Брожовський Борис Леонідович (Львович)Біографія на kino-teatr.ru (; , Москва, РРФСР, СРСР — , Москва, Росія) — радянський і російський кінооператор. Лауреат Державної премії СРСР у галузі літератури, мистецтва та архітектури (1989) — за картину «Холодне літо п'ятдесят третього…» (1987). Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (18.11.2000).
Життєпис Народився 1935 року в Москві, куди сім'я (мама, батько, бабуся і дідусь) переїхала з Ленінграда в 1931 році. Батько — Леонід (Лев) Якович Брожовський, — після закінчення Ленінградського навчального комбінату кінофототехніки (пізніше — Ленінградського інституту театру та кіно) отримав розподіл на організовану Московську об'єднану фабрику «Союзкіно» ім. Десятиріччя Жовтня (пізніше «Мосфільм»); кінорежисер картини «Два друга» (1941, у співавт.), потім — другий режисер «Мосфільму».
У 1959 році Борис Леонідович закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (майстерня Л. В. Косматова). Отримавши диплом, підписав розподіл у Душанбе на кіностудію «Таджикфільм».
З 1962 року — на кіностудії «Мосфільм» (асистент оператора, оператор, оператор-постановник). Другим оператором брав участь у двох фільмах: «Битва в дорозі» (1961) і «Я — Куба» (1964).
Оператор-постановник понад 30 повнометражних картин та серіалів, дебютував на картині «Таємнича стіна» (1967, у співавт.)
У 1989 році за роботу над картиною «Холодне літо п'ятдесят третього…» (1987, реж. О. Прошкін) у складі кінознімальної групи удостоєний Державної премії СРСР у галузі літератури, мистецтва та архітектури. Також, картина отримала низку міжнародних та вітчизняних кінопремій у різних номінаціях (Найкращий фільм року та інших).
Член Гільдії кінооператорів Спілки кінематографістів Росії.
Пішов з життя після тяжкої хвороби у Москві .
Дружина: Попова Ніна Георгіївна (1945-2026) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (11.12.1984).
Фільмографія Оператор: «Битва в дорозі» (1961, другий оператор; реж. В. Басов) «Я — Куба» (1964, другий оператор у співавт.; реж. М. Калатозов) Сатиричний кіножурнал «Фітіль» (1972—1982; брав участь у кількох випусках (№№121, 124, 207, 239, 243) Оператор-постановник: «Таємнича стіна» (1967, у співавт.) «Спорт, спорт, спорт» (1970, у співавт.; реж. Е. Климов) «Кінець Любавіних» (1971) «Повернення немає» (1973, реж. О. Салтиков) «Алмази для Марії» (1975) «Ти іноді згадуй» (1977, реж. П. Чухрай) «Попереднє розслідування» (1978) «Комедія давно минулих днів» (1980) «Така жорстка гра — хокей» (1983) «Тривожний виліт» (1983) «Навіщо людині крила» (1984) «В бездоріжжя» (1986) «Затяжний іспит» / (1986) «Байка» (1987) «Холодне літо п'ятдесят третього…» (1987, реж. О. Прошкін) «Микола Вавилов» (1990, мінісеріал; реж. О. Прошкін) «Дім побачень» (1991) «Мігранти» (1991, реж. В. Прийомихов) «Побачити Париж і померти» (1992, реж. О. Прошкін) «Роль» (1993, реж. О. Райська) «Коппелія» (1993, фільм-спектакль; реж. В. Дербеньов) «Сни» (1993, реж. К. Шахназаров, О. Бородянський) «Чорна вуаль» (1995, реж. О. Прошкін) «Суддя у пастці» (1998, 2 с, реж. С. Колосов) «Новий рік у листопаді» (2000, мінісеріал) «Люди та тіні. Секрети лялькового театру» (2001, мінісеріал; реж. В. Шиловський) «П'ятий янгол» (2003, т/с, у співавт.) «Все починається з любові» (2004) «Не всі кішки сірі...» / (2004, у співавт.; реж. В. Шиловський) «Тобі, який мене не знає» / (2004, мінісеріал) «Вбити коропа» (2005, у співавт.) — остання кіноробота
Примітки
Джерела «Экран и сцена»: От первого лица. Борис Брожовский: «Работать в кино — трудное счастье!» (№ 15 за 2020 год) Фільмографія на kino-teatr.ru