Колін Грант Кларк (,  — ) — британський та австралійський економіст і статистик, який працював у Великій Британії та Австралії. Він став першовідкривачем використання валового національного доходу (ВНД) як основи для вивчення національних економік.

Ранні роки Колін Кларк народився в м. Лондоні в 1905 р. і здобув освіту в в м. Оксфорді, а потім у . Згодом він навчався в Оксфордському коледжі Брейсноуз, де завершив вивчати хімію в 1928 році. Після закінчення навчання він працював асистентом-дослідником у в Лондонській школі економіки (1928—1929), а потім у сера та в Ліверпульському університеті (1929—1930). Протягом цього часу він провів невдалі кампанії за обрання до парламенту від Лейбористської партії в виборчому окрузі Північний Дорсет (1929), а пізніше в Ліверпулі Уевертрі (1931) і Південному Норфолку (1935).

У 1930 р. він був призначений дослідником , що була скликана прем'єр-міністром Ремзі Макдональдом. Він пішов у відставку невдовзі після призначення, коли його попросили написати меморандум, щоби обґрунтувати протекціонізм. Незважаючи на це, він справив достатньо враження на одного з членів ради (Д. М. Кейнса), щоби отримати призначення на посаду викладача статистики в Кембриджському університеті.

Викладач у Кембриджі У Кембриджі він був викладачем статистики у 1931—1938 роках. Там він також написав три книги: «Національний дохід 1924—1931» (1932), «Економічне становище Великої Британії» (спільно з А. C. Пігу) (1936) і « Національний дохід і витрати» (1937). Його перша книга була надіслана видавцю Деніелю Макмілану з рекомендацією Д. М. Кейнса: «[. . . ] Кларк, я думаю, трохи геній: чи не єдиний економічний статистик, якого я коли-небудь зустрічав, який здається мені цілком першокласним»Don Patinkin, «Keynes and Econometrics: On the Interaction between the Macroeconomic Revolutions of the Interwar Period», , Vol. 44, No. 6 (November 1976), pp. 1091—1123..

Переїзд до Австралії

Під час візиту до Австралії та Нової Зеландії в 1937—1938 роках він прийняв посаду в Квінсленду на запрошення прем'єр-міністра Кларк назвав свого другого сина Ніколасом Форганом на знак визнання пропозиції Сміта обійняти таку посаду.. Тоді він написав Кейнсу про своє рішення залишитися в Австралії. За його словами, можливість проконсультувати прем'єр-міністра Квінсленду з «практично всього, що пов'язано з економічними питаннями» було «занадто чудовою можливістю, щоб її можна було упустити для втілення економіки на практиці».

6 травня 1938 р. він був призначений на роботу до Державної статистики, директором Бюро промисловості та фінансовим радником казначейства Квінсленду, а в 1940 р. надав перший набір економічних рахунків австралійського штату Квінсленд. Він також обіймав посаду заступника директора Департаменту військової організації промисловості Співдружності у Квінсленді у 1942—1946 роках. 28 лютого 1947 р. Кларк пішов у відставку з посади в Державній статистиці, щоби стати заступником міністра праці та промисловості Квінсленда.

Незвично для державного службовця, він продовжив свою академічну роботу, опублікувавши численні статті з економіки та підготувавши свою книгу «Умови економічного прогресу», яка була опублікована в 1940 році.

Пізніші роки

У 1951 р. він був відряджений до Продовольчої та сільськогосподарської організації в м. Римі, а потім до Чиказького університету (1952), а потім став директором Дослідницького інституту економіки сільського господарства () в Оксфордському університеті (1952—1969). Він повернувся до Австралії в 1969 р. як директор Інституту економічного прогресу в Університеті Монаша (1969–78) і, врешті, став науковим консультантом кафедри економіки в Університеті Квінсленда, де працював до своєї смерті в 1989 році.

У 1948—1952 роках був у Раді Економетричного товариства.

Сім'я Кларк одружився з Марджорі Тетерсол у 1935 році; у них було 8 синів і дочка, які, у свою чергу, народили загалом 50 онуків. Його син став письменником і вченим в Японії. Його племінник — когнітивний психолог і комп'ютерник Джефрі Хінтон.

Сестра Марджорі Віва Тетерсол була театральною акторкою та зіркою голлівудського кіно.

Смерть Кларк помер у Брісбені (Австралія), у 1989 році. Він похований разом зі своєю дружиною Марджорі на кладовищі у Брісбені (секція 3B) .

Відзнаки У 1984 р. Світовий банк назвав його одним із «піонерів розвитку» Pioneers in development разом із сером Артуром Льюїсом, Гунаром Мюрдалем, В. В. Ростоу та Яном Тінберґеном Peters, G. «Colin Clark (1905–89) Economist and Agricultural Economist», QEH Working Paper Series, Working Paper Number 69, April 2001.

У 1987 р. Кларк був разом з професором першим лауреатом нагороди «Видатні співробітники», врученої Економічним товариством Австралії.

