптор Аїда Охріменко) пам'ятник дружині цісаря Австро-Угорщини Йосифа I - Єлизаветі Баварській (Сісі), поставлений 1898 р. паном Теодозієм Полянським

Відомі люди

Народилися

о. Михайло-Матей Гаврилів — ієромонах УГКЦ, який активно діяв на території Галичини, як підпільний священник УГКЦ. Лаврентія Гарасимів (1911—1952) — черниця греко-католичка, репресована радянською владою. Відбувала заслання у Томській області Росії. Зарахована до лику блаженних 2001 року папою Іваном Павлом ІІ. Степан Герилів ( 1954) — український письменник, волонтер. Давидяк Василь Степанович — священик УГКЦ, посол австрійського Райхсрату. Данилів Дем'ян Петрович (1997—2021) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кончаківський Микола Семенович — вояк боївки СБ Дрогобицького надрайонного проводу ОУН, довголітній політв'язень радянських тюрем, дисидент. Зіновій Лавришин (1943—2017) — український композитор, піаніст, диригент. (1901—1989) — польський інженер, ректор Сілезького політехнічного університету.

Навчалися

В місцевій школі навчався Іванус Михайло — діяч ОУН, надрайонний референт СБ ОУН, в.о. окружного референта СБ ОУН Городоччини.

Примітки

Джерела

Посилання Облікова картка с. Рудники на сайті ВРУ Рудниківська сільська рада Нова громада Миколаївська громада