Михайло Кирилович Каверзнєв (, місто Одеса — березень , місто Сочі, тепер Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, генерал-майор, народний комісар державної безпеки Узбецької РСР. Депутат Верховної ради СРСР 3-го скликання.

Біографія Народився в родині деревообробника. У 1919 році закінчив чотирикласне вище початкове училище в Одесі.

До березня 1920 року проживав у батьків в Одесі. З березня до листопада 1920 року наймитував у заможного селянина Маключенка в селі Помічна Вознесенського району. З листопада 1920 до лютого 1921 року — на утриманні батьків в Одесі. З лютого до серпня 1921 року наймитував у заможного селянина Макаренка в селі Курдове Роздільнянського району. З серпня 1921 до січня 1922 року — на утриманні батьків в Одесі.

У січні 1922 — вересні 1925 року — технік-практикант трирічного Одеського залізничного училища, яке закінчив у вересні 1925 року.

У вересні 1925 — листопаді 1929 року — електроустановник та машиніст залізничної електростанції управління служби зв'язку та електротехніки Катерининської залізниці в Дніпропетровську.

У листопаді 1929 — лютому 1930 року — електромеханік меблевої фабрики «Деревообробник» в Одесі. У лютому 1930 — березні 1933 року — технік-металург заводу Народного комісаріату шляхів сполучення імені Січневого повстання в Одесі.

Член ВКП(б) з грудня 1930 до 11 травня 1956 року.

У 1933 році закінчив два курси Енергетичного інституту в Одесі.

В органах держбезпеки з березня 1933 року. З березня 1933 до березня 1934 року — слухач Центральної школи ОДПУ СРСР у Москві.

З березня 1934 року — помічник уповноваженого, з 1935 до грудня 1936 року — уповноважений, оперуповноважений економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ — УДБ УНКВС по Московській області. З січня до червня 1937 року — заступник начальника, з червня 1937 до квітня 1939 року — начальник 8-го відділення 3-го відділу УДБ УНКВС по Московській області.

З лютого 1939 року — в.о. начальника, з 26 квітня до липня 1939 року — начальник 2-го відділу економічного управління УНКВС по Московській області. З липня 1939 до березня 1941 року — начальник 1-го відділу економічного управління УНКВС по місті Москві.

У березні — 6 серпня 1941 року — начальник 1-го відділу УНКДБ по Московській області. 6 серпня 1941 —13 червня 1942 року — начальник економічного відділу УНКВС по Московській області.

13 червня 1942 — 7 травня 1943 року — заступник начальника УНКВС по Московській області.

7 травня 1943 — 10 лютого 1945 року — народний комісар державної безпеки Узбецької РСР.

10 лютого 1945 — 7 вересня 1949 року — начальник УНКДБ-УМДБ по Куйбишевській області.

7 вересня 1949 — 24 листопада 1951 року — начальник УМДБ по Краснодарському краю.

24 листопада 1951 — 29 травня 1953 року — уповноважений МДБ (з березня 1953 року — МВС) СРСР у Німеччині (Німецькій Демократичній Республіці). Одночасно — заступник головнокомандувача Групи радянських окупаційних військ у Німеччині та заступник голови Радянської контрольної комісії в Німеччині.

10 червня — 20 липня 1953 року — старший радник МВС СРСР при Міністерстві народної безпеки Чехословаччини. З 20 липня до 4 вересня 1953 року перебував у розпорядженні управління кадрів МВС СРСР.

4 вересня 1953 — 13 квітня 1954 року — начальник УМВС по Ростовській області. Наказом КДБ при РМ СРСР № 408 від 24 червня 1954 року звільнений з органів державної безпеки «через службову невідповідність».

З 12 серпня 1954 року працював помічником директора з найму та звільнення заводу № 41 Міністерства авіаційної промисловості СРСР.

Наказом КДБ при РМ СРСР № 944 від 12 серпня 1955 на зміну наказу № 408 звільнений з органів держбезпеки за фактами, що дискредитують звання начальницького складу. 11 травня 1956 року виключений з партії «за порушення соціалістичної законності під час слідства та фальсифікацію слідчих справ».

У травні 1956 — жовтні 1963 року — майстер, старший майстер, помічник головного конструктора п/с 1309 в місті Тушино Московської області. У жовтні — грудні 1963 року — помічник головного конструктора Тушинського машинобудівного заводу Московської області. У грудні 1963 — січні 1964 року — помічник головного конструктора п/с 4705 у Москві. У січні 1964 — квітні 1967 року — помічник головного конструктора конструкторського бюро заводу «Буревісник» у Москві.

Член КПРС з березня 1966 року.

З квітня 1967 року — пенсіонер у місті Сочі. Помер у березні 1975 року в Сочі.

Звання сержант державної безпеки (13.01.1936) лейтенант державної безпеки (1.12.1937) капітан державної безпеки (19.05.1939) майор державної безпеки (4.10.1941) полковник державної безпеки (14.02.1943) комісар державної безпеки (27.07.1943) генерал-майор (9.07.1945 — 31.05.1956) — постановою РМ СРСР № 727-415с позбавлений військового звання «за порушення соціалістичної законності під час слідства та фальсифікацію слідчих справ».

Нагороди два ордени Червоної Зірки (20.09.1943, 25.07.1949) орден «Знак Пошани» (1942) медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медалі знак «Почесний працівник ВНК-ДПУ(XV)» (9.05.1938)

Джерела Петров Н. Кто руководил органами государственной безопасности, 1941—1954: справочник. М., 2010

Примітки