Почесті Член Економетричного товаристваhttps://web.archive.org/web/20130322005848/http://www.econometricsociety.org/inmemoriam.asp Член-кореспондент Британської академіїhttps://web.archive.org/web/20110606070723/http://www.britac.ac.uk/fellowship/directory/deceased.cfm?type=cor Нагорода «Видатний співробітник» Економічного товариства Австраліїhttps://archive.today/20100128010817/http://www.ecosoc.org.au/awards Почесний доктор економіки , Оксфордського університету, почесний доктор науки Міланського університету, почесний доктор економіки Університету Монаша, почесний доктор економіки Університет Квінсленду. Австралійські зустрічі економетричного товариства на своїх засіданнях надавала право вести лекцію Колінові Кларку. На його честь названо будівлю Університету Квінсленда, і вважається, що кам'яний гротеск у Великому дворі університету також був зроблений на його подобу (G19).

Публікації

Статті «Система рівнянь, що пояснює торговий цикл США, 1921—1941», , Vol. 17, No 2 (квітень 1949 р.), с. 93–124 «Економічні функції міста щодо його розміру», Econometrica, Vol. 13, No 2 (квітень 1945 р.), с. 97–113 «Економічний розвиток у комуністичному Китаї», The Journal of Political Economy, Vol. 84, No 2 (квітень 1976 р.), с. 239–264 «Теорія економічного зростання», Econometrica, Vol. 17, Додаток: звіт про Вашингтонську зустріч (липень 1949 р.), стор. 112–116 «Вимір національної заможності: обговорення» (з Мілтоном Гілбертом; Дж. Р. Н. Стоуном; Франсуа Перру; Д. К. Ліє; Евелпідом; Франсуа Дівізіа; Тінберген; Кузнець; Смітіс; Шірас; Макгрегор), Econometrica, Vol. 17, Додаток: Звіт Вашингтонської зустрічі. (липень 1949 р.), стор. 255–272 «Критика російської статистики Коліна Кларка», , травень 1941 р., NS 8, с. 212. «Статистика доходів і виробництва Росії», , вип. 29, No 4 (листопад 1947 р.), с. 215–217. «Після роздумів про Пейлі», The Review of Economics and Statistics, вип. 36, No 3 (серпень 1954 р.), с. 267–273. «„Містер Колін Кларк про межі оподаткування“: Відповідь», The Review of Economics and Statistics, Vol. 36, No 1 (лютий 1954 р.), с. 101 «Нова рада індексів торгівлі», , Vol. 45, No 178 (червень 1935), с. 370–375. «Визначення мультиплікатора зі статистики національного доходу», The Economic Journal, Vol. 48, No 191 (вересень 1938 р.), с. 435–448. «Державні фінанси та зміни вартості грошей», The Economic Journal, Vol. 55, No 220 (грудень 1945 р.), с. 371–389. «Додаткові дані про національний дохід», The Economic Journal, вип. 44, No 175 (вересень 1934 р.), с. 380–397. «Вартість фунта», The Economic Journal, Vol. 59, No 234 (червень 1949 р.), с. 198–207. «Національний дохід на вершині», The Economic Journal, Vol. 47, No 186 (червень 1937 р.), с. 308–320. «Світове постачання та вимоги до сільськогосподарських продуктів», , серія A (General), Vol. 117, No 3 (1954), с. 263–296 «Джерела майбутнього постачання продовольства: економічні проблеми», Journal of the Royal Statistical Society, серія A (General), Vol. 125, No 3 (1962), с. 418–448 «Густоти міського населення», Journal of the Royal Statistical Society, серія A (General), Vol. 114, No 4 (1951), с. 490–496 «Національний дохід і чистий випуск промисловості», Journal of the Royal Statistical Society, Vol. 96, No 4 (1933), с. 651–659

Книги Національний дохід, 1924—1931, 1932 Економічна позиція Великої Британії, з A.C. Пігу, 1936 Національний дохід і витрати, 1937 Критика російської статистики, 1939 Умови економічного прогресу, 1940 Економіка 1960, 1942 Статистичне товариство Австралійські надії та страхи, 1958 Зростання, 1961 Економіка натурального сільського господарства, with M. R. Haswell, 1964 Зростання населення і землекористування, 1967 Голод чи достаток?, 1970 Міф про надмірне населення і чому зростання населення може бути бажаним, червень 1975 р. Бідність перед політикою, 1977 Економіка іригації з Дж. Карутерсом, 1981 Регіональне та міське розташування, 1982

Примітки

Посилання Дон Патінкін, «Кейнс і економетрика: про взаємодію макроекономічних революцій міжвоєнного періоду», Econometrica, Vol. 44, No 6 (листопад 1976 р.), с. 1091–1123 Піонери розвитку Майєр, GM і Seers, D. (ред.) 1984, Оксфорд: Oxford University Press для Світового банку Макровимірювання до і після Коліна Кларка , написане Ангусом Меддісоном, розширена версія лекції Коліна Кларка, прочитана в Університеті Квінсленда, 22 серпня 2003 р. Австралійський біографічний словник Колін Кларк як економіст з розвитку HW Arndt . (сайт передплатника) Дональд Марквелл, Кейнс і Австралія , Резервний банк Австралії, 2000; сторінки 39–43 особливо стосуються Коліна Кларка