Петро Іванович Пеляк (15 листопада 1950, с. Вікторівка, Тернопільська область — 22 січня 2022, с. Вікторівка, Тернопільська областьКоляда, Н. Відійшов у вічність відомий на Тернопільщині аграрій і меценат Петро Пеляк // Наш день. — 2022. — 22 січня.) — український господарник, меценат, громадський діяч.
Життєпис Петро Пеляк народився 15 листопада 1950 року в селі Вікторівці, нині Козівської громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (1976, (нині — Західноукраїнський національний університет). Працював заступником головного бухгалтера (1972—1976), головним бухгалтером у колгоспі в рідному селі, начальником ревізійного відділу Козівського районного управління сільського господарства (1986), керівником фермерського господарства «Вікторія-92» (1992—2020, с. Вікторівка).
Делегат щорічних всеукраїнських з'їздів фермерів.
ФГ «Вікторія-92» Господарство обробляє 2000 га, орендує землі в сусідніх селах; вирощує озиму пшеницю, ріпак, кукурудзу, ярий ячмінь, сою.
З ініціативи Петра Пеляка і за кошти високорентабельного господарства зведено: виробничі об'єкти (пилорама, столярний цех, ангари, ремонтні майстерні, млин, склади), спортивний комплекс (команди з волейболу, футболу, великий і настільний теніс, армрестлінг та інші; спортсмени — учасники обласних і всеукраїнських змагань); надають матеріальну і грошову допомогу на встановлення пам'ятника на честь 60-річчя депортації українців з Польщі в с. Вікторівка; Збройним силам України, воїнам АТО, школі, Будинок культури, церкві, жителям похилого віку і самотнім.
Нагороди звання «Кращий за професією» на Всеукраїнському огляді-конкурсі працівників АПК (1998), іменний годинник від Президента України (2003), заслужений працівник сільського господарства України (2006)Вітаємо! Президент України підписав Указ про присвоєння почесного звання «Заслужений працівник сільського господарства України» з нагоди 10-ї річниці Конституції України // Вільне життя. — 2006. — 1 лип. — С. 2, ювілейна медаль «1025 років Хрещення Київської Русі» (2013), лауреат конкурсу «Людина року-2015» (Тернопільщина)Лауреати конкурсу «Людина року-2015» // Вільне життя плюс. — 2015. — 30 грудня., орден «За розбудову України» (2015)Орден «За розбудову України» // ВГО «Країна»., орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого III (2016) та II (2017) ступенів. медаль «За гідність та патріотизм» (2016), ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016), орден «За волонтерську діяльність» (2017), почесна грамота Федерації футболу України (2018).
Примітки
Джерела
Пеляк Петро Іванович // «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». — Том VII. — Українська конфедерація журналістів. — Київ. — 2019. Пархомчук, Я. «Вікторія» — візитка району // Свобода. — 2007. — 3 січ. — С. 3. — (Село і люди). Штокало-Пархомчук, Я. Життя минає немарно // Вільне життя. — 2011. — № 72 (14 верес.). — С. 6. — (Сільські будні). Гошій, І. Фермери Пеляки: господарі на три села // Нова Тернопільська газета. — 2012. — № 23 (13-19 черв.). — С. 4. Штокало-Пархомчук, Я. Пеляк уміє любити, довіряти і — цінувати // Вільне життя плюс. — 2016. — № 61 (5 серп.). — С. 3. — (Сільські будні). Попадюк, О. Успіх приходить як нагорода за працю // Наш день. — 2016. — № 46 (16-22 лист.). — С. 8. — (На землі — господар). Бачинський, Я. Щедра хлібом «Вікторія-92» // Вільне життя плюс. — 2019. — № 13 (20 лют.). — С. 3. — (Сільські обрії). Дуфенюк, І. Земля віддячує гарними врожаями, а люди — повагою і доброю працею // Наш день. — 2020. — № 3 (22-28 січ.). — С. 8. Штокало-Пархомчук, Я. Апостол доброти і милосердя // Вільне життя плюс. — 2020. — № 52 (8 лип.). — С. 4 : фот. — (Як живеш, село?). Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження // Свобода плюс Тернопільщина. — 2020. — № 82 (18 листоп.). — С. 3. Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження // Свобода. — 2020. — 19 листопада. На Тернопільщині прощаються з відомим аграрієм та меценатом // Терміново. — 2022. — 22 січня.