Ерцгерцог Леопольд Людвіг Марія Франц Юліус Еусторгіус Ґерхард Австрійський (), ( 6 червня 1823 — 24 травня 1898) — ерцгерцог Австрійський з династії Габсбургів, син віцекороля Ломбардо-Венеційського королівства Райнера Йозефа Австрійського та принцеси Савойської-Кариньяно Єлизавети. Фельдмаршал-лейтенант австрійської армії (1850). Інспектор морських військ і флоту у 1865—1868 роках. Кавалер кількох орденів.

Від 1853 року володів палацом Гернштайн у Нижній Австрії, який за його наказом був перебудований у стилі англійської неоготики.Офіційний сайт замку Гернштайн Мешкав там від 1868 року до кінця життя.Історія замку Гернштайн

Біографія Ранні роки Народився 6 червня 1823 року у Мілані. Був третьою дитиною та старшим сином у родині віцекороля Ломбардо-Венеційського королівства Райнера Йозефа Австрійського та його дружини Єлизавети Савойської. Мав старших сестер Марію Кароліну й Адельгейду. Згодом сімейство поповнилося п'ятьма молодшими синами: Ернстом, Сигізмундом, Райнером Фердинандом, Генріхом і Максиміліаном, який прожив лише дев'ять років.

Основною резиденцією сім'ї був королівський палац у Мілані. Літній час проводили на віллі у Монці, де батько віддавався пристрасті до ботаніки. Навколо вілли був розбитий один із найбільших в Європі парків з сільськогосподарськими угіддями,Офіційний сайт вілли Монца. Історія парку розарієм, оранжереєю та фазанарієм. У 1840 році відкрилася залізниця, яка з'єднувала Мілан із резиденцією у Монці.Офіційний сайт вілли Монца. Савойська Монца Також у віданні родини був замок Гернштайн неподалік Відня.Замок Гернштайн

Ерцгерцог отримав чудову освіту. З раннього віку відзначався серйозністю та вдумливістю, полюбляв військові вправи, а також знайомство з технічними науками.Oscar Criste: Leopold, Erzherzog von Oesterreich. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 51, Duncker & Humblot, Leipzig 1906, стор. 655–657.

На службі Леопольд зробив військову кар'єру. 15 червня 1835 року був призначений полковником і шефом 53-го піхотного полку. Десять років потому був направлений у 5-й гусарський полк. 14 вересня 1846 року отримав чин генерал-майора.

Бойове хрещення мав 6 травня 1848 року, але особливо відзначився у 1849 році при взятті форту Мальгера, найважливішого наступального пункту супротивника. Ерцгерцог керував пересуванням інженерних військ, які в значній мірі допомогли перемозі австрійців.

25 вересня 1850 року Леопольд був призначений командуючим 4-м армійським корпусом та отримав чин фельдмаршала-лейтенанта.

У листопаді 1855 року став Генеральним технічним директором () з інженерних питань у Верховному командуванні сухопутних військ.Constantin von Wurzbach: Habsburg, Leopold. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 6. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1860, стор.  444 Діяльність на цій посаді направив на придбання та використання військово-технічних винаходів. За його ініціативою були проведені перші випробування мін, у тому числі морських, а також торпед. Так, у середині 1860-хПісля кількох прототипів роботи невідомого австрійського офіцера (1850-ті), а згодом — Джованні Лупіса (1858) у Австрії була створена торпеда Вайтгеда, яка згодом стала на озброєння. Також ерцгерцог впровадив розширену теоретичну підготовку офіцерів-інженерів і збільшив час навчання в інженерному училищі. У Відні він віддав розпорядження інженерним військам прорити тунелі для нового водопроводу.

В ході реорганізації війська, 8 грудня 1860 року ерцгерцог був призначений Генеральним технічним інспектором (), а 21 жовтня 1862 року у його розпорядження перейшов 2-й інженерний полк.

У березні 1864 року імператор Франц Йозеф I відправив Леопольда до замку Мірамаре, аби умовити ерцгерцога Максиміліана, який готувався зайняти трон Мексики, підписати акт про зречення прав на австрійський престол. Кузени ніколи не були друзями, Максиміліан розглядав Леопольда як одного з ерцгерцогів, які виграють від його відмови від спадкових прав, тож відклав підписання «сімейного договору», як його називали, до візиту самого Франца Йозефа до Мірамаре 9 квітня 1864 року.Joan Haslip, The Crown of Mexico, стор. 218, 221, 223-226. New York: Holt, Rinehart and Winston, 1971.

27 липня 1865 року Леопольд був призначений інспектором морських військ і флоту (). На цій посаді надавав особливого значення бойовій підготовці морського особового складу та чітко висловлював завдання флоту, чим сприяв створенню умов для морських перемог в ході війни 1866 року. Сам ерцгерцог під час австро-прусської війни отримав командування VIII австрійським корпусом. За словами професора Вавро, показав себе некомпетентним полководцем, який під час битви при Скаліці не віддав жодного наказу. Перед битвою при Кьоніґґреці його змінив на посаді командира корпусу генерал Йозеф Вебер. Geoffrey Wawro, The Austro-Prussian War. Austria's war with Prussia and Italy in 1866. New York 2007.

4 січня 1867 року отримав чин генерала кінноти. У 1868 році після інсульту вийшов у відставку.

У відставці

Після смерті батька у 1853 році успадкував замок Гернштайн у Нижній Австрії. Згідно бажання Леопольда, від 1855 року тривало розширення та перебудова будівлі у стилі англійської неоготики. Роботи велися під наглядом відомого архітектора Теофіла ван Гансена. В той час як реконструкція фасадів завершилася за два роки, оздоблення внутрішніх приміщень тривало до 1880 року.

Ерцгерцог проживав у замку від 1868 року до самої смерті, займаючись полюванням та збором рідкісних топографічних робіт. Одруженим не був і дітей не мав. Страждав на епілепсію, яка в молодшому віці серйозно не заважала несенню військової служби, але з часом його стан погіршувався. Після низки інсультів залишився прикутим до інвалідного візка. Помер 24 травня 1898 у віці 74 років. Був похований у крипті ФердинандаМісце 70A. імператорського склепу Капуцинеркірхе у Відні.Імператорський склеп Капуцинеркірхе

Замок Гернштайн після його смерті перейшов до його брата Райнера, а згодом — до внучатого племінника Леопольда Сальватора.

Нагороди Орден Золотого руна (Австрійська імперія) (1841); Орден Святого Губерта (Баварське королівство); Вищий орден Святого Благовіщення (Сардинське королівство); Орден Андрія Первозванного (Російська імперія); Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія); Орден Білого Орла (Російська імперія); Орден Святої Анни 1-го ступеня (Російська імперія); Орден Чорного орла (Королівство Пруссія); Орден Червоного орла 1-го ступеня (Королівство Пруссія); Великий хрест Королівського гвельфського ордену (Ганноверське королівство); Орден Золотого лева (Велике герцогство Гессенське); Орден Людвіга (Велике герцогство Гессенське); Орден Святого Людовіка (Герцогство Парми та П'яченци); Костянтинівський орден Святого Георгія (Герцогство Парми та П'яченци).

Генеалогія

Примітки

Посилання Династія Габсбургів Профіль на Geni.com Профіль на Genealogics.org Профіль на Thepeerage.com Генеалогія Леопольда Австрійського