Ароморфоз (морфофізіологічний прогрес) — один із шляхів біологічного прогресу, що полягає у значному ускладненні будови організмів та підвищенні загального рівня їхньої організації. Термін запропонований Олексієм Сєверцовим.
Прикладом ароморфозу може бути підвищення рівня організації ссавців у порівнянні з рептиліями: наприклад поява чотирикамерного серця, збільшення функціональних можливостей мозку, розвиток потових залоз і їх похідних та інших прогресивних рис. Інший приклад — утворення квітки у покритонасінних призвело до розвитку запилення за участі комах тощо.
Ароморфоз дає змогу розширити свої адаптаційні можливості за допомогою ідіоадаптацій.
У рослин З палеозойської ери у псилофітів з’явилися кілька нових тканин, які можна вважати ароморфозами:
провідна тканина;
покривна тканина;
механічна тканина.
Перші наземні рослини ще не мали справжніх коренів і справжніх листя, але у них вже здійснювався процес фотосинтезу, проте їх процес розмноження все ще був тісно пов’язаний з водою.
Голонасінні рослини з’явилися в пермському періоді палеозойської ери і перехід до насіннєвого розмноження також визнається ароморфозом. Таке перетворення дало цілий ряд позитивних моментів: зародок придбав інноваційні способи захисту, став забезпечений запасними речовинами. Голонасінні запилюються вітром, а насіння можуть поширюватися за допомогою тварин.
Крейдяний період мезозойської ери характеризується появою покритонасінних рослин. Іншими словами, квітка і плід також стали ароморфозами. Оскільки насіння розвивається всередині плоду, то воно краще захищається і забезпечується поживним матеріалом.
Див. також Арогенез Ідіоадаптація Дегенерація Закон Сєверцова
Джерела